Ухвала суду № 44457739, 28.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ К/800/12134/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державні реєстрації прав та їх обтяжень № 14179364 від 03.07.2014 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Тартачної Катерини Михайлівни; зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію прав власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 2-6413/08 від 28.11.2008 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року від 22.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в державні реєстрації прав та їх обтяжень № 14179364 від 03.07.2014 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Тартачної Катерини Михайлівни. Зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської повторно розглянути заяву представника ОСОБА_3 про державну реєстрацію права власності на житлове приміщення: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Реєстраційна служби Одеського міського управління юстиції Одеської області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2008 року по справі № 2-6413/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, серед іншого, розділено майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

26 червня 2014 року представник ОСОБА_3 звернувся до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області із заявою про державну реєстрацію права власності на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1.

В якості правовстановлюючого документу до заяви було додано вищезазначене судове рішення по справі № 2-6413/08 від 28.11.2008 року.

Рішенням реєстратора № 14179364 від 03.07.2014 року у проведенні державної реєстрації права власності було відмовлено на підставі ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень" та п.20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868.

Фактичною підставою для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно слугувало те, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних із відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Зазначене майно було передано колишнім чоловіком позивача - ОСОБА_4 в іпотеку АТ "Укрсиббанк" в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11005173000 від 23.05.2006 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 03.07.2014 року квартира АДРЕСА_1 є об'єктом обтяження на підставі договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, 5207-5208, 12.12.2001 року Обтяження зареєстровано 20.04.2012 року приватним нотаріусом Саєнко Е.В. Іпотекодержателем є ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", іпотекодавцем - ОСОБА_4.

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року (далі - Порядок № 868) для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Поряд із тим, відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як встановлено, позивачем не надано доказів того, що при зверненні до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області для проведення реєстрації права власності на належне позивачу нерухоме майно її представником було надано документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем (ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ") на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці.

Таким чином, встановлено наявність визначених частиною 1 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак, як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч вимог пункту 40 Порядку № 868 та частини 1 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідачем не зупинено розгляд заяви позивача та не витребувано додаткові документи, обов'язок подання яких передбачений законодавством.

У касаційній скарзі відповідач не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що діяв у відповідності із законом, оскільки були наявні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, передбачені статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Проте зазначені доводи відповідача спростовуються положеннями частини 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно якої державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Оскільки відповідач проігнорував наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень та, відповідно, не прийняв рішення про зупинення такого розгляду, його рішення про відмову у державній реєстрації прийнято з порушенням порядку, встановленого частиною 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області від 03.07.2014 року № 14179364 про відмову у державній реєстрації прав прийнято з порушення закону.

З урахуванням частини 2 статті 11 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_3 про державну реєстрацію права власності на житлове.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області відхилити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: