Постанова № 44443598, 28.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2015 року № 826/5793/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Груп»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 р. № 0015012201,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 р. № 0015012201, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 20.10.2014 р. № 1530/26-59-22-01/32425683 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 р. № 0015012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 39 900,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум по податковому кредиту, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що у товариства відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях поставки та надання послуг з його контрагентом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 05.05.2015 р. сторони заявили усне клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еліт-Груп» по взаємовідносинах з ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Еліт-Груп»:

п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 26 600,00 грн., в тому числі:

- за квітень 2014 р. в розмірі 9 833,33 грн.;

- за травень 2014 р. в розмірі 16 766,67 грн.

За результатами перевірки складено акт від 20.10.2014 р. № 1530/26-59-22-01/32425683 та винесено податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 р. № 0015012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 39 900,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 26 600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 300,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 4314/6/99-99-10-01-01-15, яким податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 р. № 0015012201 та рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення неконтрольованих операцій), у розрізі здійснення контрольованих операцій, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Еліт-Груп» зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік в органах державної податкової служби за № 16917 від 14.03.2003 р. Станом на дату проведення перевірки ТОВ «Еліт-Груп» перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.04.2010 р. № 100279621 товариство було зареєстровано платником ПДВ з 14.05.2003 р.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали господарські взаємовідносини позивача з ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р.

Між ТОВ «Елті-Груп» (замовник) та ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» (виконавець) укладено договір № 17 від 01.04.2014 р. на надання послуг охорони, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по охороні об'єктів, кількість, адреси та вартість охорони яких вказується в рахунках-фактурах, доповненнях до договору та актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1 вказаного договору виконавець зобов'язаний виставити на КПП, за вказаними в заявках адресами, пости охорони в кількості та на термін, згідно заявок замовника у належному екіпіруванні. Забезпечити охорону від злочинних і інших незаконних зазіхань на життя і здоров'я персоналу, що знаходиться у службових приміщеннях об'єктів замовника, а також майна, товарно-матеріальних цінностей і документів, що знаходяться на охороняємих територіях, сприяти замовнику в підтримці суспільного порядку на території, зазначеній в п. 1.1.

Водночас, згідно п. 2.2 договору, замовник зобов'язаний забезпечити виконавця в термін дії договору робочим місцем, обладнаним необхідними меблями, телефонним зв'язком, а також місцем для відпочинку та прийому їжі. За узгодженням з виконавцем за свій рахунок здійснити заходи щодо оснащення охороняємих об'єктів сучасними технічними засобами охорони, у тому числі апаратурою спостереження і контролю, засобами сигналізації.

На підтвердження виконання умов укладеного договору, позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджують надання послуг з охорони: № ОУ-000018 від 30.04.2014 р., ОУ-000025 від 29.05.2014 р., ОУ-000029 від 31.05.2014 р.

Замовлення робіт (надання послуг) здійснювалось на підставі наявних в матеріалах справи заявок, в яких міститься інформація про строки виконання робіт, назви об'єктів, їх адреси, графік роботи постів.

Податкові зобов'язання відображено у виписаних ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» податкових накладних: від 31.05.2014 р. № 20, від 29.05.2014 р. № 18, від 30.04.2014 р. № 14.

Крім того, в матеріалах справи наявні Ліцензія Міністерства Внутрішніх справ України серія АВ № 507377 на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, видана ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» та Ліцензія серія АВ № 540345 на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, видана ТОВ «Еліт-Груп».

Оплата за надані ПП «Охоронна фірма «Застава - Б» послуги здійснювалась іншому підприємству - ТОВ «Турбоактив», відповідно до Договору № 1 від 03.06.2014 р. про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «Еліт-Груп» виконала свої грошові зобов'язання перед ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» шляхом сплати грошових коштів новому кредитору - ТОВ «Турбоактив», боржником якого було ПП «Охоронна фірма «Застава-Б».

Факт розрахунків підтверджується копією Оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, засвідченими банком виписками по банківському рахунку ТОВ «Еліт-Груп».

З наявного в матеріалах справи штатного розпису за квітень 2014 р., а також форми 1-ДФ вбачається, що у штаті ТОВ «Еліт-Груп» перебувало шість охоронників.

Як зазначає позивач, необхідність залучення ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» виникло у позивача у зв'язку із тим, що шість охоронників не могли фізично забезпечити охорону всіх об'єктів.

Разом з тим, судом встановлено, що послуги з надання послуг охорони надавались позивачем в рамках укладених договорів з ТОВ «Євроенергія» (договори № 01/08-1 від 01.08.2011 р., № 28/11-1 від 28.11.2011 р.), ТОВ «Крос» (договори № 01/04-05 від 01.04.2009 р., № 01/04-04 від 01.04.2009 р.), ТОВ «Дорада» (договір № 01/09 від 01.09.2013 р.). Надання послуг підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт.

Натомість висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт від 28.08.2014 р. № 2001/26-59-22-08/36529814 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період травень 2014 р., складеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до вказаного акту, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано від ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві службову записку № 3566/26-59-07-02 від 12.08.2014 р., та висновок, згідно якого, підприємство не знаходиться за своєю податковою адресою: 4116, Шевченківський район, вул. Ванди Василевської, д. 12/16, про що складено довідку за ф. 2 та направлено до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. За результатами опитування директора ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» громадянина ОСОБА_1 було встановлено його непричетність до ведення фінансово - господарської діяльності підприємства. Станом на 13.10.2014 р. ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» має стан -8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво платника ПДВ скасовано 22.08.2014 р.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з таким контрагентом до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами правочинів, доказів винесення вироку у кримінальній справі.

Суд зазначає, що зазначені документи повністю відображають суть господарських операцій, а, отже, і реальність господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На момент здійснення господарських операцій ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» було належним чином зареєстровано платником ПДВ.

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

Також суд зазначає, що в акті перевірки від 20.10.2014 р. № 1530/26-59-22-01/32425683 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ПП «Охоронна фірма «Застава-Б» послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Охоронна фірма «Застава-Б», що не заперечується податковим органом.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції здійсненні на підставі оформлених належним чином первинних документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 20.10.2014 р. № 1530/26-59-22-01/32425683 спростовуються матеріалами справи.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ПП «Охоронна фірма «Застава-Б», а тому вважає, що формування ТОВ «Еліт-Груп» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 р. № 0015012201прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «Еліт-Груп» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.11.2014 р. № 0015012201 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Груп» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.11.2014 р. № 0015012201.

3. Судові витрати в розмірі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Груп» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук