Постанова № 44441998, 20.05.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року м.Житомир справа № 806/558/15

час прийняття: 12 год. 23 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Длугаш О.В.,

за участю: представника позивача Нестерчук С.С.,

представників відповідача Домарацької В.В., Черниша О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоцентрсервіс" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, за участі третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Дейта Інтернешнл" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2015 №0000032200 і №0000042200,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.01.2015 № 0000032200 (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 444196 грн (в т.ч. за основним платежем - 355357 грн, за штрафними санкціями - 88839 грн) та № 0000042200 (форма "В4") про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень в розмірі 444643 грн, які прийняті Бердичівською ОДПІ ГУ Міндоходів в Житомирській області.

У обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що податкові повідомлення - рішення від 20.01.2015 року є протиправним, а висновки перевірки щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 800000 грн із вартості товарів, придбаних у ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл", зафіксовані у акті від 31.12.2014 № 2793/22-00/39384235, не відповідають фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства України. При цьому ТОВ "Теплоцентрсервіс" вказувало, що на час здійснення господарських правовідносин ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" було платником ПДВ та належним чином зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Факт здійснення фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями. Господарські операції з цим суб'єктом господарювання відповідали вимогам закону, податкові накладні відповідають порядку їх заповнення, а наявність чи відсутність товарно - транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Також указував на те, що перевіряючі мали можливість пересвідчиться в наявності одержаних котелень від ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" під час перевірки, які встановлені на території Бердичівської районної лікарні та ПАТ "Бердичівське САТП-0651".

На думку позивача, невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Однак, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру своїх витрат.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, на підставі доводів викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову. Пояснили, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Бердичівська ОДПІ ГУ Міндоходів в Житомирській області, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак позов задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи до суду не прибув, про час і місце судового розгляду справи був повідомлений.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоцентрсервіс" зареєстровано як юридична особа 09.09.2014. Основними видами діяльності Товариства за КВЕД-2010 є: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; комплексне обслуговування об'єктів.

Позивач є платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до свідоцтва № 200190818 від 01.10.2014.

У період з 16.12.2014 по 24.12.2014 посадовими особами Бердичівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області, правонаступником якої є Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоцентрсервіс" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 444643 грн, відображеного у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, про що складено акт від 31.12.2014 № 2793/22-00/39384235.

Вказаним актом зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Теплоцентрсервіс" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року на 444643 грн та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 355357 грн, у т.ч. за жовтень 2014 р. на суму 355357 грн.

20 січня 2015 року Бердичівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області на підставі акту перевірки від 31.12.2014 № 2793/22-00/39384235 прийняті податкові повідомлення - рішення:

№ 0000032200 (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Теплоцентрсервіс" за платежем податок на додану вартість на 444196,00 грн (за основним платежем - 355357,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 88839,00 грн);

№ 0000042200 (форма "В4"), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року на 444643 грн.

Суд, перевіряючи податкові повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, виходив із такого.

Як видно із матеріалів справи 14.11.2014 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року. В рядку 19 "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та суми податкового кредиту податкового звітного (податкового) періоду (рядок 17- рядок 9) (позитивне значення)" якої вказано суму податку на додану вартість - 444643 грн.

З'ясовано, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) за жовтень 2014 року в сумі 444643 грн є відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 800000 грн з вартості котелень механізованих транспортабельних КМТ -1,25 у кількості 2 шт., придбаних платником у ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл".

Зі змісту акту перевірки від 31.12.2014 № 2793/22-00/39384235 слідує, що висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року на 444643 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 355357 грн обґрунтовано завищенням Товариством податкового кредиту за жовтень 2014 року на 800000 грн.

На переконання відповідача операції із придбання обладнання у ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" не мали реального товарного характеру, так як у ході перевірки не виявлено факту передачі обладнання від ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" (продавця) до ТОВ "Теплоцентрсервіс" (покупця).

Вказане обґрунтовується контролюючим органом наступним.

Під час перевірки з ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію "Про неможливість проведення звірки ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" за жовтень 2014 р.", в якій зазначено, що проведеним аналізом баз даних по Товариству не можливо підтвердити реальність господарських взаємовідносин з платниками податків у зв'язку з тим, що у нього відсутній податковий кредит.

ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" знаходиться у стані 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до інформації, отриманої від оперативного управління ГК Міндоходів у Житомирській області від 23.12.14 № 772/7/07-11, встановлено, що засновником, директором та бухгалтером ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" є ОСОБА_5. Згідно матеріалів опитування якого, отриманих від оперативного управління ГУ Міндоходів у Житомирській області 26.12.14 № 1004/7/07-11, ОСОБА_5 не відомо де знаходиться вищевказане підприємство, не відомо яким видом діяльності воно займається, печатки підприємства він не отримував, будь - яких установчих та первинних документів стосовно діяльності ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" не оформлював та не підписував.

А також зазначено про те, що під час проведення перевірки не було надано: товарно - транспортних накладних або інших документів, що свідчать про транспортування котелень механізованих транспрортабельних КМТ - 1,25 до м. Бердичева; актів приймання - передачі зазначених котелень від продавця.

Суд не погоджується із наведеними висновками відповідача, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України закріплено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Податковий кредит, згідно зі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі абз. 1 п. 198.2 цієї статті ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно зі п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Матеріали справи підтверджено, що 23 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онлайн Дейта Інтернешнл" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоцентрсервіс" (Покупець) укладеного договір поставки обладнання № 11. За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю визначене цим Договором обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти вказане обладнання та оплатити його на підставі даного договору.

Згідно зі п. 1.2. цього Договору, під обладнанням, що є предметом поставки за цим Договором, розуміється: модульна котельня на твердому паливі типа КМТ у відповідному складі та транспортобельна котельня на твердому паливі типу ТКУ-0,7 з котлом Е-1/9Р3.

Обладнання поставляється в кількості 2 шт. модульних котелень на твердому паливі типа (13мх3,28х3,8м) КМТ - 1,25 МВт, протягом 5 календарних днів з дня підписання цього договору та здійснення оплати (п.п. 2.1, 2.2 договору № 11 від 23.09.2014).

У пункті 4.1 договору визначено, що Покупець оплачує поставлене Постачальником обладнання за ціною 2400000 гривень з ПДВ - модульна котельня на твердому паливі типа (13мх3,28х3,8м) КМТ - 1,25 МВт.

На підтвердження фактичного виконання цього договору у жовтні 2014 року ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" видано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоцентрсервіс" видаткові накладні та податкові накладні № 1 від 08.10.2014 на загальну ПДВ - 400000 грн і № 2 від 09.10.2014 на загальну суму ПДВ - 400000,00 грн.

Розрахунки за поставлений товар позивачем з ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" проведено у безготівковій формі, що підтверджено копіями платіжних доручень від 08, 09 і 13 жовтня 2014 року, якими перераховано на користь контрагента грошові кошти в загальному розмірі 4800000, 00 грн, копією з журнал - ордеру позивача по рахунку 631 за жовтень 2014 року та банківською випискою від 08.10.2014.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і платник податку на додану вартість.

Вказані податкові накладні, виписані ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл", сформовані відповідно до статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 р. за N 185/24962 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі. Вказані обставини ані в акті перевірки від 31.12.2014, ані представником відповідача під час розгляду справи в суді не заперечувалися.

Під час судового розгляду беззаперечно з'ясовано, що одна з придбаних позивачем котелень встановлена на бетонному фундаменті на території Бердичівської районної лікарні за адресою: м. Бердичів, вул. Санаторна, 4. Інша котельна знаходиться на території ПАТ "Бердичівська САТП - 0651" на підставі договору зберігання № 1 від 09 жовтня 2014 року, укладеного між позивачем і Зберігачем - ПАТ "Бердичівське САТП-0651", акту приймання - передачі від 09.10.2014.

