Ухвала суду № 44456974, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/57902/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року

у справі № 826/9797/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттрейдсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Інвесттрейдсервіс»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Інвесттрейдсервіс» звернулось у липні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2013 року № 55326552207

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Перший Лідер-Єн» за червень 2013 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2013 року № 350/26-55-22-07/38149285, яким встановлено порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті дро бюджету у сумі 239 118,00 гривень.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 55326552207 від 24.09.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 239 118,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 119 559,00 гривень.

За результатами розгляду скарг позивача в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.1-198.3 ст. 198, п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та встановлено судами попередніх інстанцій, висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за червень 2013 року ґрунтується на тому, що господарські операції за участю позивача та ТОВ «Перший Лідер-Єн» не мали реального характеру. У ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від підприємства-постачальника, що, за переконанням відповідача, свідчить про те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентом, не мали на меті настання реальних наслідків. Тобто, вказані правочини є нікчемними. Зі змісту акту перевірки у ході розгляду справи судами з'ясовано, що інформація щодо порушень позивачем норм податкового законодавства ґрунтується на обставинах, виявлених у ході проведення перевірки/вчинення дій, направлених на проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Перший Лідер-Єн». В акті перевірки міститься інформація щодо правовідносин ТОВ «Перший Лідер-Єн» із третіми особами.

Поряд з цим, судами встановлено, що у ході перевірки, як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем не надано належної оцінки правовідносинам ТОВ «Перший Лідер-Єн» із позивачем. Зокрема, не проведено аналізу первинної документації позивача, складеної за результатами вказаних фінансово-господарських правовідносин.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.02.2013 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Перший Лідер-Єн», як постачальником, укладено договір поставки товарів № 21022013МС, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупцю сировину для виробництва комбікормів (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар.

Виконання умов вказаного договору підтверджується наданими позивачем та дослідженими судами попередніх інстанцій копіями первинних документів, а саме: видатковими та податковими накладними; розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних; банківськими виписками з рахунку позивача; податковою звітністю позивача; реєстром виданих та отриманих податкових накладних; договорами.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість та, як наслідок, про протиправність та необхідність скасування прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року у справі № 826/9797/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно