Ухвала суду № 44457730, 28.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ К/9991/28190/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-4474/09/2270/4

за позовом Приватного малого підприємства "Перемога"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

до Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій

області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 812 444,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково: з Державного бюджету на користь Підприємства стягнуто 128 335,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скориставшись своїм правом на касаційне оскарження судових рішень попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог з підстав порушення судами норм матеріального права та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарської діяльності позивач подав до податкової інспекції звітність встановленої форми. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Підприємства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань за серпень, вересень, жовтень, грудень 2006 року, квітень 2007 року, березень 2008 року, яке було заявлено позивачем до відшкодування на розрахунковий рахунок у банку. За наслідками податкових перевірок вказаних податкових періодів, оформлених актами, заявлена платником податку сума до бюджетного відшкодування частково була підтверджена та відшкодована позивачу, решта суми, що заявлена до стягнення в судовому порядку у цій справі, не підтверджена з підстав відсутності підтвердження факту надмірної сплати цього податку до Державного бюджету України.

Розв'язуючи спір та задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, з урахуванням встановлених обставин щодо прийняття податковим органом за наслідками проведених перевірок податкових повідомлень - рішень, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006 року, вересень 2006 року, грудень 2006 року, квітень 2007 року, проте одні з яких не оскаржені в судовому порядку, а інші перебували в процедурі оскарження, виходив з того, що зволікання податковим органом суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 128 593,00 грн. за березень 2008 року обумовлено лише висновком акту від 17.06.2008 № 5081/23-3/21345281 щодо неможливості підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року у зв'язку з ненадходженням інформаційних довідок по основним постачальникам позивача, порушень же позивачем податкового обліку за січень - березень 2008 року податковим органом не встановлено.

Так, виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" втратив чинність 01.01.2011), бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку сплачена платником податку, що придбавав товари та послуги, їх постачальникам. При цьому вищезазначений Закон не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати ПДВ контрагентами у ланцюгу постачання.

Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок (інформаційних довідок) щодо підтвердження сплати ПДВ контрагентами не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з цього податку.

За приписами пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після отримання відповідного висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів (пп. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Таким чином, колегія судів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по те, що позивачем правомірно заявлено право на повернення підтвердженої бюджетної заборгованості у сумі 128 335,00 грн., оскільки з боку платника податку відсутні порушення приписів Закону № 168/97ВР при формуванні податкового кредиту та наявний факт дотримання платником податку вимог щодо заявленої суми бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару, що підтверджено податковою перевіркою та перевірено судами, та вимог щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене, в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-4474/09/2270/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко