Вирок № 44435256, 29.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/930/15 Справа № 201/1570/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К. О. Доповідач - Капелюха В.М.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого-судді Капелюхи В.М.

суддів Семопядного В.О., Кононенко О.М.

за участю:

секретаря Звягіної Е.В.

прокурора Чорнобривець Ю.М.

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Ново-Костянтинівка, Джанкойського району, АР Крим, громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

засудженої за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ч. 3 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим- 4 роки позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди 160 590 гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди 48000 гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди кожному по 10000 гривень 00 копійок.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за вчинення злочину за таких обставин.

07 серпня 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку № 1, по вул. Телевізійна, у м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), запропонувала ОСОБА_4 співробітництво у сфері пасажирських перевезень, у зв'язку з чим виказала прохання про передачу їй грошових коштів в розмірі 121790 гривень 00 копійок, з метою придбання пасажирських автобусів, при цьому повідомила ОСОБА_4 неправдиві відомості про наявність необхідних матеріально-технічних ресурсів та надавши бізнес-план щодо здійснення пасажирських перевезень, тим самим, переконала ОСОБА_4 та вигідність передачі їй вказаних грошових коштів.

В той же день 07 серпня 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе, перебуваючи біля будинку № 1 по вул. Телевізійна, у м. Дніпропетровську, ОСОБА_4, будучи впевненим в сумлінності та справжності намірів ОСОБА_2, не усвідомлюючи факту обману, добровільно передав останній грошові кошти в розмірі 121790 гривень 00 копійок, про що ОСОБА_7 власноручно була написана розписка про отримання зазначеної суми грошових коштів.

11 листопада 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене знаходячись біля будинку № 1 по вул. Телевізійна у м. Дніпропетровську, під приводом співробітництва у сфері пасажирських перевезень, виказала прохання про передачу їй грошових коштів в розмірі 4200 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 33600 гривень 00 копійок, з метою придбання ще двох пасажирських автобусів, при цьому повідомила ОСОБА_4 неправдиві відомості про наявність необхідних матеріально-технічних ресурсів та надавши бізнес-план щодо здійснення пасажирських перевезень, тим самим, переконала останнього та склала уявлення в нього про справжність намірів ОСОБА_7 та вигідність передачі їй вказаних грошових коштів.

12 листопада 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе, знаходячись біля будинку № 1, по вул. Телевізійна, у м. Дніпропетровську, ОСОБА_4, будучи впевненим у сумлінності та справжності намірів ОСОБА_2, не усвідомлюючи факту обману, добровільно передав останній грошові кошти в сумі 4200,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 33600 гривень 00 копійок, про що ОСОБА_7 власноручно була написана розписка про отримання зазначеної суми грошових коштів.

30 жовтня 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе,ОСОБА_2., продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), знаходячись біля будинку № 1, по вул. Телевізійна, у м. Дніпропетровську, під приводом співробітництва у сфері пасажирських перевезень, виказала прохання про передачу їй грошових коштів в розмірі 6500,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 52000 гривень 00 копійок, з метою придбання пасажирських автобусів, при цьому повідомила ОСОБА_4 неправдиві відомості про наявність необхідних матеріально-технічних ресурсів та надавши бізнес-план щодо здійснення пасажирських перевезень, тим самим, переконала його та склала уявлення в останнього про справжність намірів ОСОБА_7. та вигідність передачі їй вказаних грошових коштів.

02 грудня 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе, знаходячись біля будинку № 1, по вул. Телевізійна, у м. Дніпропетровську, ОСОБА_4, будучи впевненим у сумлінності та справжності намірів ОСОБА_2, не усвідомлюючи факту обману, добровільно передав останній грошові кошти в сумі 6500,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 52000 гривень 00 копійок, про що ОСОБА_7 власноручно написала розписку про отримання зазначеної суми грошових коштів.

Після отримання від ОСОБА_4 вказаних грошових коштів, ОСОБА_2, не маючи наміру на їх повернення, розпорядилася грошовими коштами на свій власний розсуд, чим спричинила останньому матеріальну шкоду на загальну суму 160590 гривень 00 копійок.

У липні 2012 року у денний час, більш точну дату встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_2, перебуваючи на перехресті вул. Ливарній та вул. Н. Перемоги, в м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіннячужим майном шляхом зловживання довірою, скориставшись довірливими відносинами з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, попросила у ОСОБА_6 ключі від належного йому автомобілю DAEWOO LANOS TF69Y 2005 року випуску, д/н НОМЕР_1 та технічний паспорт на вищезазначений автомобіль, при цьому запевнила ОСОБА_6, що вказаний автомобіль поверне через декілька днів. Введений ОСОБА_2 в оману, будучи впевненим у сумлінності та справжності намірів ОСОБА_2, ОСОБА_6 віддав останній ключі від автомобілю DAEWOO LANOS TF69Y 2005 року випуску, д/н НОМЕР_1, вартістю 6000,00 доларів США, що на момент вчинення злочину становить 48000 гривень 00 копйок, а також технічний паспорт на вищезазначений автомобіль, про що ОСОБА_7 власноручно була написала розписка про отримання вказаного автомобілю.

Після отримання від ОСОБА_6 вищевказаного автомобіля, ОСОБА_2, не маючи наміру на його повернення, розпорядилася вказаним автомобілем на свій власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 48000 гривень 00 копійок.

В апеляції:

прокурор, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченій, ухвалити свій вирок, який ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 та призначити їй покарання - 2 роки позбавлення волі; ч.3 ст.190 КК України та призначити їй покарання -6 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 6 років позбавлення волі. Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд визнав повне визнання вини, її щире каяття, наявність у останньої позитивної характеристики, відсутність судимостей. Однак крім цього, досліджуючи дані щодо обвинуваченої вироком суду також встановлено, що ОСОБА_2 ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, неповнолітніх дітей на утриманні не має, заходів для хоча б часткового відшкодування завданої потерпілим матеріальної шкоди не вжила, тому ухвалений вирок вважає м'яким.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення обвинуваченої, яка просила вирок суду залишити без змін, захисника, який просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновок суду про винуватість обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст. 190 ч.2, 190 ч.3 КК України за обставин, встановлених судом і викладених у вироку суду підтверджується зібраними органами досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні доказами, які отримали належну правову оцінку.

Як вбачається з апеляційної скарги прокурору, висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень не оспорює.

В той же час, перевіривши доводи прокурора, наведені в апеляції про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що вони є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Згідно вироку суд при призначенні обвинуваченій покарання врахував ступіть тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої, яка позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, вину визнала в повному обсязі, розкаялася у скоєному, що суд відніс до пом'якшуючих її покарання обставин, а також відсутність обставин, обтяжуючих покарання.

Відповідно до змісту ст..ст.50,65 КК України покарання має на меті не тільки виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженою так і іншими особам, а також кару за скоєне.

Відповідно до ст.. 409 ч.2 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої.

Стаття 414 КПК України встановлює, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 не врахував належним чином ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу обвинуваченої, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини за ст..190 ч.4 КК України і до неї було застосований Закон України «Про амністію» від 19.04..2007 року і вона була звільнена від кримінальної відповідальності, що колегія суддів відносить до даних про особу, однак вона належних висновків для себе не зробила, не стала на шлях виправлення і знову вчинила кримінальні правопорушення (а.с.67 том.1).

Крім того, як вбачається з вироку суду ОСОБА_2 не працює, не займається суспільно-корисною працею, не має на утриманні неповнолітніх дітей, заходів для хоча б часткового відшкодування завданої потерпілим матеріальної шкоди не вжила, вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення за ч.3 ст.190 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Суд першої інстанції між тим не навів переконливих мотивів, які саме обставини кримінального провадження дозволяють зробити висновок про можливість призначення обвинуваченій покарання фактично в мінімальному розмірі.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання не ґрунтується на вимогах Загальної частини КК України і призначене в розмірі, яке не буде справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_2 і запобіганню вчинення нею нових злочинів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора і збільшення розміру призначеного обвинуваченій ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, яке з урахуванням обставин що пом'якшують покарання буде справедливим, співрозмірним, достатнім і буде відповідати принципу індивідуалізації покарання.

Аналізуючи доводи обвинуваченої ОСОБА_2. яка в своїй заяві (а.с.91 т.3) просила про застосування до неї ст..6 Закона України « Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Стаття 6 Закону України «Про амністію в 2014 році» передбачає скорочення наполовину невідбутої частини покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк та інші покарання, не пов'язані з позбавленням з позбавленням волі, які не підлягають звільненню на підставі ст..ст.1-5 цього Закону.

Як вбачається з вироку суду скоєння кримінальних правопорушень ОСОБА_2 мало місце у 2010 -2012 роках.

Відлік строку покарання їй встановлений з 10 грудня 2014 року.

Остаточне покарання відповідно до ч.1 ст.70 КК України було встановлено - 4 роки позбавлення волі. Крім того, вирок суду першої інстанції скасовується і їй призначається покарання тяжче ніж було призначене за першим вироком.

У зв'язку з чим дія ст..6 Закону України «Про амністію в 2014 році» на ОСОБА_2 не розповсюджується.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 404, 405 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора, що приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції - задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання - скасувати.

Вважати ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..190 ч.2 КК України і призначити їй покарання - 2 роки позбавлення волі.

Вважати її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..190 ч.3 КК України і призначити їй покарання - 6 років позбавлення волі.

На підставі ст..70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначивши покарання - 6 років позбавлення волі.

В решті цей вирок суду залишити без змін.

Відмовити ОСОБА_2 в застосуванні щодо неї п.6 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженій - в той самий строк з моменту отримання нею копії ухвали апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: