Постанова № 44443647, 29.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2015 року № 826/4799/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ШЕБ»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. № 0017591501,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. № 0017591501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 30.09.2014 р. № 114/26-52-15-01-19/38195881 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. № 0017591501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 257 283,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Проти позову заперечує з підстав, викладених в запереченнях до позову.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ШЕБ» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за липень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ШЕБ» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201, абз. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за липень 2014 року на суму 257 283,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 30.09.2014 р. № 114/26-52-15-01-19/38195881 та винесено податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. № 0017591501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 257 283,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 22.12.2014 р. № 2855/10/26-15-10-06-15, яким податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. № 0017591501 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 24.02.2015 р. № 3993/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. № 0017591501 та рішення про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення неконтрольованих операцій), у розрізі здійснення контрольованих операцій, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. На період проведення перевірки товариство мало статус платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стало нарахування позивачем залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2014 року.

За висновками податкового органу причиною виникнення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 1 772 181,00 грн., є придбання нежитлової будівлі згідно договору купівлі-продажу від 13.07.2012 р. № б/н за адресою: вул. Віскозна, буд. 3, загальною площею 3072,30 кв.м. (літ. 17, 18, 19, 20, 21, 22).

На думку відповідача, вказані будівлі належать на праві власності ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки розрахунки між останнім та позивачем, відповідно до умов договору купівлі-продажу нежилих будівель від 30.07.2012 р. (реєстраційний номер 1139), на день складення акту перевірки, не були проведені в повному обсязі.

Перевіркою встановлено безпідставне врахування позивачем до складу податкового кредиту послуг, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, що на думку перевіряю чого інспектора, випливає з умов договору купівлі-продажу приміщення.

За результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин ТОВ «ШЕБ» з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.

Крім того, в акті перевірки вказано про неможливість підтвердження зв'язку із господарською діяльністю, проведених у рамках укладених договорів, витрат.

Однак, дослідивши фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про помилковість та передчасність висновків податкового органу про що зазначає наступне.

Між ПАТ «Укрсоцбанк» (продавець) та ТОВ «ШЕБ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель від 30.07.2012 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., реєстраційний номер 1139. За вказаним договором ТОВ «ШЕБ» придбано нежилі будівлі загальною площею 3072,30 кв.м. (літ. 17, 18, 19, 20, 21, 22), а також споруди, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, буд. 3.

Нежилі будівлі складаються з наступних споруд.

- цех трубних заготовок, позначена за планом земельної ділянки під номером 19, загальною площею 994,30 кв.м.;

- будівля механічного цеху, позначена за планом земельної ділянки під номером 18, загальною площею 518,10 кв.м.;

- будівля механічного цеху, позначена за планом земельної ділянки під номером 20, загальною площею 525,30 кв.м.;

- будівля заводоуправління, позначена за планом земельної ділянки під номером 17, загальною площею 820,30 кв.м.;

- будівля матеріального складу, позначена за планом земельної ділянки під номером 21, загальною площею 186,90 кв.м.;

- будівля прохідної, позначена за планом земельної ділянки під номером 22, загальною площею 27,40 кв.м.

Вартість нерухомого майна сплачується покупцем за графіком, визначеному у вказаному договорі. Листом від 18.07.2012 р. ПАТ «Укрсоцбанк» надав дозвіл ТОВ «ШЕБ», як покупцю нежитлових приміщень, використовувати нежилі будівлі, передбачені договором, у власній господарській діяльності; нести безпосередньо витрати щодо утримання нежилих будівель, передбачених договором; здійснювати необхідні поліпшення (поточний та капітальний ремонт тощо) нежилих будівель власним коштом; передавати нежилі будівлі, вказані у договорі, у користування третім особам без додаткового погодження з ПАТ «Укрсоцбанк».

Позивач в судовому засіданні пояснив, що з метою отримання економічної вигоди від придбаних будівель, останні було передано в оренду, про що було укладено відповідні договори суборенди.

Так, як свідчать матеріали справи, позивачем було укладено наступні договори суборенди приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, буд. 3 з наступними підприємствами (суборендарями), а саме: № 2013/01-15 від 01.01.2013 р. з ТОВ «Анта-Центр», № 2014/02-16 від 01.02.2014 р. з ТОВ «Фалкон Логістік Солюшн», № 01/06/2014 від 01.06.2014 р. ТОВ «Еггер Гольцкверкштоффе», № 2014/22-06 від 01.06.2014 р. з ФОП ОСОБА_2, №2014/06-24 від 01.06.2014 р. з ФОП ОСОБА_3, № 2014/06-25 від 01.06.2014 р. з ФОП ОСОБА_4, №2014/21-06 від 01.06.2014 р. з ТОВ «Торговий дім «Ралекс», №2014/06-23 від 01.06.2014 р. з ТОВ «Магазин № 427», № 2014/04-18 від 01.04.2014 р. з ФОП ОСОБА_5, №2014/04-20 від 01.04.2014 р. з ФОП ОСОБА_6, № 2014/04-19 від 01.04.2014 р. з ФОП ОСОБА_7, №2014/04-17 від 01.04.2014 р. з ФОП ОСОБА_8, № 2012/07-01 від 13.07.2012 р. з ТОВ «СПД Володар», № 2012/07-02 від 13.07.2012 р. з ФОП ОСОБА_9, № 2012/07-03 від 13.07.2012 р. з ФОП ОСОБА_10, № 2012/07-04 від 13.07.2012 р. з ПАТ «Кисневий завод», № 212/07-06 від 13.07.2012 р. з ТОВ «Монтажно-заготівельна компанія Плюс», № 2012/07-08 від 13.07.2012 р. з ФОП ОСОБА_11, № 2012/07-13 від 13.07.2012 р. з ФОП ОСОБА_12

На підтвердження виконання вказаних вище договорів в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі визначених договорами приміщень суборендарям, податкові накладні, акти надання послуг; на підтвердження розрахунків - банківські виписки.

Водночас, для забезпечення належної експлуатації нежилих будівель, як особисто, так і орендарями, ТОВ «ШЕБ» було укладено наступні договори:

1. Договір поставки та монтажу обладнання № 07/03-2013 від 07.03.2013 р., укладений між ТОВ «БІТО СКЛАДСЬКІ СИСТЕМИ УКРАЇНА» (постачальник) та ТОВ «ШЕБ» (покупець), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується постачати у власність покупця стелажне обладнання, а також зобов'язується виконати на власний ризик, власними силами, застосовуючи свої інструменти, наступні роботи: монтаж/демонтаж поставленого обладнання за адресою, що вказана у додатках до договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: вимоги до зони виконання монтажних робіт, специфікації на поставку та монтаж комплекту обладнання, додаткову угоду до договору поставки.

Також позивачем в якості підтверджуючих документів надано суду: податкові накладні, акти прийому-передачі стелажного обладнання, видаткові накладні.

2. Договір поставки та монтажу обладнання № 21/05-2014 від 21.05.2014 р., укладений між ТОВ «БІТО СКЛАДСЬКІ СИСТЕМИ УКРАЇНА» (постачальник) та ТОВ «ШЕБ» (покупець), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується постачати у власність покупця консольний стелаж для зберігання вантажу, а також зобов'язується виконати на власний ризик, власними силами, застосовуючи свої інструменти, наступні роботи: монтаж/демонтаж поставленого обладнання за адресою, що вказана у додатках до договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: вимоги до зони виконання монтажних робіт, специфікації на поставку та монтаж комплекту обладнання.

Також позивачем в якості підтверджуючих документів надано суду: податкові накладні, акти прийому-передачі стелажного обладнання, видаткові накладні, банківські виписки.

3. Договір про надання послуг по перевезенню відходів № 30 від 02.01.2013 р., укладений між ТОВ «ШЕБ» (засновник) та ПП «Обухівміськвторресурси» (виконавець), відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець надає йому послуги з перевезення відходів з території замовника, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та у терміни, визначені цим договором та додатками до нього.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду акт приймання-передачі контейнерів, додаткові угоди.

Також позивачем в якості підтверджуючих документів надано суду: податкові накладні, акти надання послуг, банківські виписки.

4. Договір оренди №Л 090 від 01.11.2012 р., укладений між ТОВ «ШЕБ» (орендар) та ВАТ «Київхімволокно» (орендодавець), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оперативну оренду нежитлове приміщення, розташоване в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду акт про передачу в оренду нежитлового приміщення та обладнання від 01.11.2012 р., додаткову угоду, акт повернення майна до договору оренди, лист ВАТ «Київхімволокно», яким останнє не заперечує щодо здачі об'єкту оренди в суборенду третім особам.

Також позивачем в якості підтверджуючих документів надано суду: податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки.

