Постанова № 44447518, 19.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 р. Справа № 816/5119/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі № 816/5119/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 р. позов Пат «Автокраз» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23.10.2014 р. № 0000582205/2041.

Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на порушення судом норм матеріального права, неправильне встановлення обставини справи, невірне визначення моменту здійснення позивачем операції з використанням іноземної валюти, не врахування визнання позивачем наявності порушень в частині не своєчасного повернення коштів по контракту № 64, та № 82/14, що призвело до невірного вирішення справи.

Позивачем «Автокраз» надано письмові заперечення проти апеляційної скарги, в яких просить залишити скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "АвтоКрАЗ" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої складено акт від 11.08.2014 р. №2003/16-03-22-05-11/05808735 (т.1 а.с. 17-38).

За висновками акту перевірки ПАТ "АвтоКрАЗ" порушено ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", постанови Національного банку України №270 від 12.05.2014 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" по наступним імпортним контрактам:

- №64 від 08.01.2010 з ТОВ КБ "Метиз", Росія - несвоєчасне отримання продукції в сумі 170 420,80 рос.руб. на 23 дні (з 07.02.2014 по 01.03.2013);

№ ДР86/0026/ЯЗДА/13 від 19.06.2013 р. з ОАО «Ярославський завод дизельної апаратури», Росія - несвоєчасне отримання продукції в сумі 55 249,28 рос.руб. на 4 дні (з 27.03.2014 р. по 30.03.2014 р.);

- №842/13 від 30.10.2013 з фірмою "Velinsa Limited", Гонг Конг - несвоєчасне повернення коштів в сумі 138 370,00 дол. США на 1 день (з 19.02.2014 по 19.02.2014);

- №82/14 від 05.02.2014 з фірмою "Velinsa Limited", Гонг Конг - несвоєчасне повернення коштів у сумі 1 497 277,00 дол. США на 1 день (з 06.06.2014 по 06.06.2014); в сумі 2 478 277,00 дол. США на 1 день (з 13.06.2014 по 13.06.2014); в сумі 378 277,00 дол. США на 2 дні (з 17.06.2014 по 18.06.2014); в сумі 4 500 000,00 дол. США на 1 день (з 18.06.2014 по 18.06.2014).

23.10.2014 р. Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000542205/2041, яким до позивача застосовано пеню в розмірі 365 896,39 грн. (а.с. 15).

Підставою призначення пені слугували висновки податкового органу про порушення позивачем законодавчо визначених термінів отримання придбаного у нерезидентів товару, а також факти несвоєчасного повернення нерезидентами позивачу валютних коштів по імпортним контрактам.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткового підтвердження фактів порушення строків надходження на митну територію України товарів та коштів при виконанні імпортних контрактів, проте не вірне визначення податковим органом строків та розміру пені, та відсутність у суду повноважень щодо визначення суми пені.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Разом з цим положенням ч. 4 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

14.11.2013 р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову №453 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" ( втратила чинність 17.05.2014), пунктом 1 якої установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судом встановлено, що 08.01.2010 р. між ТОВ "КБ Метиз", м. Нижній Новгород, Російська Федерація (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №64, за умовами якого позивач імпортував кріпильні вироби (болти, метизи) (т.1, а.с. 57-59).

На виконання контракту ПАТ "АвтоКрАЗ" здійснило попередню оплату на загальну суму 12 056 028.50 рос.руб. (3 185 946,57 грн.) відповідно до платіжних доручень від 05.03.2013 р., 25.04.2013 р., 21.05.2013 р., 08.08.2013 р., 12.08.2013 р., 06.09.2013 р., 30.10.2013 р., 08.11.2013 р., 23.01.2014 р., 26.03.2014 р., 07.04.2014 р., 09.04.2014 р., 18.04.2014 р., 22.04.2014 р., 16.05.2014 р.

Товар від ТОВ "КБ Метиз" позивач отримував партіями, зокрема, згідно вантажно-митної декларації від 03.03.2014 р. № 2473 (граничний термін поставки цієї партії 06.02.2014 р.)

Податковий орган, виходив з того, що поставка товару за вказаною ВМД відбулася з простроченням у 23 дні в частині суми 170 420,80 рос.руб./45 681,29 грн., оскільки товар фактично перетнув митний кордон 01.03.2014, про що свідчить штамп Сумської митниці "Під митним контролем".

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо невірного визначення податковим органом моменту перетину товаром митного контролю та вважає, що позивачем порушено термін отримання товару на 19 днів, виходячи з дати перетину кордону 25.02.2014р., а саме відмітки Державної екологічної інспекції 25.02.2014р. на зворотній стороні ВМД № 806010001/2014/002473 від 03.03.2014р.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ч. 2 ст. 43 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону країни.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави .

Оформлення ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, який посвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів в визначений митний режим і який підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених в ВМД осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, на якому проставлено відтиск штампу "під митним контролем" з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Таким чином, належним доказом перетину товару через кордон є ВМД № 806010001/2014/002473 від 03.03.2014 р. на зворотній стороні якої міститься відмітка Державної екологічної інспекції 25.02.2014р.

Враховуючи , що граничний строк виконання зобов'язань по договору № 64 настав 06.02.2014 р. , товар надійшов на митну територію України 25.02.2014р,, тобто з порушенням строків розрахунків в іноземній валюті на 19 днів., а саме за період з 07.02.2014р. по 25.02.2014р., а тому пеня в розмірі 2 435, 67 грн. нарахована податковим органом правомірно, а в частині 512,79 грн. помилково.

Також судом встановлено, що 30.10.2013 р. між фірмою "Velinsa Limited", Гонг Конг (продавець) ПАТ "АвтоКрАЗ" (покупець) укладено договір поставки №842/13, за умовами якого позивач зобов'язався придбати, оплатити і прийняти шини відповідно до Специфікацій.

Згідно додаткової угоди №2 від 07.11.2013р. до цього контракту , при неможливості виконання зобов'язань по даному контракту, продавець зобов'язаний повернути передоплату на розрахунковий рахунок покупця у повному обсязі. (а.с. 76-81).

На виконання даного контракту ПАТ "АвтоКрАЗ" здійснило попередню оплату на користь нерезидента, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.02.2014 р. № 73-21 в сумі 1 383 770,00 дол. США/ 11 963 798,67 грн.

На думку податкового органу граничний строк поставки товару або повернення коштів за цим контрактом становив 18.02.2014р., проте кошти повернуті 19.02.2014р., тобто з простроченням на 1 календарний день, зважаючи на дату платіжного доручення 19.02.2014 р.

Колегія суддів вважає , що такі висновки податкового органу спростовуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю поставки, нерезидентом 18.02.2014 р. повернуто валютні кошти на рахунок ПАТ "АвтоКрАЗ" , що підтверджується повідомленням SWIFT. (а.с.109)

Крім того, позивачем за договором поставки №842/13, здійснено оплату та взято банком до виконання платіжне доручення 22.11.2013 р., про що свідчить відмітка банку на платіжному дорученні № 1218 від 20.11.2011р.(а.с. 88).

Отже, 90-денний строк розрахунків у іноземній валюті (поставки товару або повернення коштів) для позивача розпочався з 22.11.2013 р. і завершився 20.02.2014 р., а не 18.02.2014р. як зазначав податковий орган.

За таких обставин, отримавши від контрагента повернення авансового платежу 19.02.2014 р. позивачем не порушено вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по спірній операції з фірмою "Velinsa Limited", Гонг Конг.

Також судом встановлено, що 19.06.2013 р. між позивачем (покупець) та ОАО «Ярославський завод дизельної апаратури», Росія (продавець) укладено контракт № ДР86/0026/ЯЗДА/13, за умовами якого позивач придбав комплектуючі частини для автомобіля КрАЗ (насоси для двигунів) (т.1 а.с. 65-69)

За цим контрактом позивачем здійснено передоплату на суму 960 631, 05 рос.руб. згідно платіжного доручення № 1386 від 26.12.2014 р. граничним терміном повернення цих валютних цінностей або надходження товару до 26.03.2014 р.

В частині цієї передоплати (а саме, на суму 55 249,28 рос.руб) партія товару від контрагента на підставі ВМД № 3928 надійшла з простроченням у 4 дні, - 30.03.2014 р., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 000116 (т.1 а.с. 74-75).

Позивачем не надано доказів доправлення товару на митну територію України в строк до 27.03.2014 р., недотримання позивачем відповідних строків підтверджується також актом перевірки відповідача.

Враховуючи це, колегія суддів вважає, що у відповідача були наявні підстави для застосування до позивача пені на суму 199, 59 грн. по контракту зовнішньоекономічним операціям по контракту № ДР86/0026/ЯЗДА/13., а отже податкове повідомлення-рішення №0000542205/1609 на суму 199, 59 грн. є правомірним.

Також судом встановлено, що 05.02.2014 р. між Фірмою "Velinsa Limited" Гонг Конг (продавець) та ПАТ "АвтоКрАЗ", Україна (покупець) укладено договір поставки №82/14, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується придбати, оплатити і прийняти шини (а.с. 111-116).

Згідно умов додаткової угоди №1 від 08.04.2014 до цього контракту, у зв'язку з непоставкою товару перерахована раніше сума буде повернута продавцем на розрахунковий рахунок покупця.

На виконання даного контракту ПАТ "АвтоКрАЗ" перераховано кошти нерезиденту згідно платіжних доручень № 281 від 07.03.2014 р. (граничний термін - 05.06.2014), № 302 від 14.03.2014 р. (граничний термін - 12.06.2014), № 319 від 19.03.2014 р. (граничний термін - 17.06.2014) (т.1 а.с. 121-128).

Судом встановлено, що поставка товару не відбулась, у зв'язку із чим нерезидент-постачальник повернув позивачу кошти, а саме, платіжними дорученнями: №114 від 06.06.2014 р. в сумі 1 497 277,00 дол.США; №73_7 від 13.06.2014 р. в сумі 2 478 277,00 дол.США; №73_3 від 18.06.2014 р. в сумі 4 500 000,00 дол.США (відповідно) (т.1 а.с. 139-147).

Відповідач вважає, що повернення коштів до позивача по цим платіжним дорученням відбулося в з простроченням в 1 день, зважаючи на момент їх зарахування обслуговуючим банком в Україні на рахунок ПАТ «Автокраз».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі висновки відповідача є безпідставними.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003, уповноважені банки відкривають юридичним особам (резидентам і нерезидентам) банківські рахунки в іноземній валюті, зокрема, поточні та розподільні.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту "а" пункту 5.3 даної Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються кошти через розподільні рахунки, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Пунктом 4 постанови Національного банку України від 16.11.2012 №475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" установлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами.

При цьому пунктом 6 цієї ж постанови уповноважені банки зобов'язано попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (далі - розподільчий рахунок).

Тобто, розподільчий рахунок використовується для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи, з метою обов'язкового продажу частини виручки в іноземній валюті на міжбанківському ринку.

Судом встановлено, що на розподільчий рахунок кошти за платіжним дорученням №73_7 від 13.06.2014 р. надійшли 12.06.2014 р.; за №73_3 від 18.06.2014 р. - 17.06.2014 р.; за №114 від 06.06.2014 р. - 05.06.2014 р., що підтверджується SWIFT повідомленнями (т.1 а.с. 139-147). Тобто, такі кошти перераховано з дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті.

Обслуговуючий банк перерахував кошти на рахунок позивача в наступний після надходження на розподільчий рахунок банківський день, який відповідач помилково визначив як момент їх фактичного надходження до України.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підстав для застосування до позивача пені за порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по таким платіжним дорученням (коштам) немає.

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що в межах повернення предоплати по контракту від 05.02.2014 р. з Фірмою "Velinsa Limited" Гонг Конг (продавець) по дорученню №73_3 від 18.06.2014 р. на суму 378 277,00 дол.США (граничний термін 16.06.2014 р.) кошти на розподільчий рахунок надійшли 17.06.2014 р., тобто, з порушенням в 1 день.

Зазначене підтверджується актом перевірки відповідача та визнається сторонами по справі.

Зважаючи на вчинення позивачем порушення відповідачем застосовано пеню на суму 13 346,12 грн. (378 277, дол. США. *0,3% * 11,760444(курс НБУ на дату виникнення).

Отже, в частині пені на суму 13 346,12 грн. податкове повідомлення-рішення №0000542205/1609 від 26.08.2014 р. є правомірним, а тому не безпідставно скасовано судом.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача пені в розмірі 15 981,38 грн. є правомірним , та безпідставно скасовано в цій частині судом першої інстанції.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутності у суду повноважень визначення розміру пені, колегія суддів зазначає , що предметом позову є перевірка податкового повідомлення-рішення, а тому суд зобов'язаний встановити правомірність та обґрунтованість штрафних санкцій (пені).

Згідно ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких умов, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, разом із скасуванням постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та винесенням нової постанови про відмову в їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі № 816/5119/14 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23.10.2014 р. № 0000582205/2041 в сумі 15 981,38 грн.

Прийняти нову постанову, якою в цій частині в задоволені позову відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі № 816/5119/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 25.05.2015 р.