Постанова № 44447517, 25.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р. Справа № 554/11729/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 23.03.2015р. по справі № 554/11729/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтава з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України, в якому, з урахуванням уточнень, просив: виходячи із завдань адміністративного судочинства захистити його законні права від протиправних дій відповідача; визнати за ним право на максимальний розмір пенсії, встановлений ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262- XII, як особі, що в період проходження військової служби приймала участь в ліквідації наслідків ядерної аварії та визнана учасником ЛНА на ЧАЕС 1 категорії, виходячи із щомісячного грошового забезпечення з 01 вересня 2009 р. - 95% (2 категорія), з 01 січня 2010 р. -100% (1 категорія); встановити вину Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в протиправних діях, направлених на відмову йому в праві на виплату щомісячної пенсії в максимальному розмірі від щомісячного грошового забезпечення - 95% з 01 вересня 2009 р., 100 % з 01 січня 2010 р., як це встановлено ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, для нього, особи, що має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи - 2 категорія з вересня 2009 р., 1 категорії з 30 грудня 2009 р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виконати всі необхідні дії по нарахуванню та підготовці виплатних документів недоплаченої йому пенсії в максимальному розмірі від щомісячного грошового забезпечення для нього в розмірі 95% з 01 вересня 2009 р., 100% з 01 січня 2010 р. (категорія 1) як це передбачено ст.13 Закону України №2262-ХІІ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підвищити йому пенсію відповідно до індексації грошових доходів населення, але не менше, як на 2% грошового забезпечення, як це передбачено ст. 97 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та ст. 64 Закону України №2262-ХІІ; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на мою користь недоплачену суму пенсії, тобто різницю між максимальним розміром пенсії від грошового забезпечення (95% з 01 вересня 2009 р., 100% з 01 січня 2010 р.) як це встановлено для осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262- XII та фактично виплаченою; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на його користь підвищення пенсії відповідно до індексації грошових доходів населення, але не менше, як на 2% грошового забезпечення за період з 01 вересня 2009 р. до цього часу, відповідно до ст. 97 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто за період невиплати пенсії в максимальному розмірі; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на його користь моральну шкоду в розмірі 30000 грн. за протиправні (незаконні) дії, направлені на відмову в виплаті (позбавлення матеріальних прав) пенсії в максимальному розмірі за весь період невиплати з 01.09.2009 р. до цього часу; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду по виплаті йому недоплачених коштів щомісячної пенсії в максимальному розмірі, втрати частини доходів (індексації) та моральної шкоди по рішенню суду; витрати по перерахунку коштів по рішенню суду на його рахунок покласти на відповідача

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 23.03.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підготувати виплатні документи недоплаченої пенсії ОСОБА_1 в розмірі 98% з 01.02.2014 року від щомісячного грошового забезпечення (категорія 1) у відповідності до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підвищити ОСОБА_1 пенсію відповідно до індексації грошових доходів населення, але не менше 2% грошового забезпечення у відповідності до ст. 97 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ та ст. 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії в розмірі 98% з 01.02.2014 року від щомісячного грошового забезпечення (категорія 1) у відповідності до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ, з урахуванням індексації грошових доходів населення, але не менше, як на 2% грошового забезпечення у відповідності до ст. 97 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ та ст. 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

08.04.2015 року Октябрським районним судом м. Полтава винесено додаткову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести нарахування та стягнення на користь позивача недоплаченої суми пенсії за період з 01.09.2009 року (95%), з 01.01.2010 року (100%) по 01.02.2014 року залишено без розгляду.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем також подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ч. 1 ст. 5 Постанови Пленуму Верхового Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року №4, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач надав до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ядерному об'єкті, який прирівняно до учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та має інвалідність II групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідками аварії на ядерному об'єкті, що підтверджується посвідченням серії А № 157219с від 15 січня 2010 року та довідкою МСЕ №0016736 від 30 грудня 2009 року (а.с. 5, 36).

28.10.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про перерахунок пенсії (а.с.39).

01.11.2013 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надано відповідь за вих. № 354/П-03, якою позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії з посилання на те, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії для осіб, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 не повинен перевищувати 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів грошового забезпечення. Оскільки згідно з матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків радіаційної аварії на військовому об'єкті ВМФ (а не Чорнобильській АЕС), максимальний розмір його пенсії з набуттям статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 та 1 категорій починаючи з жовтня 2009 року та лютого 2010 року не змінився і до цього часту становить 90 відсотків грошового забезпечення, що відповідає чинному законодавству (а.с. 40-42).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вислуга років позивача становить 36 років, що дає йому право на отримання пенсії в розмірі 98% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до індексації грошових доходів населення, але не менше, як на 2% грошового забезпечення.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Нормами статті 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи громадянина не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення; кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому порядку до категорії 1 - 100%, до категорії 2 - 95%.

Для призначення пенсії за вислугу років у 100% необхідно: особа повинна брати участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; особа повинна бути в установленому порядку віднесена до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи до 1 чи 2 категорії; мати вислугу років достатньої тривалості для встановлення максимального розміру пенсії (для встановлення пенсії в розмірі 95%- необхідно мати вислугу років не менше 35 років; для встановлення пенсії в розмірі 100% необхідно мати вислугу років не менше 37 років).

З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ядерному об'єкті, який прирівняно до учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та має інвалідність II групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідками аварії на ядерному об'єкті. Загальга вислуга років позивача 36 років.

Отже, враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії в розмірі 98% з 01 лютого 2014 року від щомісячного грошового забезпечення (категорія 1) у відповідності до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо зобов'язаня Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підвищити ОСОБА_1 пенсію відповідно до індексації грошових доходів населення, але не менше, як на 2% грошового забезпечення у відповідності до ст. 97 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та ст. 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262- XII, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що спірні відносини врегульовано Законом України від 03.07.1991 "Про індексацію грошових доходів населення", постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".

За визначенням ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (ст.3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008) у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів.

Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 року №1078 був затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Пунктом 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Оскільки після проведеного перерахунку розмір пенсії збільшується, базові місяці для нарахування індексації пенсії та суми належної індексації перевизначаються .

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з травня 2014 р. в зв'язку з перевищенням індексу споживчих цін над порогом індексації (який встановлюється Держкомітетом статистики) пенсія гр. ОСОБА_1 щомісячно індексується у порядку, визначеному Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (а.с.109).

Отже враховуючи наведене, ОСОБА_1 проводиться індексація відповідно до діючого законодавства.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо зобов'язаня Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підготувати виплатні документи недоплаченої пенсії ОСОБА_1 в розмірі 98% з 01 лютого 2014 року від щомісячного грошового забезпечення (категорія 1) у відповідності до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про зобов'язання відповідача перерахувати пенсію, а отже в цій частині не може бути прийнято окремого рішення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 30000, виходячи з наступного.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З системного аналізу вказаної норми, колегія суддів приходить до висновку що, для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи не є кваліфікуючою ознакою наявність вини цієї особи, але право на відшкодування шкоди законодавством пов'язується з підставами виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. ст. 1167, 1187 ЦК України, які визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 № 4, моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не було надано жодного доказу на підтвердження факту перенесених ним душевних страждань, душевного або фізичного болю, приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вказаної частини позовних вимог, та як наслідок, відсутність правових підстав для їх задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, що пенсія не отримана за минулий час не обмежується будь-яким строком, колегія суддів зазначає, що стаття 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, застосована бути не може оскільки в даній статті мова йде про нараховані, але не виплачені суми пенсії (тобто мова іде про виплату, а не перерахунок).

Також не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги, щодо встановлення судового контролю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 267 КАС України встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом, а не обов'язком суду. Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи, положення ч. 5 ст. 124 Конституції України, у відповідності до якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, колегія суддів не вбачає необхідності у встановленні судового контролю за виконанням цього судового рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови в частині задоволення позовних вимог були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позову з прийняттям в цій частині нової постанови, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії в розмірі 98% з 01 лютого 2014 року від щомісячного грошового забезпечення (категорія 1) у відповідності до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

В іншій частині постанова Октябрського районного суду м. Полтава від 23.03.2015 року по справі №554/11729/14-а, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, 200, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 23.03.2015р. по справі № 554/11729/14-а - скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії в розмірі 98% з 01 лютого 2014 року від щомісячного грошового забезпечення (категорія 1) у відповідності до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 23.03.2015 року по справі №554/11729/14-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Водолажська Н.С.