Ухвала суду № 44480949, 27.05.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14357/15-ц

Провадження № 2/761/5961/2015

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2015 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Вікулової І.І. про скасування постанови про накладення арешту та зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся у порядку цивільного судочинства до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем по суті оскаржується постанова про арешт майна боржника від 10.09.2013 року, яка винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Вікуловою І.І.

Відповідно ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пункт 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», який має рекомендаційний характер, роз'яснює, що за змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Оскільки постанова державного виконавця є окремим виконавчим документом, тому вказаний спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Згідно п 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 122 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Вікулової І.І. про скасування постанови про накладення арешту та зняття арешту з майна.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя: