Рішення № 44444906, 26.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015Справа №910/8824/15

За позовом Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України

до Приватного підприємства «Неовен»

про стягнення суми боргу за оренду нерухомого майна в розмірі 70 273,77грн.

Суддя Комарова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Фесюн Т.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 26 травня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України, 08 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № Н-166 від 23.03.2015 року до відповідача, Приватного підприємства "Неовен", про стягнення суми боргу за оренду нерухомого майна в сумі 70 273,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Орендар, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України № 93/11-к від 06.04.2011 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату заборгованості по орендній платі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 10.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/8824/15 та призначено розгляд справи на 21.04.2015 року.

У судовому засіданні 21.04.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав та надав додаткові документи, які було долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 12.05.2015 року.

В судовому засіданні 12.05.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року розгляд справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 26.05.2015 року у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 26.05.2015 року представник позивача надав заяву, якою підтвердив наявність боргу відповідача перед позивачем в розмірі 70 273,77 грн. станом на дату винесення рішення.

Представник відповідача в судові засідання 21.04.2015 року, 12.05.2015 року та 26.05.2015 року не з'явився.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2011 року між Інститутом металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України (далі - позивач, інститут, орендодавець) та Приватним підприємством «Неовен» (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України № 93/11-к (далі - Договір), який укладено на підставі дозволу Бюро Президії НАН України (постанова № 191 від 18.03.2011р.).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - приміщення (далі - майно) площею 40,00 м.кв та 50,00 м.кв., розміщене за адресою: м. Київ, Вернадського, буд. 36 на 1 та 5 поверсі адміністративно-лабораторного корпусу, що перебуває на балансі Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 17.02.2011 року і становить станом на 31.01.2011 року 213 026,50 грн. та 170 421,20грн. Майно передається в оренду з метою використання для торгівлі орт. виробами, в якості офісу.

Згідно з п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна.

У відповідності до п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 року № 86 зі змінами (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - лютий 2011 р. 22,99 грн. та 55,03 грн. за м.кв., а за всю орендовану площу 1039,60 грн. та 2751,50 грн., та ПДВ 207,92 грн. та 550,30 грн., а всього 1247,52 грн. та 3301,80 грн.;

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунках орендодавця:

- відшкодування комунальних платежів;

- відшкодування податку на землю;

- витрати на утримання будинку та прилеглої території;

- інші витрати.

Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 10 днів від дати отримання рахунку (надання рахунку до 15 числа наступного місяця). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 5.1.4 Договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим Договором.

Як встановлено судом, на підставі Акту прийому-передачі № 93/11-к від 06.04.2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення площею 40,00 м.кв та 50,00 м.кв.

Позивач зазначає, що передане в оренду майно має статус державного майна, яке знаходиться у сфері управління Національної академії наук України і передане на праві оперативного управління Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України та обліковується на його балансі.

Позивач вказує на те, що станом на 24.10.2013 сума боргу за оренду майна та інших платежів, становить 70 273,77 грн., в тому числі: за оренду майна 53930,29 грн., за електроенергію 5801,60 грн., за тепло 4299,28 грн., відшкодування податку на землю 1205,86 грн., експлуатаційні витрати 836,71 грн., за користування благоустроєним подвір'ям 2685,00 грн., пеня у сумі 3311,85 грн. та штраф у сумі 1078,60 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 р. та 12.05.2015 р. було зобов'язано відповідача надати до суду письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимогам вказаних ухвал відповідач відзив до суду не надав.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи випливає, що між Інститутом металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України та Приватним підприємством «Неовен» було укладено Договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України № 93/11-к, який укладено на підставі дозволу Бюро Президії НАН України.

В підтвердження існуючої заборгованості, позивачем надані рахунки за оренду майна на суму 53 930,29 грн., за електроенергію на суму 5 801,60 грн., за тепло на суму 4 299,28 грн., відшкодування податку на землю в розмірі 1 205,86 грн., експлуатаційні витрати в розмірі 836,71 грн., за користування благоустроєним подвір'ям на суму 2 685,00 грн., пеня у сумі 3 311,85 грн., штраф у сумі 1078,60 грн. за період з червня 2012 року по вересень 2013 року.

Господарським судом міста Києва встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за Договором за вказаними рахунками.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, пунктом 3.6. Договору сторони передбачили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача (позивача у справі) відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті.

У відповідності до п. 3.7 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок штрафу перевірено судом, та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 70 273,77 грн. в тому числі: за оренду майна в сумі 53 930,29 грн., за електроенергію в сумі 5 801,60 грн., за тепло в сумі 4 299,28 грн., відшкодування податку на землю в сумі 1 205,86 грн., експлуатаційні витрати в сумі 836,71 грн., за користування благоустроєним подвір'ям в сумі 2 685,00 грн., пеня у сумі 3 311,85 грн., штраф у сумі 1078,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості відповідача за договором оренди та прострочення виконання відповідачем зобов'язання.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (які наявні в матеріалах справи), жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання ним зобов'язань за договором або відсутності правових підстав для їх виконання суду не надав.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не надано, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Неовен» (ЄДРЮОФОП 30220559; адреса: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-а,), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Інституту металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України (ЄДРЮОФОП 05417331; адреса: 03142, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, 36,), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: за оренду майна 70 273,77 грн. (сімдесят тисяч двісті сімдесят три гривні 77 копійок), за електроенергію 5801,60 грн.(п'ять тисяч вісімсот одна гривня 60 копійок), за тепло 4299,28 грн.(чотири тисячі двісті дев'яносто дев'ять гривень 28 копійок), відшкодування податку на землю 1205,86 грн.(одна тисяча двісті п'ять гривень 86 копійок), експлуатаційні витрати 836,71 грн.(вісімсот тридцять шість гривень 71 копійка), за користування благоустроєним подвір'ям 2685,00 грн.(дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять гривень), пеню в сумі 3311,85 грн. (три тисячі триста одинадцять гривень 85 копійок), штраф у сумі 1078,60 грн. (одна тисяча сімдесят вісім гривень 60 копійок) та судові витрати - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/8824/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.05.2015 року.

Суддя О.С. Комарова