Рішення № 44470335, 25.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/186/14-ц

Провадження № 22-ц/779/812/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С.О.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: представника апелянта - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Снятинського районного суду від 12 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТзОВ «Кредитні ініціативи») звернувся в суд з даним позовом та просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку 454018, 39 гривень заборгованості за кредитним договором №35/12-Ф від 23 листопада 2006 року.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор плюс» укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступив фактору право вимоги сплати заборгованості по кредитних договорах. Цього ж дня між ТОВ «Вектор Плюс» та ТзОВ « Кредитні ініціативи» також було укладено договір факторингу, відповідно до якого банк ТОВ «Вектор плюс» відступив фактору право вимоги сплати заборгованості по кредитних договорах, у тому числі і укладеного від 23 листопада 2006 року з відповідачами. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулась зміна кредитора і ТзОВ «Кредитні ініціативи» отримало право вимоги сплати заборгованості відповідачами за кредитним договором № 35/12-Ф від 23 листопада 2006 року, укладеним між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та відповідачами, відповідно до умов якого відповідачі отримали позику в сумі 28600 доларів США. Відповідачі не виконали свої обов'язки за кредитним договором, тому представник позивача просив стягнути з обох солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 454018,39 гривень, що складається із: заборгованості за кредитом - 209128,85 грн., заборгованості по відсотках - 185431,05 гривень, пені - 54099,66 гривень, комісії - 5358,83 гривень, нараховану на 01 січня 2014 року.

Рішенням Снятинського районного суду від 12 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задоволено. Рішення Снятинського районного суду від 12 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2014 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

У апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» зазначає, що суд помилково поставив під сумнів обставину правонаступництва ПАТ «Сведбанк» замість ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», оскільки про цю обставину могло б бути відомо у випадку дослідження статутних документів банку, яких ніхто не витребовував, а відповідачі надали суду голослівні заперечення. Докази правонаступництва за кредитним договором між позикодавцем та позичальником підтверджуються статутними документами ПАТ «Сведбанк», який змінив своє найменування на ПАТ «Омега Банк». Суд помилково мотивував відмову в позові відсутністю печатки на договорі на його останній сторінці, що спростовується фактичним виконанням сторін договору факторингу. Апелянт також вважає, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки відповідачами було визнано заборгованість після закінчення строку дії договору в процесі виконавчого провадження, ініційованого ще ПАТ «Сведбанк».

У зв'язку з наведеним представник апелянта просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, представника відповідача ОСОБА_3, який вимоги скарги заперечив перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 35/12-В від 23 листопада 2006 року, укладеним між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та відповідачами.

Однак колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають обставинам, що мають значення для справи, неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до змісту ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані(пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом правильно встановлено, що 23 листопада 2006 року між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», ОСОБА_3 і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 35/12-Ф (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого позикодавець відкрив відповідачам відновлювальну кредитну лінію з лімітом користування 28600 доларів США під 15% річних на строк з 23 листопада 2006 року до 22 листопада 2009 року включно на споживчі потреби (а.с.40-42).

У позовній заяві ТзОВ «Кредитні ініціативи» представник зазначав, що доказами переходу до товариства права вимоги за вказаним кредитом є договір факторингу, укладений 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» (далі - ФК «Вектор Плюс»), та договір, укладений 28 листопада 2012 року між ФК «Вектор Плюс» та ТзОВ «Кредитні ініціативи».

Однак у порушення ч.4 ст.10 ЦПК України, якою закріплено обов'язок суду сприяти всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, та в порушення вимог ст.214 ЦПК України, під час розгляду справи суд першої інстанції не з'ясував, якими доказами підтверджується факт правонаступництва ПАТ «Сведбанк» замість ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та факт переходу до позивача права вимоги за Кредитним договором.

Із копії статуту ПАТ «Омега банк», який змінив свою назву із ПАТ «Сведбанк» і виступає правонаступником по всіх правах і зобов'язаннях (п.1.1., 1.2.) вбачається, що ПАТ «Сведбанк» був правонаступником ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» по всіх правах та зобов'язаннях (а.с.127-130).

Згідно договору факторингу №15 від 28.11.2012 року (а.с.19-32), укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», ПАТ «Сведбанк» відступив ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначеними у Реєстрі заборгованості боржників (п.2.1 договору факторингу). Відповідно до Реєстру заборгованостей боржників №1-Б від 28 листопада 2012 року, який є невід'ємним додатком до договору факторингу, до ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» перейшло також право вимоги за кредитним договором №35/12-Ф, укладеним 23 листопада 2006 року між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_3 і ОСОБА_3 (позиція №2499 Реєстру).

