Ухвала суду № 44447223, 26.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р. № 876/3289/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Курильця А.Р.

за участю секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

29.08.2012 ВАТ «Тернопільобленерго» звернулося в суд із адміністративним позовом до Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПП (правонаступником якої є Тернопільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області) у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2012 № 0000292250 в частині нарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 234760 грн основного платежу та № 0000282250 в частині суми 530250 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки, на підставі яких винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення, є безпідставним та необґрунтованими, оскільки підставою для формування витрат з податку на прибуток підприємств є первинні документи, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства. Реальність господарських операцій між ВАТ «Тернопільобленерго» та ТОВ «Променергозбут» підтверджується первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення перевірки. Крім того, позивач вказує на те, що господарські операції за лютий 2011 року з поставки електрообладнання від ТОВ «Променергозбут» вже були предметом дослідження у справі № 2-а-1970/2040/11 у якій постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 встановлено реальність таких операцій та правомірність їх відображення у податковому обліку з податку на додану вартість.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 позов задоволено повністю.

Із постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що під час її прийняття судом першої інстанції не у повному обсязі з'ясовано обставини справи та не надано належної оцінки представленим податковим органом доказам, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції доводів податкового органу щодо відсутності у позивача ТТН, оскільки враховуючи відсутність у контрагента власних транспортних засобів, для перевезення вантажу мала б залучатися транспортна організація, а тому у такому випадку, складення ТТН є обов'язковим. Проте, позивачем не надано доказів перевезення товару з м. Бориспіль до м. Тернопіль. Також апелянт звертає увагу на те, що оскільки предметом договору були товари, які використовуються у системі передачі електроенергії з високою напругою та величиною струму, у позивача мала б бути у наявності документація про відповідність продукції вимогам якості та безпеки.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.04.2015 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просив залишити її без задоволення.

У судове засідання 26.05.2015 особи, які беруть участь у справі не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявною у справі розпискою, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які надали свої пояснення у судовому засіданні 07.04.2015, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «Тернопільобленерго» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, результати якої оформлені актом від 17.08.2012 № 3050/22-50/00130725.

Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено порушення, зокрема, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України внаслідок чого завищено валові витрати за І кв. 2011 року на суму 939038 грн, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 1 кв. 2011 року на суму 234760 грн та від'ємного значення з цього податку за 4 кв. 2011 року на суму 530250 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем в порушення вказаних вище положень у І кв. 2011 року до валових витрат віднесено вартість придбаного у ТОВ «Променергозбут» електрообладнання в сумі 939038 грн та в ІІ кв. 2011 року до витрат, що враховуються для обчислення об'єкта оподаткування в сумі 530250 грн (придбане електрообладнання в 1 кв. 2011 році на суму 530250 грн, списане на ремонти в межах 10% балансової вартості запасів станом на 01.04.2011). Податковий орган вважає, що вказані господарські операції не мають реального характеру, а тому формування за їх наслідками даних податкового обліку є безпідставним.

На підставі вказаного вище акта перевірки, Тернопільською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.08.2012:

- № 0000292250, яким ПАТ «Тернопільобленерго» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 430567,25 грн, у т.ч. 234760 грн основного платежу за господарськими операціями з ТОВ «Променергозбут»;

- № 0000282250, яким зменшено від'ємне значення з податку на прибуток підприємства в сумі 892402 грн, у т.ч. 530250 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Променергозбут».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки у процесі судового розгляду встановлено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Променергозбут» по поставці електрообладнання. Зокрема, реальність цих операцій була предметом дослідження в адміністративній справі № 2а-1970/2040/11. Так, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.07.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 № 0001122304, згідно якого позивачу нараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Променергозбут» за лютий 2011 року. З огляду на наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, не підлягає доказуванню та обставина, що господарські операції по поставці товару від ТОВ «Променергозбут» до ВАТ «Тернопільобленерго» мали реальний характер.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат до 01.04.2011 були врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 334/94-ВР), а після цієї дати Податковим кодексом України.

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Згідно з цим пунктом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно із пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2,138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальною ознакою формування платником податку витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства, є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Разом з тим, такі витрати повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність і товарність проведення господарських операцій.

Із матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Тернопільобленерго» та ТОВ «Променергозбут» був укладений договір про закупівлю товарів за № 32 від 15.02.2011, згідно якого ТОВ «Променергозбут» зобов'язується поставити ВАТ «Тернопільобленерго», а останній прийняти і оплатити вартість товарів, загальна вартість товарів становить 2 620 586 грн. Відповідно до п. 5.2. договору Поставка здійснюється транспортом ТОВ «Променергозбут».

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, договір був укладений згідно процедури, передбаченої Законом України «Про здійснення державних закупівель» з дотриманням вимог та строків, ним передбачених, а саме: 26.01 2011 р. - розкриття пропозицій конкурсних торгів, оцінка та визначення переможця, 31.01.2011 р. - повідомлення про акцепт пропозиції ТОВ «Променеоргозбут» опубліковане в інформаційному бюлетні «Вісник державних закупівель», 15.02.2011 - підписано договір.

Виконання договору є реальним, оскільки товар фактично поставлений на склад ВАТ «Тернопільобленерго» (що повністю відповідає умовам п. 5.2. Договору). Товар по мірі необхідності використовуються в господарській діяльності Товариства, що підтверджується видатковими та прибутковими накладними, карточками руху товарно-матеріальних цінностей по центральному складу ВАТ «Тернопільобленерго» за період лютий-червень 2011 року, які посвідчують як факт безпосереднього виконання договору, так і передачу поставлених товарів для використання відповідними підрозділами позивача, які безпосередньо виконують ремонтно-експлуатаційні роботи в електричних мережах.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача ТТН, оскільки як уже зазначалося вище, згідно умов вказаного вище договору, перевезення товару здійснювалось транспортом Постачальника, а товарно-транспортні накладні оформляються лише у тих випадках, коли для перевезення товару залучається перевізник, який надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Якщо ж товар перевозиться власним автомобільним транспортом учасниками правовідносин для власних потреб товарно-транспортні накладні не оформляються.

Такі висновки ґрунтуються на положеннях ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка прямо вказує на те, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на - транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Тобто вказаний Закон вказує на наявність альтернативи у переліку підтверджуючих документів на вантаж: товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2009 № 207, затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, у п. 2 якого зазначено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З огляду на викладене, відсутність у позивача ТТН не свідчить про нереальність господарських операцій, а відтак не може бути підставою для визначення йому податкового зобов'язання.

Висновків податкового органу про те, що перевіркою не встановлено актів прийому продукції по кількості, якості та комплектності відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965 № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітража при Раді Міністрів РСР від 25.04.1966 № П-7 не заслуговують на увагу, оскільки зазначені вище Інструкції П-6 та П-7 застосовуються у випадках, коли основними чи особливими умовами поставки не передбачений інший порядок прийняття продукції по кількості та якості.

Факт приймання товару ВАТ «Тернопільобленерго» у ТОВ «Променергозбут» по накладних в яких відображено кількісні показники та її вартість, на думку суду апеляційної інстанції, відповідають вимогам п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що реальність господарських операцій по поставці товару від ТОВ «Променергозбут» до ВАТ «Тернопільобленерго» була предметом дослідження в адміністративній справі № 2а-1970/2040/11 у якій постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 №0001122304, згідно якого позивачу нараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Променергозбут» за лютий 2011 року.

Вказані судові рішення відповідачем оскаржувались у касаційному порядку, однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2014 у відкритті касаційного провадження відмовлено на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, не підлягає доказуванню та обставина, що господарські операції по поставці товару від ТОВ «Променергозбут» до ВАТ «Тернопільобленерго» мали реальний характер.

З врахуванням викладеного вище, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України щодо взаємовідносин з ТОВ «Променергозбут» та відповідно скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 2а-1970/3131/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

А.Р. Курилець