5. Договір № 3 про технічне забезпечення електропостачання субспоживача від 02.01.2013 р., укладеного між Малим приватним підприємством «Рабица» (основний споживач) та ТОВ «ШЕБ» (субспоживач), відповідно до умов якого, основний споживач зобов'язується забезпечити приєднання електроустановок субспоживача до власних електричних мереж та технічно забезпечити електропостачання субспоживача в межах величин, дозволених основним споживачем субспоживачу до використання, згідно додатку № 2 до цього договору, а субспоживач зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги з технічного забезпечення електропостачання.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: однолінійну схему постачання, підписану сторонами; обсяги постачання електричної енергії субспоживачу ТОВ «ШЕБ», податкові накладні, акти приймання передачі товарної продукції та звіти за спожиту електроенергію, банківські виписки.

6. Договір поставки № 14-007 від 03.02.2014 р., укладений між ТОВ «Антес Плюс» (постачальник) та ТОВ «ШЕБ» (покупець), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується виготовити, передати у власність покупця та встановити на об'єкті покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору дворівневу стелажну конструкцію для зберігання довгомірних вантажів в комплекті та/або елементи до неї.

До договору надано специфікацію поставки із визначенням назви продукції, кількості та її ціни, банківські виписки.

7. Договір № 07-13 підряду на виконання робіт від 02.07.2013 р., укладений між ТОВ «Живіть красиво» (підрядник) та ТОВ «ШЕБ» (замовник), відповідно до умов якого, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання у передбачений договором строк виконати роботи з ремонту асфальтного покриття згідно кошторису (додаток № 1) та об'ємами, що в ньому вказані на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 3, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Також позивачем в якості підтверджуючих документів надано суду: податкові накладні акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг, кошторис, банківські виписки.

8. Договір № 43 Доб/2013/Дес на надання послуг охорони майна від 29.04.2013 р., укладений між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (виконавець) та ТОВ «ШЕБ» (замовник), відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: Інструкцію з користування сигналізацію, протоколи погодження договірної ціни, дислокації, план (схему) об'єкту, акт первинного обстеження об'єкта на предмет технічної укріпленості та забезпечення його системою технічних засобів охорони, розрахунок вартості за охоронну сигналізацію в технічному приміщенні ТОВ «ШЕБ».

Також позивачем в якості підтверджуючих документів надано суду: податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг.

9. Договір № ПП/1/33/134 про надання платних послуг підрозділами ГУ ДСНС України у м. Києві від 31.03.2014 р., укладений між ТОВ «ШЕБ» (замовник) та Головним управлінням ДСНС України у м. Києві (виконавець), відповідно до умов якого, замовник замовляє, а виконавець зобов'язується з урахуванням завантаження особового складу основною діяльністю, за письмовою заявкою замовника надати послуги власними силами та засобами по залученню пожежних автомобілів:

АЦ 40 (43253)247.02 - 16-ДПРЧ; АЦ-2/40(3310)102, АЦ-40(433371) - 5-ДПРЧ; АЦ40(432921)63Б, АЦ-4/40(43253)247.02 - 13-ДПРЧ, АЦ-8/40(53229)264, АЦ-2/40(3310)102 - 19-ДПРЧ з бойовими розрахунками кожен (1командир відділення, 1 водій, 4 пожежних), АД-30(131)ПМ506 - 19-ДПРЧ з бойовим розрахунком (1 командир відділення-водій, 1 пожежний), для проведення занять на протипожежну тематику з працівниками Замовника за адресою: вул. Віскозна 3 в Деснянському районі м. Києва, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надану послугу.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: розрахунки на проведення лекцій, занять, семінарів на протипожежну тематику та занять на договірних засадах із спеціалістами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій з правил пожежної безпеки (із залученням пожежного автомобіля 16-ДПРЧ АЦ-40((43253) 247.02).

Також позивачем в якості підтверджуючих документів надано суду: податкову накладну, акт здавання-приймання послуг, банківські виписки.

Окрім того, ТОВ «ШЕБ» (орендодавець) було укладено наступні договори оренди стелажного обладнання (договір поставки та монтажу обладнання: № 07/03-2013 від 07.03.2013 р. з ТОВ «БІТО СКЛАДСЬКІ СИСТЕМИ України): № ШБ/Б/В-01/14 від 01.05.2014 р. з ФОП ОСОБА_13, № ШБ/Б/В-02/14 від 01.05.2014 р. ФОП ОСОБА_6, № ШБ/Б/В-03/14 від 01.05.2014 р. з ФОП ОСОБА_7, № ШБ/Б/В-04/14 від 01.05.2014 р. з ФОП ОСОБА_8, № ШБ/Б/Л-01/14 від 01.05.2014 р. з ФОП ОСОБА_14, № ШБ/Б/Л-02/14 від 01.05.2014 р. з ФОП ОСОБА_15, № ШБ/Б/Л-03/14 від 01.05.2014 р. з ФОП ОСОБА_16, № ШБ/Б/Л-04/14 від 01.05.2014 р. з ФОП ОСОБА_17

На виконання вищезазначених договорів позивачем надано суду податкові накладні, акти надання послуг, акти прийому-передачі об'єкту оренди.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, до складу податкового кредиту ТОВ «ШЕБ» включено витрати по вивезенню відходів з території, сплату електроенергії, оренду додаткових приміщень для власних потреб, придбання металевих стелажів, укладення бетонної основи та інше, проведених у зазначеному приміщенні.

Натомість, як зазначає відповідач, у позивача відсутнє право на віднесення сум по вказаним господарським операціям до податкового кредиту, оскільки позивач не є власником приміщення за адресою: вул. Віскозна, буд. 3.

Тобто відповідач ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від дати реєстрації права власності на нежитлові будівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 цього ж Кодексу).

Таким чином, придбане особою майно може бути набуте нею у майбутньому.

Аналіз договору, укладеного між ТОВ «ШЕБ» та ПАТ «Укрсоцбанк» від 30.07.2012 р. (реєстраційний номер 1139), дає суду дійти висновку, що він укладений на умовах набуття покупцем права власності на майно у майбутньому, а саме: після здійснення повної оплати вартості нежилих будівель.

Як вбачається зі змісту договору вартість нерухомого майна сплачується ТОВ «ШЕБ» згідно графіку, який передбачає довготривалі розрахунки протягом 2012-2013 років.

Разом з тим, пунктом 7.7 договору визначено, що до моменту переходу до покупця права власності на нежилі будівлі, останні знаходяться у користуванні покупця.

Відповідно до п. 7.7.1 договору до моменту переходу права власності на нежилі будівлі покупець має право надавати їх в користування третім особам тільки після отримання на це письмової згоди продавця.

Судом встановлено, що ТОВ «ШЕБ» було отримано дозвіл ПАТ «Укрсоцбанк» на передачу в оренду третім особам нежилі будівлі, що підтверджується листом ПАТ «Укрсоцбанк» від 18.07.2012 р.

Суд вважає за необхідне зазначити, що отримання позивачем економічної вигоди від придбаного ним майна є його законним правом. Тобто, сплачуючи певну суму грошових коштів за придбане майно, позивач має право використовувати його у власній господарській діяльності з метою отримання певної майнової вигоди на власний розсуд.

Разом з тим, чинне законодавство не ставить в залежність права формування податкового кредиту платника по господарським операціям з надання в суборенду нежитлових будівель та отримання послуг щодо забезпечення їх належної експлуатації від дати виникнення у нього права власності.

Натомість підставою для відповідальності платника податку є відсутність підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент проведення перевірки.

Так, відповідачем не спростовано факту сплати позивачем податку на додану вартість за угодами, укладеними для забезпечення належної експлуатації нежилих будівель.

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про необґрунтованість висновків відповідача, позаяк останні не підкріплені належними доказами та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що витрати позивача по вивезенню відходів з території, сплату електроенергії, оренду додаткових приміщень для власних потреб, придбання металевих стелажів, укладення бетонної основи та інше безпосередньої пов'язані з його господарською діяльністю, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не доведено, що установчі документи, первинні та інші документи платників, з якими позивачем було укладено угоди, були визнані в судовому порядку недійсними.

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «БІТО СКЛАДСЬКІ СИСТЕМИ УКРАЇНА», ПП «Обухівміськвторресурси», ВАТ «Київхімволокно», ТОВ «Антес Плюс», Малого приватного підприємства «Рабица», ТОВ «Живіть красиво», Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві та ГУ ДСНС України у м. Києві, що не заперечується податковим органом.

Отже, в даній справі судом встановлено, що господарські операції здійсненні на підставі оформлених належним чином первинних документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 30.09.2014 р. № 114/26-52-15-01-19/38195881 спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «БІТО СКЛАДСЬКІ СИСТЕМИ УКРАЇНА», ПП «Обухівміськвторресурси», ВАТ «Київхімволокно», ТОВ «Антес Плюс», Малим приватним підприємством «Рабица», ТОВ «Живіть красиво», Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві та ГУ ДСНС України у м. Києві, а тому вважає, що формування ТОВ «ШЕБ» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а, отже, зменшення Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 257 283,00 грн. є безпідставним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. № 0017591501 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «ШЕБ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.10.2014 р. № 0017591501 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.10.2014 р. № 0017591501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 257 283,00 грн.

3. Судові витрати в розмірі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕБ» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук