Ухвала суду № 44451946, 26.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/7681/14 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/783/2275/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Гацій І.І.

з участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" про відновлення незаконно змінених істотних умов праці та зобов'язання до вчинення дій,-

встановила:

В жовтні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до відповідача Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут", просила зобов'язати відповідача відновити їй незаконно змінені істотні умови праці, зокрема нарахування заробітної плати за період з 05.04.2011 року по 16.01.2012 року, за час дії щодо неї наказу № 5 від 31.01.2011р., здійснити нарахування та виплатити їй різницю в окладі за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2011 року по 16.01.2012 року та сплатити обов'язкові податки, збори, у тому числі помісячно, у пенсійний фонд з метою відновлення її загального та пенсійного стажу.

В обґрунтування вимог покликається на те, що працювала у Львівському відділенні Українського державного геологорозвідувального інституту на посаді геолога 1 категорії відділу регіональної геології з 1993 року, а на підставі наказу керівника Львівського відділення УкрДГРІ від 31.01.2011 року № 5 їй встановлено неповний робочий тиждень 0,2 ставки (з одним робочим днем) з 05.04.2011 року. В подальшому, на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03.06.2011 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.01.2012 року, зазначений наказ був скасований за позовом одного із співробітників підприємства.

Враховуючи те, що суд визнав незаконність застосування до всіх працівників Львівського відділення УкрДГРІ змін умов праці, передбачених наказом від 31.01.2011 року № 5 внаслідок яких вона працювала лише один день на тиждень замість трьох, а решту часу перебувала у вимушеному прогулі і їй неправомірно нараховувалася заробітна плата із розрахунку 0,2 ставки, просить позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2014 року позов задоволено.

Зобов"язано Державне підприємство "Український державний геологорозвідувальний інститут" відновити ОСОБА_2 незаконно змінені істотні умови праці: провести нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.04.2011 року по 16.01.2012 року на умовах неповного робочого тижня в розмірі 0,6 посадового окладу на місяць.

Зобов"язано Державне підприємство "Український державний геологорозвідувальний інститут" виплатити ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2011 року по 16.01.2012 року різницю між нарахованою та фактично виплаченою заробітною платою (з відрахуванням обов'язкових податків та платежів).

Рішення оскаржив представник відповідача ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут», вважає, що оскаржуване рішення ухвалено за неправильного застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі покликається на те, що вимоги по трудовому спору ОСОБА_2 до відповідача з тих самих підстав вирішені в судовому порядку Личаківським районним судом м. Львова, рішенням якого від 01.10.2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, зобов"язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві заборгованості по заробітній платі на умовах неповного робочого тижня з виплатою 0,6 ставки заробітної плати за період з 17.01.2012 року по 19.03.2012 року, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням від 28.03.2013 року визначено суму заробітної плати, яка підлягає виплаті позивачці за вказаний вище період - 2804,89 грн. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17.06.2013 року вказані рішення залишені без змін.

Вважає, що розглядаючи даний спір Шевченківський районний суд м. Львова вдався до переоцінки доказів та обставин справи, встановлених судами різних інстанцій у справах, де брали участь ті ж самі особи.

Також, звертає увагу на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач звернувшись в суд з даним позовом пропустила 3-х місячний строк звернення до суду за захистом порушеного трудового права, суд не вирішив питання про поновлення строків.

Крім цього, оскаржуване рішення не містить посилань на висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, щодо тлумачення можливості застосування ст. 235 КЗпП України до встановлених судом обставин і визначених правовідносин.

