Рішення № 44482382, 27.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015

Справа №910/8841/15

За позовом Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

До Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про зобов'язання виконати умови договору

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.05.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.04.2015 до канцелярії Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі – позивач) до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (надалі – відповідач) про зобов'язання вчинити дії .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на думку позивача, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов’язки за договором банківського рахунку № 46-02/14-12/141.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 порушено провадження у справі №910/8841/15 та призначено розгляд справи на 13.05.2015.

В судове засідання, призначене на 13.05.2015, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 13.05.2015, представник відповідача не з’явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

13.05.2015 відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 27.05.2015. витребуваних доказів.

В судове засідання, призначене на 27.05.2015, представник позивача не з'явився.

В судове засідання, призначене на 27.05.2015, представник відповідача не з’явився, однак через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи без його участі.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, –

ВСТАНОВИВ:

31.10.2011 між Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт) та Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Надра” (банк) було укладено договір №46-02/14-12/141 банківського рахунку (надалі – Договір, належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи)

Відповідно до п.1.1 Договору банк відкриває клієнту поточні рахунки: №25603600010110 у національній валюті для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов’язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

За умовами п.4.3 Договору клієнт має право подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і з використанням електронних розрахункових документів, відповідно до окремо підписаного договору.

У п. 4.4 укладеного між сторонами правочину визначено, що оплата комісії за розрахункові операції банку, комісія за ведення рахунку та плата за розрахунково-касове обслуговування здійснюється згідно тарифів банку шляхом проведення банком списання відповідних сум коштів з рахунку клієнта.

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і кріплення печатками (п.8.1 Договору).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм статей 1066-1076 Цивільного кодексу України.

31.10.2011 між сторонами також було укладено договір № 46-02/14-28/1 про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування “Клієнт-Банк”, згідно з п.1.1 якого клієнт доручає, а банк бере на себе зобов’язання по встановленню та обслуговуванню системи дистанційного обслуговування “Клієнт-Банк”, виконанню розрахункового обслуговування поточних рахунків клієнта, відкритих в банку за допомогою програмно-технічного комплексу “Клієнт-Банк” з функціями: створення та передача в банк платіжних документів, перегляд платіжних документів, перегляд виписок.

Даний договір є невід’ємною частиною укладеного між сторонами договору № 46-02/14-28/1 банківського рахунку.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ст.1068 Цивільного кодексу зазначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст.1071 Цивільного кодексу України).

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (ст.22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”).

Частиною 1 ст.8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п.1.9 Постанови №22 від 21.01.2004р. Правління Національного банку України “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

За умовами п.2.3.3 Договору банківського рахунку банк прийняв на себе зобов’язання здійснювати своєчасно розрахунково-касове обслуговування клієнта; у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за розрахунково-касове обслуговування на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах овердрафту, якщо це обумовлено окремим укладеним договором між сторонами, в іншому випадку банк повертає розрахункові документи без виконання не пізніше наступного з відміткою про причини повернення.

Банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України, та, зокрема, вимог нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення клієнтом платіжних документів. Платежі з рахунку клієнта банк виконує у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням надходжень протягом операційного дня. Операції з розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційних час (до 17 год. 30 хвил.) виконуються банком того ж дня. Документи, отримані після операційного часу, відмічаються штампом “вечірня” та “післяопераційний час” і проводяться банком до 12 год. наступного робочого дня (п.4.2 договору банківського рахунку).

У п.4.6 Договору банківського рахунку визначено, що операційний час банку встановлюється з 9:00 до 17:30 год.

Як встановлено судом, позивачем було направлено на виконання відповідачу, в тому числі, наступні платіжні доручення: на загальну суму 414 754, 79 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, розрахункові документи було прийнято Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Надра”, що підтверджується відтиском печатки банку на кожному з означених документів.

Господарський судом встановлено, що станом на момент звернення до банку з платіжними дорученнями, на рахунку Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було достатньо грошових коштів для їх перерахування визначеному клієнтом отримувачу. Вказані обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи виписками з банківських рахунків заявника.

Проте, всупереч приписам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами правочину щодо строків виконання платіжних доручень клієнта банком у визначені терміни перерахування грошових коштів виконано не було.

При цьому, жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів мотивованого повернення без виконання платіжних доручень матеріали справи не містять.

За таких обставин, судом встановлено, що банк, отримавши від позивача вказані вище платіжні доручення щодо перерахування належних останньому грошових коштів, не виконав свої зобов’язання зі здійснення розрахунково-касового обслуговування у строки, встановлені Договором банківського рахунку, чим порушив майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яким у розумінні ст.ст.177, 190 Цивільного кодексу України є грошові кошти.

Однак, виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підлягають залишенню без задоволення з урахуванням наступного.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При цьому, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб’єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У відповідності до ч.1 ст.1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено відсутність обмежень прав Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як клієнта банку, розпоряджатися грошовими коштами.

Як встановлено судом, на підставі Постанови №83 від 05.02.2015 правління Національного банку України “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 по 05.05.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Рішенням №85 від 23.04.2015 виконавчої дирекціїї Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві “Комерційний банк “Надра” до 05.06.2015р включно.

Зазначена інформація також відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) та Національного банку України (http://www.bank.gov.ua).

За таких обставин, станом на момент вирішення спору по суті у відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” метою даного Закону України є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 6 ст.2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.

У відповідності до ч.1 ст.36 вказаного нормативно-правового акту з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

З приписів п.1 ч.5 ст.36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, в тому числі, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

При цьому, згідно з п.1 ч.6 ст.36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, у даному випадку виключення, що передбачені п.1 ч.6 ст.36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, до спірних правовідносин не застосовуються, тому що позивач є кредитором банку, а не вкладником, оскільки відповідно до ст.2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з положень ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов’язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодекс України, зобов’язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритого у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов’язанням.

Як було встановлено вище, зобов’язання відповідача виникли з договору банківського рахунку, у відповідності до якого у Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” виникло грошове зобов’язання з перерахування грошових коштів.

Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є саме кредитором банку, вимоги якого у відповідності до змісту ст.36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” під час дії тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві “Комерційний банк “Надра” не задовольняються. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 23.12.2014р., від 18.02.2015р., від 15.01.2015р., від 18.02.2015р., від 29.04.2015р. Вищого господарського суду України по справах №910/9228/14, №910/9508/14, №915/913/14, №910/9229/14 та №910/5560/14 і постановах від 25.03.2015р. й 22.04.2015р. Верховного Суду України по справах №3-24гс15 та №363гс15.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до п.3 ч.2 ст.37 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.

Відтак, виконання Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Надра” вимог Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності після запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Постанови №83 від 05.02.2015 правління Національного банку України “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра до категорії неплатоспроможних” є неможливим та таким, що не відповідає приписам ст.36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” про зобов’язання відповідача повернути кошти в сумі 414 754,79 грн., наявні на рахунках позивача підлягають залишенню без задоволення.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” про зобов’язання повернути кошти в сумі 414 754,79 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.2015

Суддя М.О. Лиськов