Ухвала суду № 44466055, 25.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/4676/14 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/783/3236/15 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Глинський О.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення частини грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_4 та в порядку забезпечення позову накладено арешт на майно, яке належить відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 в межах заявлених зустрічних позовних вимог до вирішення справи по суті.

Ухвалу оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3. Вважає її незаконною та просить ухвалу скасувати. Мотивує тим, що відповідач за первісним позовом намагається стягнути з ОСОБА_2 половину вартості ремонту двокімнатної квартири АДРЕСА_1, проведений у 2005 році за спільні кошти, в тому числі за кошти подаровані на весілля. За твердженням заявника загальна вартість оплачених ремонтних робіт з врахуванням послуг дизайнера склала 180 000 грн. по цінах 2005 року. Жодних доказів про проведення ремонту та оплату вартості послуг, виконаних робіт і затрачених матеріалів, а також сантехнічного обладнання суду не надано, як і відсутні посилання на такі докази. Аналогічно відсутні докази про наявність майна, яке відповідач за первісним позовом просить поділити, та його вартість на час його придбання. В резолютивній частині ухвали суд не вказав на яке саме майно має бути накладено арешт, не навів його індивідуальні ознаки, не зазначив, в якій квартирі це майно знаходиться - в квартирі АДРЕСА_1 в якій сторони проживали під час шлюбу, чи в квартирі АДРЕСА_2, в якій ОСОБА_2 проживає з іншим чоловіком і дитиною від першого шлюбу. Арешт майна, яке знаходиться за місцем проживання позивачки порушує інтереси іншої особи - чоловіка позивачки ОСОБА_5, оскільки в квартирі АДРЕСА_2 знаходяться його особисті речі та особисте майно їх спільно нажите майно, особисті речі дитини, яка проживає разом з ним. Просить ухвалу скасувати .

Учасники процесу повторно в судове засідання не з»явились, належним чином повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою, про що до справи долучено розписки про завчасне отримання судових повісток. Причину неявки в судове засідання не повідомили. Тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності осіб, що не з»явились, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України .

У відповідності до вимог ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

З виділених матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. В порядку такого поділу просила стягнути з ОСОБА_4 343 014 грн. грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно, а саме за автомобілі NISSAN PATROL, 1990 р.в., ідент. номер НОМЕР_1, NISSAN PATROL, 2000 р.в., ідент. номер НОМЕР_2 та MITSUBISHI PAJERO WAGON, 3,2, 2007 р.в., ідент. номер НОМЕР_3.

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Просив в порядку поділу стягнути з ОСОБА_2 13 000 євро, що в перерахунку по курсу НБУ становить 212 563, 23 грн., як ? частина спільних коштів, які були внесені на депозитний рахунок, а також 5 000 євро, що в перерахунку по курсу НБУ на день пред'явлення зустрічного позову становить 81 755, 09 грн., як ? частина нарахованих на депозит процентів; 32 500 грн. - грошової компенсації вартості ? частки автомобіля Cherry QQ, д.н.з. НОМЕР_4; 90 000 грн. грошової компенсації вартості ? частки проведеного поліпшення квартири АДРЕСА_1; 35 040, 00 грн. - грошової компенсації вартості ? частки придбаної побутової техніки.

Заявою від 18.03.2015 року про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_4 просив накласти арешт на майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 в межах позовних вимог до вирішення справи по суті.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та накладаючи арешт на майно, яке належить відповідачу за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення зустрічного позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак колегія суддів з таким висновком не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Згідно п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася в суд з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

П.7 цієї Постанови передбачено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК України і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

В порушення вище зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції повній мірі вимог перелічених вище норм не врахував, не зазначив підстав обрання такого виду забезпечення позову, як і не обґрунтував причини застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі його задоволення. Також не з'ясував та не перевірив належності відповідачу за зустрічним позову майна, на яке можу бути накладено арешт в порядку забезпечення позову та не встановив де таке майно знаходиться.

Згідно ч.3 ст. 152 ЦПК України - види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Однак, вирішити питання щодо такої співмірності апеляційний суд позбавлений можливості, так як в оскаржуваній ухвалі суду не зазначено на яке саме конкретне майно накладено арешт та його місцезнаходження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, як така, що не відповідає вимогам процесуального закону та матеріалам справи, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, 304 , п.3 ч. 1 ст. 312 , ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді