Ухвала суду № 4447207, 13.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2009 р.Справа № 22-а-1425/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді –Сіренко О.І.

Суддів –Григоров А.М., Подобайло З.Г.

при секретарі судового засідання –Холодної Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ТОВ «Хіммонтаж -14» на постанову господарського суду Сумської області від06 жовтня 2008 року по справі № АС3/320-08

за позовом          ТОВ «Хіммонтаж - 14»

до                    ДПІ в м.Суми

про                    визнання нечинним податкове повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ТОВ «Хіммонтаж - 14»звернувся до суду з позовом, в якому просить, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.11.2007 року за № 0002022311/0/77664 відповідача про визнання суми податкових зобов'язань з урахуванням штрафних санкцій до позивача по податку на прибуток за основним платежем в розмірі 56998,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22799,20 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від06 жовтня 2008 року по справі № АС3/320-08 в позові ТОВ «Хіммонтаж - 14» відмовлено.

Позивач, ТОВ «Хіммонтаж - 14», не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від06 жовтня 2008 року по справі № АС3/320-08 та направити справу на новий розгляд до господарського суду Сумської області в новому складі. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що при передачі заборгованості виникає право вимоги, яке по своїй правовій природі є товаром. Вказує, що не обґрунтовано застосовано положення п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а ст. 11 цього закону на яку посилається суд в оскарженому рішенні не зазначена.

Сторони, в судове засідання не з’явились, але належним чином були повідомленні про дату, час і місце судового розгляду справи. Відповідно до ч.4 статті 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що відповідач правомірно нарахував податкові зобов’язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що суд прийшов до правильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення №0002022311/0/77664 від 16.11.2007р. прийняте на підставі акта «Про результати виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю»«Хіммонтаж-14»за період з 06.06.2006р. по 30.06.2007р.»від 08.11.2007р. №7143/2311/34328443/139.

Перевірка проводилась з 28.09.2007р. по 01.11.2007р. на підставі ч. 1 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлення на перевірку № 2345 від 28.09.2007 року та № 2458 від 19.10.2007р.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Сумській області від 22.02.2008р. № 3024/10/25-005-14/14ск було частково скасоване податкове повідомлення рішення №0002022311/0/77664 від 16.11.2007р. в частині визначеного податку на прибуток на суму 2056,50 грн. та 455 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині рішення залишено без змін. Після скасування (відкликання) податкового повідомлення - рішення №0002022311/0/77664 від 16.11.2007р. Державна податкова інспекція в м. Суми винесла податкове повідомлення рішення від 06.03.2008р. за № 000202311/2/77664.

Тому, на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового - повідомлення рішення від 16.11.2007 року за № 0002022311/0/77664 це податкове повідомлення-рішення вже було нечинним, а тому цим податковим повідомленням-рішенням вже не порушуються права, свободи та інтереси позивача і воно не потребує визнання нечинним судом .

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.11.2007 року за № 0002022311/0/77664 є необґрунтованими.

Податкове повідомлення - рішення від 06.03.2008р. за № 000202311/2/77664 визначило суму податкового боргу по податку на прибуток на загальну суму 77 285,70 грн., в т.ч. 54 941,50 грн. - за основним платежем та 22 344,20 грн. за штрафними санкціями.

Проведеною перевіркою було встановлено, що підприємством за 2006 рік занижено валові доходи на суму 217 680 грн. та завищено валові витрати на суму 10 313 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 56 998 грн. При проведенні перевірки було встановлено, що підприємством при складанні декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік в рядку 01.2 було занижено приріст балансової вартості запасів на суму 217 680 грн. В додатку К 1/1 до декларації в таблиці розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів відсутні записи про наявність залишків матеріальних цінностей, а фактично згідно записів головної книги та матеріального звіту за грудень 2006 року в балансі підприємства на рахунку 20 «Матеріали»значаться матеріальні цінності на суму 217 680,13 грн.. Також, підприємством при складанні декларації з податку на прибуток за 2006 рік в рядку 04 валові витрати (з урахуванням уточненого розрахунку) була вказана сума 15 316 795 грн., а фактично на підставі даних перевірки валові витрати на підприємстві склали 15 306 482 грн., різниця складає 10 313 грн.. Також, перевіркою встановлено невірне визначення підприємством валових доходів та валових витрат за І квартал та за І півріччя 2007 року, внаслідок чого підприємству збільшено від'ємне значення об'єкту оподаткування в розмірі 254159 грн., яке платник може врахувати в наступних податкових періодах.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 283 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

За договором про заміну сторін у зобов'язанні від 01.07.2006 року змінилися сторони у договорі підряду № 52 від 24.01.206 року , однак ніяких дій щодо виконання робіт (послуг) не здійснювалось, а тому ніяких витрат позивачем не було понесено. При цьому договором не передбачено будь-яких компенсацій за передачу права вимоги чи зобов’язання. Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 283 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Однак, жодних вище перелічених подій не відбулося, тому вимоги позивача про включення суми дебіторської заборгованості до суми валових витрат є безпідставними.

Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181 із змінами й доповненнями (далі - Закон України № 2181-ІП) встановлено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.

Підпунктом 20.1 статті 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та, розмірах, визначених законом.

Згідно з підпунктом «б»4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ із змінами й доповненнями, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями і пункту 6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року N1101 зареєстрованої в Мін'юсті 23 березня 2001 року за N 268/5459, передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правомірність прийнятого рішення. Відсутність в податковому повідомленні рішенні посилання на ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про що зазначено в апеляційній скарзі. Також, суд апеляційної інстанції не приймає посилання позивача на помилкове застосування п. 5.9 цього закону, оскільки як вбачається з акту перевірки, порушення були встановлені і по інших операція (амортизація тощо), по яких позивач заперечень не надав, і які зазначені в акті та відображені у оскарженому податковому повідомленні –рішенні. Саме ці порушення у сукупності призвели до заниження об’єкту оподаткування, що встановив податковий орган.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 198, 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Сумської області від06 жовтня 2008 року по справі № АС3/320-08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Сіренко О.І.

                    Суддів                     Григоров А.М.

                                                                      Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 21.04.2009 р.