Фактична наявність придбаних котелень також підтверджена інвентаризаційним описом № 1 основних засобів, складеним за результатами проведеної 22.12.2014 інвентаризації у присутності працівників Бердичівської ОДПІ.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що котельні придбані з метою використання у господарській діяльності Товариства, а саме для надання послуг з теплопостачання. З цією ж метою ТОВ "Теплоцентрсервіс" отримані ліцензії серії АЕ № 522258 і № 522259 на виробництво та постачання теплової енергії в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Копії яких наявні у матеріалах справи.

Отже, придбання позивачем товарів у зазначеного контрагента - постачальника здійснювалось для подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем у ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" товарів (обладнання), а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Щодо ненадання позивачем до перевірки ТТН або інших документів, які б підтверджували транспортування товару, то суд зазначає таке.

Товарно-транспортна накладна, згідно зі р. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а не тим безумовним первинним документом, який підтверджує чи спростовує реальність господарських операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для невіднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, так як єдиним належним документом у даному випадку є податкові накладні, які відповідають вимогам закону.

За таких обставин, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо відсутності фактичного отримання котелень у кількості 2 шт. у жовтні 2014 року позивачем від ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" є формальними і не об'єктивними.

Стосовно тверджень відповідача про неможливість реального виконання укладеного позивачем зі своїм контрагентом правочину через відсутність у останнього необхідних умов (трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів) для ведення господарської діяльності з посиланням на дані податкової інформації ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві "Про неможливість проведення звірки ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл" за жовтень 2014 р.", то суд їх до уваги не приймає. Так як зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Також, на думку суду, є необґрунтованими посилання контролюючого органу, в акті перевірки, на пояснення гр. ОСОБА_5 - керівника ТОВ "Ондайн Дейта Інтернейшнл", в яких він повідомив, зокрема, що ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності вказаного Товариства не мав, зважаючи на слідуюче.

Згідно зі частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В силу приписів частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Системний аналіз положень норм чинного процесуального законодавства свідчить на користь висновку, що пояснення, відібрані Оперативним Управлінням ГУ Міндоходів у Житомирській області, у керівника певного контрагента не можуть бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер договору, укладеного між позивачем і контрагентом.

У розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Інформація стосовно наявності таких судових рішень щодо посадових осіб ТОВ "Ондайн Дейта Інтернейшнл" на момент розгляду адміністративної справи відсутня.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

За змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відтак, відмова керівника контрагента позивача ОСОБА_5 від факту здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ "Ондайн Дейта Інтернейшнл" не може бути прийнята судом як беззаперечний доказ не отримання позивачем товару, на виконання договору поставки обладнання № 11 від 23.09.2014.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкової накладної.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Ондайн Дейта Інтернейшнл" недійсними, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача наміру отримати за вищевказаним договором інший результат, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за спірною угодою, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач до суду не подав.

Суд вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак, контролюючим органом не доведено існування таких обставин.

Ураховуючи наведене, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо завищення формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним у акті перевірки контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, відтак не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку зі господарськими операціями, що відбулися між позивачем та ТОВ "Онлайн Дейта Інтернешнл".

За таких обставин, коли позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2014 року в розмірі 800000 грн сформовано правомірно, то висновки контролюючого органу щодо завищення ТОВ "Теплоцентрсервіс" суми від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року на 444643 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за вказаний період у сумі 355357 грн є безпідставними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Житомирської області від 20 січня 2015 року за №№ 0000032200, 0000042200 є протиправним, тому їх необхідно скасувати, а позовні вимоги ТОВ "Теплоцентрсервіс" - задовольнити.

В силу приписів ст. 94 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 487,20 грн підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 20 січня 2015 року №0000032200 і №0000042200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоцентрсервіс" 487,20 грн сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 27 травня 2015 р.