Відповідно до договору факторингу, укладеного 28 листопада 2012 року між ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» та ТзОВ «Кредитні ініціативи», ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» відступила ТзОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначеними у Реєстрі заборгованості боржників. Згідно Реєстру заборгованостей боржників та додатку № 1Б від 28 листопада 2012 року, який є невід'ємним додатком до договору факторингу, до ТзОВ «Кредитні ініціативи» перейшло, в тому числі, право вимоги за Кредитним договором №35/12-Ф, укладеним 23 листопада 2006 року з відповідачами (позиція №1261 Реєстру).

Відповідно до п.п.1, 2 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва.

Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Тому, до ТзОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги за Кредитним договором №35/12-Ф, укладеним 23 листопада 2006 року з відповідачами та ЗАТ «ТАС- ІНВЕСТБАНК» у встановленому законодавством порядку, на підставі вищевказаних договорів факторингу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору(в даному випадку - Кредитного договору) та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті ж 2.1 договорів факторингу передбачено право нового кредитора нараховувати проценти, комісії, штрафні санкції по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів.

Враховуючи зазначені обставини суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивач не довів перед судом наявності у нього права вимоги до відповідачів за вказаними вище правовідносинами, що виникли на підставі кредитного договору від 23 листопада 2006 року № 35/12-В.

Відповідачі належним чином не виконували свої зобов'язання згідно кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.55), наданого позивачем, становить 454018,39 гривень, в тому числі: за кредитом - 209128,85 гривень, по відсотках - 185431,05 гривень, пені - 54099,66 гривень, по комісії - 5358,83 гривень.

Відповідно до ст. 257, 261 та 267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Кредитним договором, укладеним 23 листопада 2006 року між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» як позикодавцем та обома відповідачами встановлено строк його дії до 22 листопада 2009 року, трирічний термін позовної давності закінчився 22 листопада 2011 року, а позов подано до суду 25 січня 2014 року.

На застосуванні наслідків спливу строку позовної давності у суді першої інстанції наполягав тільки представник відповідача ОСОБА_3 за дорученням на ( а.с. 69 ) у справі і цю обставину не заперечує представник позивача.

Представник позивача клопотання до суду про продовження строку позовної давності як пропущеного з поважних причин не заявляв.

Оскільки, відповідачем ОСОБА_3 не заявлено про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності враховуючи його кредитні зобов'язання за договором колегія суддів вважає, що заборгованість по кредиту з нього підлягає задоволенню, однак тільки у межах встановленого законом строку позовної давності. Зокрема, залишок по тілу кредиту визначеного позивачем для стягнення у сумі кредитом - 209128,85 гривень, 54099,66 гривень пені нарахованої за 1 рік, 5358,83 гривень заборгованої комісії, сума якої є сталою і визначеною не більше як за 3 роки.

Відповідно до розрахунків Банку відповідачам нараховано 185431,05 гривень процентів за весь період користування кредитними коштами.

У засіданні апеляційного суду представник позивача просив надати йому термін для подачі розрахунку процентів за користування кредитом за три останні роки до пред'явлення позову, тобто з 25 січня 2011 року, оскільки саме за цей період можливо провести стягнення.

Після наданого судом терміну для подачі розрахунку заборгованості за процентами представник позивача заявив, що такий розрахунок надати неможливо за відсутністю відомостей у базі даних переданих за договором факторингу.

Враховуючи принцип змагальності, обов'язок доказування та подання доказів визначених ст. ст. 11 та 60 ЦПК України колегія суддів вважає, що за основу визначення суми прострочених процентів за кредитним договором №35/12-Ф від 23 листопада 2006 року для позичальника ОСОБА_3 необхідно брати до уваги тільки визначені щомісячні платежі у розрахунках на а.с. 55 та 174 у сумі 34754,58 гривень. Колегія суддів не може визначити іншу суму заборгованості за процентами без відповідного розрахунку позивачем, оскільки він у такому випадку буде ґрунтуватись на припущеннях, що є недопустимим за приписами цивільного процесуального законодавства.

У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог підлягає поверненню пропорційно до задоволеного і сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст.ст.218, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Снятинського районного суду від 12 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №35/12-Ф від 23 листопада 2006 року відмовити за спливом строку позовної давності.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №35/12-Ф від 23 листопада 2006 року задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання - АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 14, заборгованість за Кредитним договором №35/12-Ф від 23 листопада 2006 року в розмірі , 303341,92 гривень з яких: за кредитом - 209128,85 гривень, по відсотках - 34754,58 гривень, пеня - 54099, 66 гривень; по комісії - 5358,83 гривень нарахованих на 1 січня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 4550, 13 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді: Я.Ю. Ковалюк

В.Д. Фединяк