Ухвала суду № 44470338, 27.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/4293/14-ц

Провадження № 22-ц/779/743/2015

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Бойко М. Я.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю представника ТзОВ «Рутеніум» ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «Рутеніум» та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди та за зустрічним позовом ТзОВ «Рутеніум» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору зберігання недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 16 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

22.10.2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ТзОВ «Рутеніум» та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

В заяві зазначив, що 28.05.2014 року уклав з ТзОВ «Рутеніум» договір відповідального зберігання, відповідно до якого передав на відповідальне зберігання до 30.06.2014 року сім залізничних цистерн на загальну суму 455000 грн.

Посилаючись на те, що після закінчення строку дії договору відповідачі не повернули прийняте на зберігання майно, позивач на підставі ст. 1166 ЦК України просив стягнути з відповідачів 455000 грн. на відшкодування шкоди.

05.12.2014 року ТзОВ «Рутеніум» подало зустрічний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору відповідального зберігання недійсним.

В заяві зазначено, що залізничні цистерни моделі 15-1423 реєстраційні номери 50804095, 50807692, 50800895, 50800796, 50806199, 50806397 та 50806892, які за твердженням ОСОБА_3 були предметом договору відповідального зберігання від 28.05.2014 року, належали ТзОВ «Карпатнафтохім» на праві власності та за договором купівлі-продажу від 01.04.2014 року були відчужені ТзОВ «Рутеніум». Останнє згідно рахунку від 16.04.2014 року №33000193998 провело оплату 28.05.2014 року за цим договором.

Посилаючись на те, що на момент укладення договору відповідального зберігання ОСОБА_3 не був власником спірних цистерн, а отже не міг розпоряджатись ними, позивач вважав такий договір фіктивним, а тому просив визнати договір відповідального зберігання недійсним з підстав, передбачених ст. 234 ЦК.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 лютого 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТзОВ «Рутеніум» та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Задоволено зустрічний позов ТзОВ «Рутеніум»» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору відповідального зберігання.

Визнано недійсним договір №7А відповідального зберігання від 28.05.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ТзОВ «Рутеніум».

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність рішення суду в частині задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору відповідального зберігання.

Судом не було враховано того, що рахунок № 3300019398 на оплату товару був виданий ТзОВ «Карпатнафохім» ще 16.04.2014 року, а оплата була проведена згідно платіжного доручення №7 від 28.05.2014 року в день укладення договору відповідального зберігання і перелік номерів цистерн у платіжному документі співпадає з переліком цистерн у договорі відповідального зберігання.

Не дав оцінки суд і тій обставині, що в день укладення договору відповідального зберігання на рахунок ТзОВ «Рутеніум» в якості фінансової допомоги були зараховані кошти в сумі 455000 грн., які того ж дня були перераховані підприємством в рахунок оплати вартості цистерн ТзОВ «Карпатнафтохім». При цьому відповідачем не було спростовано джерело надходження коштів для оплати вартості цистерн, а ним були надані докази передачі коштів відповідачу для проведення оплати.

Апелянт вважає, що за наявними в матеріалах справи доказами є підстави вважати, що між сторонами був фактично укладений удаваний правочин з метою приховати інший правочин, а саме - договір комісії. Зокрема, він як комітент доручив відповідачу за плату вчинити правочин від свого імені, але за рахунок комітента, а саме - придбати цистерни.

Посилаючись на вищенаведене, просить рішення суду в частині задоволення позову ТзОВ «Рутеніум» про визнання недійсним договору відповідального зберігання скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати договір № 7-А відповідального зберігання недійсним як такий, що укладений з метою приховання іншого правочину та є удаваним правочином.

Просив також визнати, що договірні відносини між ним та ТзОВ «Рутеніум» регулюються правилами договору комісії.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився та втретє заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник ТзОВ «Рутеніум» апеляційну скаргу не визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представник ТзОВ «Рутеніум», дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 01.04.2014 року ТзОВ «Рутеніум» придбало у ТзОВ «Карпатнафтохім» десять залізничних цистерн моделі 15-1423 з реєстраційними номерами 50800390, 50804095, 50807692, 50800895, 50800796, 50803790, 50806199, 50806397, 50806694, 50806892.(а.с.68-73).

28 травня 2014 року ТзОВ «Рутеніум» оплатило ТзОВ «Карпатнафтохім» вартість залізничних цистерн згідно рахунку від 16.04.2014 року, що підтверджено платіжним дорученням №7 від 28.05.2014 року. (а.с.84,85).

Згідно акту приймання передачі залізничних цистерн від 02 червня 2014 року ТзОВ «Карпатнафтохім» передало ТзОВ «Рутеніум» сім цистерн з реєстраційними номерами 50804095, 50807692, 50800895, 50800796, 50806199, 50806397 та 50806892.(а.с. 75).

25 квітня 2014 року між державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» та ТзОВ «Рутеніум» було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.(а.с.76).

Враховуючи те, що на час укладення договору відповідального зберігання №7А від 28 травня 2014 року між ТзОВ «Рутеніум» та ОСОБА_3 останній не був власником цистерн, оскільки за договором купівлі-продажу цистерни були передані продавцем ТзОВ «Карпатнафтохім» покупцеві ТзОВ «Рутеніум» та в період з 01 квітня 2014 року по 01 червня 2014 року зареєстровані в автоматизованому банку даних парку вагонів за власником ТзОВ «Карпатнафтохім» із пропискою на станції Калуш Львівської залізниці, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 та обґрунтованість вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Посилання ОСОБА_3 у апеляційній скарзі на те, що договір відповідального зберігання був укладений з метою приховати інший правочин, а саме договір комісії, за яким він як комітент доручив відповідачу ТзОВ «Рутеніум» за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, а саме придбати у ТзОВ «Карпатнафтохім» залізничні цистерни, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Рутеніум» звернулось із позовом про визнання договору відповідального зберігання недійсним з підстав, передбачених ст. 234 ЦК як укладеного без наміру створення правових наслідків і суд розглянув справу в межах заявлених вимог. Вимог про визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 235 ЦК, тобто як удаваного правочину, сторони не заявляли.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 16 лютого 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

І.В. Бойчук

В.М. Вакарук