Не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наказ № 5 від 31 січня 2011 року скасовано в цілому для всіх співробітників Львівського відділення УкрДГРІ та розповсюджується на трудові права позивачки, оскільки наказ скасовано за позовом іншої особи під час вирішення індивідуального трудового спору.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2012 року, за позовом іншого працівника, яким скасовано наказ Львівського відділення УкрДГРІ № 5 від 31.01.2011 року, не вирішувався колективний трудовий спір, а отже і скасування зазначеного наказу цим рішенням, а також висновки судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду індивідуальних трудових спорів інших осіб, в яких позивачка не є стороною по справі, не може стосуватися її особистих трудових правовідносин з роботодавцем.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вирішити питання розподілу судових витрат.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" в судове засідання не прибув, подав заяву про неможливість участі представника відповідача в судовому засіданні 26.05.2015 року.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що істотні умови праці позивача, які існували до прийняття незаконного наказу, були їй поновлені за рішенням суду з 17.01.2012 р. по 19.03.2012 р., тому істотні умови праці позивача з виплатою 0,6 ставки підлягають відновленню з часу їх неправомірної зміни на підставі незаконного наказу, відтак вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплатити їй різницю в окладі за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2011 р. до 16.01.2012 р. є обґрунтованими, оскільки позивач отримала заробітну плату за цей період за 0,2 ставки.

Частинами 1, 7 ст. 43 Конституції України визначено, щокожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У ст. 2 КЗпП України передбачено, що право громадян на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 1993 року по 12.06.2012 р. перебувала в трудових відносинах з відповідачем Львівським відділенням ДП "УкрДГРІ", де працювала на посаді геолога 1 категорії відділу регіональної геології.

Львівське відділення ДП "УкрДГІ" ліквідовано з 01.07.2012 року.

Наказом від 31.01.2011 року № 5 "Про роботу ЛВ УкрДГРІ на умовах неповного робочого дня" позивачу та іншим працівникам починаючи з 05.04.2011 року і до покращення фінансового стану відділення встановлено неповний робочий тиждень з виплатою 0,2 ставки (а.с. 2-3).

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03.06.2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.01.2012 року, по справі № 1-2813/11 за позовом ОСОБА_4 до ДП УкрДГІ, скасовано наказ Львівського відділення ДП УкрДГІ від 31.01.2011 року № 5 (а.с. 4-6, 9-10).

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Аналогічна норма міститься і в ст. 14 ЦПК України де визначено, що судові рішення, що набрали законної сили обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки рішенням Личаківського районного суду від 03.06.2011 року встановлено незаконність наказу Львівського відділення ДП УкрДГІ від 31.01.2011 року № 5 в цілому, відтак є очевидною і незаконність зміни істотних умов праці позивача ОСОБА_2 із 0,6 на 0,2 ставки, і за такої ситуації позивач фактично перебувала у вимушеному прогулі, будучи змушеною виходити на роботу один день на тиждень замість трьох та отримуючи заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу.

Враховуючи те, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2011 року у справі № 2-1813/11 наказ № 5 від 31 січня 2011 року скасовано, положення такого визнані незаконними, зазначене має правові наслідки щодо кожного із працівників, яких стосувався наказ, відтак суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача про те, що наслідки ухваленого рішення від 03.06.2011 року не розповсюджуються на трудові права позивача.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, підприємство має одночасно прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв"язку з поновленням порушених прав позивача, у суду першої інстанції були підстави для задоволення позовних вимог про нарахування та виплату позивачеві заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Що стосується доводів апелянта про те, що вимоги по трудовому спору ОСОБА_2 до відповідача з тих самих підстав були предметом розгляду по іншій цивільній справі, по якій Личаківським районним судом м. Львова постановлено рішення від 01.10.2012 року, колегія суддів звертає увагу на те, що як і у справі № 2/1312/1278/12, так і у даній справі сторонами є: позивач ОСОБА_2 та відповідач ДП "Український Державний геологорозвідувальний інститут", а спір випливає з трудових правовідносин (а.с. 16, 20-21).

При цьому, предметом позовних вимог по даній цивільній справі є вимога про нарахування та виплату в користь позивача заробітної плати за вимушений прогул в період з 05.04.2011 року по 16.01.2012 р., в той час коли по цивільній справі №2/1312/1278/12, по якій ухвалено рішення від 01.10.2012 року, ставилась вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеної роботи на умовах неповного робочого дня.

Таким чином, в цій справі позов пред"явлено з іншої правової підстави і предметом позову є інші позовні вимоги, ніж ті, на підставі яких, і з приводу яких, було ухвалено судові рішення.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянт не надав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2014 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин