Ухвала суду № 44481430, 02.06.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 червня 2015 року Справа № 904/9421/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання"на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2015у справі№ 904/9421/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гріфон Транс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання"простягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Ухвалами Вищого господарського суду України від 11.03.2015 та від 14.04.2015 у справі №904/9421/14 було повернуто касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", оскільки подана касаційна скарга не відповідала вимогам розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України.

24.04.2015 скаржником втретє подано касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку її подання.

Перевіривши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржнику, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником до касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додано платіжне доручення № 181 від 04.02.2015. Проте, вищезазначене платіжне доручення не може вважатись доказом, що підтверджує сплату судового збору у цій справі у встановленому порядку, оскільки здійснення оплати за вказаним платіжним документом відбулося 04.02.2015, тобто раніше ніж прийняття оскаржуваної у справі постанови від 16.02.2015.

Крім того, п.п. 2.20, 2.21., 2.22. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року роз'яснено про те, що чинним законодавством не встановлено спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до скарги і мають містити відомості про те, яка саме скарга оплачується судовим збором. Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, скарга не приймається до розгляду і повертається господарським судом з підстав, передбачених ГПК України, зокрема, на підставі п. 4 ч. 1 статті 1113 ГПК України. За відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення скарга так само повертається господарським судом без розгляду.

Додане скаржником до касаційної скарги платіжне доручення № 181 від 04.02.2015 не відповідає вказаним вимогам, оскільки в ньому не зазначено за яку саме постанову суду апеляційної інстанції та у якій справі сплачено судовий збір, а довідка № 210 від 24.04.2015 не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Постанову прийнято Дніпропетровським апеляційним господарським судом 16.02.2015 та відправлено сторонам 24.02.2015, що вбачається з відміток на звороті останньої сторінки постанови.

Касаційна скарга була подана втретє скаржником 24.04.2015, тобто зі значним пропуском встановленого процесуального строку.

В своєму клопотанні скаржник просить відновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що пропуск строку обумовлено необхідністю усунення недоліків оформлення первісної касаційної скарги, зазначених в ухвалах Вищого господарського суду України від 11.03.2015 та від 14.04.2015.

Відповідно до ч.1 ст.53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною.

Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду виходячи з встановлення поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Виходячи зі змісту ст.ст.52,110 ГПК України недотримання порядку подання касаційної скарги, строку її подання, не зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права у цей обмежений процесуальним законом часовий період не зупиняють перебігу вказаного строку. У зв'язку з цим, скарга вважається фактично поданою лише за умов її належного оформлення, тобто в будь-який можливий момент після усунення недоліків, передбачених п.п.1,2,3,4 і 6 ч.1 ст.1113 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що скаржником не були усунені обставини, які стали підставою для повернення скаржнику касаційної скарги ухвалою від 14.04.2015.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає , що повернення касаційної скарги ухвалами Вищого господарського суду України від 11.03.2015 та від 14.04.2015 через її невідповідність нормам процесуального закону не може вважатися поважною причиною пропуску строку, встановленого для її подання.

Відповідно до ч.2 ст.110 ГПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин, клопотання про відновлення пропущеного строку підлягає відхиленню, а подана касаційна скарга - поверненню заявнику у зв'язку з відсутністю підстав для поновлення строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.86, п.п. 4,5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

1.Відхилити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" про поновлення пропущеного строку подання касаційної скарги.

2.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 904/9421/14 повернути скаржнику.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" (49087, м.Дніпрпетровськ, вул.Ударників, 27, код ЄДРПОУ 32698053) судовий збір в сумі 10770,83 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят грн. 83 коп.), сплачений за платіжним дорученням № 181 від 04.02.2015.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В.Жукова