Ухвала суду № 44457771, 26.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/33217/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Міщенко О.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014

у справі № 810/7116/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Факел"

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, задоволено позов.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, складено Акт від 30.12.2011 № 530/86/2301-04601469, в якому встановлено порушення позивачем положень:

- пп.4.1.3, п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2 та абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.3.5 п. 7.3 ст.7, пп.11.3.1, п.11.3, ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), п.135.1, ст.135, пп. 135.5.14, пп.135.5.5, п.135.5 ст.135, п.137.16, ст.137 , пп.138.10.2, пп.138.10.3 пп.138.10 ст. 138, пп.139.1.1, пп.139.1.9, пп.139.1.13 п.139.1 ст.139, пп.138.10.4 пп.138.10 ст. 138, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 14 332 681,00 грн.;

- абз. е), ж) пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п.198.3, п. 198.6 ст. 198, ст.200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 13 311 236,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, за результатами адміністративного оскарження, відповідачем 10.07.2012 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0001172301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12755100,18 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3578,25 грн.; та № 0001182301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14300269,25 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що до видів діяльності позивача включено такі роботи, здійснення яких може супроводжуватись викидами забруднюючих речовин в атмосферу, а тому позивачем, для отримання та використання у своїй роботі від державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області (далі - Управління) Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, необхідно було подати Управлінню звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - Звіт).

Для виготовлення такого Звіту, 29.11.2010 позивачем було укладено з ОСОБА_3 договір на виготовлення науково-технічної документації № 230/2010, на виконання якого складено Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг).

03.10.2012 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України надано дозвіл № 3211200000-77 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Крім того, 05.01.2011 позивач уклав з ТОВ «Юридична фірма «Пузанов та Партнери» договір № 05-01/11 про надання юридичних та консультаційних послуг з питань переведення акцій з документарної форми існування в бездокументарну, привести у відповідність до зазначеного Закону статут та інші документи та провести їх реєстрацію у відповідних установах. На виконання зазначеного договору було складено Акти прийому - передачі наданих юридичних та консультаційних послуг.

На підтвердження виконання зазначених послуг в матеріалах справи наявні наступні документи: довіреність від позивача на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є працівниками ТОВ «Юридична фірма «Пузанов та Партнери»; анкета рахунку у цінних паперах, у якій зазначено контактною особою ПАТ «Факел» ОСОБА_5, розпорядження ПрАТ «ВДЦП» про проведення де матеріалізації цінних паперів; глобальний сертифікат акцій; повідомлення про завершення дематеріалізації; положення про Наглядову раду; Протокол чергових загальних зборів.

Крім того, 22.12.2010 між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та позивачем було укладено договір №101201225 про закупівлю робіт за державні кошти.

На виконання вищезазначеного договору, позивач 27.12.2010 уклав з ТОВ «РС-АРПІ» договір № 27/12-10 про передачу у власність позивача комплектуючих та запасних частини для установок одоризації газу. Відповідно до умов договору доставка комплектуючих здійснювалась транспортом позивача.

Придбані комплектуючі, згідно з умовами договору № 101201225, було використано при роботах на ГРС УМГ «Прикарпаттрансгаз», УМГ «Черкаситрансгаз», УМГ «Донбастрансгаз», УМГ «Львівтрансгаз», УМГ «Харківтрансгаз», що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами.

Також, на виконання договору № 101201225, позивачем було укладено договір підряду №90/2010 з ТОВ «Ремстройпроект-2002» по розробці технічної документації «Розроблення та впровадження у виробництво дослідно-промислових зразків типових блочних автоматичних газорозподільних станцій типу АГРС - 5, АГРС - 10, АГРС - 30, мобільна АГРС».

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій, в матеріалах справи наявні первинні документи, а саме: видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; накладні про прийняття на склад товару; акти приймання виконаних монтажно-будівельних робіт; кошториси; акти здачі-приймання робіт; рух активів банківських операцій.

На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль