Рішення № 44482027, 14.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/72/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 Справа № 908/2152/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» (84601, Донецька область, м. Горлівка, проспект Леніна, 11)

до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177-А)

про стягнення 13693,92 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники сторін:

Від позивача: Цацуліна Т.О. - представник за довіреністю № 181114-4/63 від 18.11.14.

Від відповідача: Кізілова М.М. - представник за довіреністю № 03-45 від 19.12.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 01.04.15. звернулося Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» з позовною заявою до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення 13693,92 грн. за Договором про постачання електричної енергії № 2491 від 30.07.09., з яких: 9706,72 грн. - боргу за активну електричну енергію, 996,85 грн. - боргу за реактивну електричну енергію, 129,22 грн. - 3% річних, 1638,48 грн. - втрат від інфляції, 1222,65 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті вартості поставленої активної та реактивної електричної енергії за період з липня по грудень 2014 року, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.04.15. порушено провадження у справі № 908/2152/15-г, розгляд справи призначено на 28.04.15. о 11-40.

Від позивача через канцелярію господарського суду 28.04.15. надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, відповідно до яких позивач заперечує проти обставин, викладених у відзиві та зазначає, що за час проведення антитерористичної операції було пошкоджено обладнання позивача, за допомогою якого здійснюється постачання електричної енергії, в результаті чого позивач зазнав значних збитків.

Крім того, позивач зазначає, що станом на 01.02.15. заборгованість позивача перед Державним підприємством «Енергоринок» складає близько 4 млрд. грн. Позивач вказує на те, що відповідач не повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили, як то передбачено п. 4.3.2 Договору.

Від позивача через канцелярію господарського суду 28.04.15. на підставі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просить суд витребувати у відповідача докази часткової плати активної та реактивної електричної енергії спожитої у квітні, травні та липні 2014 року.

Судом відкладено розгляд зазначеного вище клопотання до наступного судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 28.04.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 28.04.15. не з'явився, але від нього електронною поштою надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що в зв'язку з нестабільністю в роботі Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» відповідач не має можливості виконати свої зобов'язання за Договором своєчасно. Відповідач вказує на те, що моментом настання обставин непереборної сили є - 10.06.14., що підтверджується Сертифікатами Торгово-промислової палати України №№ 1735, 1736 від 25.11.14.

Відповідач проти суми основного боргу не заперечує.

Від відповідача електронною поштою на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надійшло клопотання про надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців рівними частинами.

В обґрунтування зазначеного вище клопотання відповідач зазначає, що збитки підприємства за 12 місяців 2014 року склали 452,7 млн. грн.. а також станом на 01.04.15. заборгованість населення за послуги водопостачання складає 16 млн. грн.

Представник позивача заперечив проти задоволення зазначеного вище клопотання.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.04.15. відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи № 908/2152/15-г до 14.05.15. о 11-00.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» задовольнити повністю, проти задоволення клопотання відповідача по розстрочку виконання рішення суду заперечив.

Представник відповідача в судовому засідання 14.05.15. визнав суму основного боргу, в іншій частині позову просив суд відмовити.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/2152/15-г.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з Енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

30.07.09. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - Постачальник) та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (далі - Споживач) був укладений Договір № 491 про постачання електричної енергії (далі -Договір).

Пунктом 2 до Додаткової угоди від 01.08.09. сторонами передбачено, що в усіх додатках до Договору та додаткових угодах номер Договору замість № 491 читати № 2491.

Відповідно до розділу 1 Договору вбачається, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 252 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, за період з квітня по грудень 2014 року позивачем було поставлено відповідачу активну електричну енергію вартістю 29636,95 грн. та реактивну електричну енергію вартістю 2352,42 грн., що підтверджується виставленими відповідачу відповідними рахунками за період з квітня по грудень 2014 року.

Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» було здійснено часткову оплату вартості поставленої активної електричної енергії за квітень та травень 2014 року в розмірі 19930,23 грн. та вартості поставленої реактивної електричної енергії за квітень та травень 2014 року в розмірі 1355,57 грн., що підтверджується банківськими виписками з травня по липень 2014 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач заборгованість за активну та реактивну електричну енергію з період з квітня по грудень 2014 року не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період станом на день звернення позивача до суду з даним позовом за активну електричну енергію склала 9706,72 грн. - боргу за активну електричну енергію, 996,85 грн. - боргу за реактивну електричну енергію.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про електричну енергію» та п. 5.1 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96. № 28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.96. за № 417/1442 (далі за текстом - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України та ст. 275 Господарського кодексу України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 10.2 Правил, Споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів.

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2009 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В зв'язку з тим, що у матеріалах справи відсутні звернення сторін чи заяви про припинення дії Договору, судом встановлено, що цей Договір був автоматично продовженим на той саме строк і на тих самих умовах.

Згідно з п. 2.3.4 Договору, Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору.

Приписами п. 2.3.5 Договору передбачено, що Споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з Додатком № 6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до цього Договору.

Пунктом 9 «Порядку розрахунків» встановлено, що остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим Договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу за період з квітня по грудень 2014 року постачалась активна та реактивна електрична енергія, що підтверджується виставленими відповідачу відповідними рахунками за період з квітня по грудень 2014 року, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що виставлені за період з квітня по грудень 2014 року рахунки за активну та реактивну електричну енергію підписані з боку представників відповідача.

Таким чином, рахунки за період з квітня по грудень 2014 року за спожиту активну та реактивну електричну енергію є належним доказом виконання своїх зобов'язань Постачальником за Договором.

Судом встановлено, що Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» було здійснено часткову оплату вартості поставленої активної електричної енергії за квітень та травень 2014 року в розмірі 19930,23 грн. та вартості поставленої реактивної електричної енергії за квітень та травень 2014 року в розмірі 1355,57 грн., що підтверджується банківськими виписками з травня по липень 2014 року.

Таким чином, заборгованість Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» за період з липня по грудень 2014 року за спожиту активну електричну енергію складає 9706,72 грн. та за період з липня по грудень 2014 року за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії - 996,85 грн. за Договором про постачання електричної енергії № 2491 від 30.07.09. що визнається відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з вищевикладеного, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення умов Договору, оплату за спожиту активну та реактивну електричну енергію у встановлений строк та в повному обсязі здійснено не було.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» перед Публічним акціонерним товариством «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» за спожиту активну електричну енергію за період з липня по грудень 2014 року становить 9706,72 грн. та за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії за період з липня по грудень 2014 року становить 996,85 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

В зв'язку з тим, що відповідачем не погашено заборгованість в повному обсязі, позивач на підставі п. 4.2.1 Договору просить суд стягнути з відповідача 1222,65 грн. - пені.

Пунктом. 4.2.1 Договору сторони передбачили, що за Споживач несе відповідальність за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.4.-2.3.5 цього Договору з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 «Про порядок розрахунків» до цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1222,65 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 129,22 грн. - 3% річних, 1638,48 грн. - втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 129,22 грн. - 3% річних, 1638,48 грн. - втрат від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

За таких обставин, позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши в судовому засіданні 14.05.15. клопотання Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2152/15-г на дванадцять місяців рівними частинами, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне:

В обґрунтування клопотання про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2152/15-г на дванадцять місяців рівними частинами відповідач зазначає, що діяльність відповідача носить стратегічно важливий характер для життєдіяльності та екологічної безпеки регіону та направлена на забезпечення Донецької області питтєвою та технічною водою.

Відповідач вказує на те, що основним джерелом грошових коштів для оплати спожитої Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» електричної енергії є надходження оплат від користувачів за надані послуги по водозабезпеченню.

Як зазначає, відповідач дебіторська заборгованість станом на 31.12.14. складала 15770,3 тис. грн. На думку відповідача, тарифи, встановлені для Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є збитковими та не покривають витрат підприємства.

Відповідно до Розділу 1 Звіту про фінансові результати за дванадцять місяців 2014 року збитки підприємства склали 452,7 млн. грн.

Станом на 01.04.15., як вказує відповідач, заборгованість населення за послуги водозабезпечення та водовідведення, здійснені Торезьким ПУВКХ Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» склала 16 млн. грн.

Відповідач посилається на те, що Торезьким ПУВКХ Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» укладено з населенням 302 договори реструктуризації заборгованості на суму 605,7 тис. грн.

На думку відповідача, вищевикладені обставини унеможливлюють виконання ним рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2152/15-г.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1.1. постанови від 17.10.12. N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначив, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим судом способом. Але, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем до заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області надано Звіт про фінансові результати за 2014 рік, відповідно до якого вбачається, що станом на кінець 2014 року збиток відповідача склав 452732 млн. грн.

Таким чином, судом встановлено, що докази, на які відповідач посилається в заяві про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.15. у справі № 908/2152/15-г, як на підставу надання розстрочки виконання рішення суду, не є винятковими, оскільки посилання заявника на наявність значних збитків на підприємстві, не є винятковою підставою, що ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Слід зазначити, що господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Також суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів та відповідних гарантій виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.15. у справі № 908/2152/15-г протягом дванадцяти місяців рівними частинами.

За таких обставин, беручи до уваги вину відповідача та враховуючи можливі негативні наслідки для стягувача, та з метою недопущення їх настання, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.15. у справі № 908/2152/15-г.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими засобами доказування наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.15. у справі № 908/2152/15-г, а також відповідачем не обґрунтовано своїх вимог про надання розстрочки саме протягом дванадцяти місяців рівними частинами, в зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення заяви Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.15. у справі № 908/2152/15-г протягом дванадцяти місяців рівними частинами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177-А, код ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» (84601, Донецька область, м. Горлівка, проспект Леніна, 11; адреса для листування: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Войніч, 2, код ЄДРПОУ 00131268) 9706 (дев'ять тисяч сімсот шість) грн. 72 коп. - боргу за активну електричну енергію, 996 (дев'ятсот дев'яності шість) грн. 85 коп. - боргу за реактивну електричну енергію, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 22 коп. - 3% річних, 1638 (одну тисячу шістсот тридцять вісім) грн. 48 коп. - втрат від інфляції, 1222 (одну тисячу двісті двадцять дві) грн. 65 коп. - пені, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.15.

Суддя І.В. Давиденко