Ухвала суду № 44434323, 27.05.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/450/2015(м)

241/315/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Топузова Н.М.

Категорія 59 Доповідач Мальцева Є.Є.

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Гаврилової Г.Л., Ткаченко Т.Б.

при секретарі - Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за поданням виконуючого обов'язки начальника Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції - Матвійчука Дениса Валентиновича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 27 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

В лютому 2015 року в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Матвійчук Д.В. звернувся до суду з поданням про обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_2. В поданні вказував, що на виконанні у ВДВС Першотравневого РУЮ Донецької області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-146/07 від 05.12.2007 р. про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 заробітку щомісячно, але не меш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.11.2007 року і до повноліття дитини. Посилався на те, що станом на 25.02.2015р. боржником не вчинено дій направлених на виконання рішення суду, що свідчить про умисне його невиконання. Сума заборгованості станом на 01.02.2015р. складає 35889,03 грн..

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 27 лютого 2015 року подання в.о. начальника ВДВС Першотравневого РУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина ОСОБА_2 за межі України задоволено. Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 2-146/07 від 05.12.2007 року, виданим Розівським районним судом Запорізької області.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені подання. В скарзі посилався на те, що заявником в суді не було надано жодних доказів щодо наявності факту ухилення боржника від виконання зобов'язань. Вказує, що намагався платити аліменти, однак стягувач не отримує направлені через банк гроші, не надає конкретні реквізити боржнику для виконання зобов'язання.

В ході розгляду справи, призначеної в апеляційному суді на 20 травня 2015 року, за заявою ОСОБА_2 була оголошена перерва для надання йому можливості прийняти участь в судовому засіданні особисто, але до розгляду справи 27 травня 2015 року він не явився, про причини неявки не повідомив, зяяв про відкладення не надавав. У відповідності з положеннями ст.303-1, ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності ОСОБА_2, належним чином рекомендованою поштою повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення в.о. начальника ВДВС Першотравневого РУЮ Матвійчука Д.В., який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи подання в.о. начальника ВДВС Першотравневого РУЮ, суд виходив з того, що боржник, достовірно знаючи про рішення суду про сплату аліментів, не виконував його, у зв'язку з чим сума заборгованості станом на 01.02.2015 року склала 35 889,03 грн., що і свідчить про ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язання.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 18 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у ВДВС Першотравневого РУЮ Донецької області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-146/07 від 05.12.2007р., виданого Розівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, в розмірі 1/4 заробітку щомісячно, але не меш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.11.2007 року і до повноліття дитини.

У зв'язку з тим, що боржником не вчинено дій направлених на виконання рішення суду, сума заборгованості станом на 01.02.2015р. складає 35889,03 грн..

Зі справи вбачається, і підтверджується матеріалами виконавчого провадження, що 14.10.2013р. державним виконавцем надіслано запит до ВРЕР УДАЇ ГУМВС України у Донецькій обл. щодо надання інформації про наявність зареєстрованих транспортних засобів, належних на праві власності боржнику, і з відповіді вбачається, що транспортні засоби у боржника відсутні.

14.10.2013 р. державним виконавцем надіслано запит до відділу Держземагенства у Першотравневому районі Донецької області для встановлення, чи зареєстровані державні акти на право власності на землю та на право постійного користування землею або договір оренди землі за боржником, і 13.11.2013р. надані відомості про те, що в Державному земельному кадастрі не значаться акти на право власності, постійного користування та договори оренди на земельні ділянки, та не зареєстровані земельні ділянки.

В 2013 р. державним виконавцем надіслані запити до Пенсійного фонду України стосовно отримання боржником пенсії, з відповідей управління вбачається, що інформації про отримання ОСОБА_2 пенсії немає.

14.05.2014.р. винесена постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження. Направлена до ВРЕР смт. Володарське, постанова зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що отримано витяг.

14.05.2014р. державним виконавцем надіслано запит №2/229-14 до адресно-довідкового бюро для встановлення місця реєстрації боржника, за даними бюро ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1.

06.01.2015р. надіслано запит №9050046 до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб. 12.01.2015р. отримано відповідь №1007832420 від Державної податкової служби України, що інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

06.01.2015р. надіслано запит №9050049 до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями. 12.01.2015р. отримано відповідь №1007833152 від Державної податкової служби України, що інформація платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває.

13.01.2015р. боржник був викликаний до ВДВС Першотравневого РУЮ 27.01.2015р., але боржник за викликом не з'явився, про що складено акт.

05.02.2015р. отримана відповідь від ВРЕР УДАЇ ГУМВС України у Донецькій області та встановлено, що транспортних засобів, належних на праві власності боржнику, немає.

25.02.2015р. сформована інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої свідчить, що боржник нерухомого майна не має.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Відповідно до інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, встановлений порядок звернення державного виконавця з поданням до суду щодо обмеження у праві виїзду за межі України та заборони в'їзду в Україну у разі невиконання боржником своїх зобов'язань. Вказаний нормативно-правовий акт передбачає, що подання державного виконавця повинно містити, зокрема, підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду, колегія суддів дослідила матеріали виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, з якого можливо встановити, що боржник достеменно знав про існування аліментних зобов'язань за рішенням суду, але не виконував його, тому вважає правильним рішення суду про задоволення подання державного виконавця про необхідність тимчасового обмеження виїзду боржника за межі України.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявник не надав доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду, в той час, як, нібито, боржник намагався виплачувати аліменти стягувачу, але гроші поверталися йому у зв'язку із неотриманням їх стягувачем, що він звертався до стягувача для отримання реквізитів рахунку для сплати аліментів, але не отримав відповіді, нічим не підтверджені, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Таку позицію апелянта спростовують також матеріли виконавчого провадження, з яких вбачається, що державним виконавцем прийнята низка заходів для виконання рішення про сплату аліментів, разом з тим, боржник про зміну адреси державного виконавця не повідомляв, за уточненням реквізитів стягувача не звертався.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.

Керуючись п.2 ч.2 ст. 307, ст.ст. 312-315 ЦПК України, 377-1, колегія суддів

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 27 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді