Ухвала суду № 44433512, 26.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/45544/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014

у справі № 813/9027/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галнафтаінвест"

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 18.11.2013 № 00027322240.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП "МТІ" за лютий 2013 року та квітень 2013 року, складено акт № 427/22-40/23884237 від 28.10.2013, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2013 року та квітень 2013 року по взаєморозрахунках з ПП "МТІ", та заниження суми податку на додану вартість за лютий 2013 року, за квітень 2013 року.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 18.11.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 00027322240, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у 594 091,80 грн., в тому числі: 396 061,20 грн. за основним платежем та 198 030,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 24.12.2012 між ПАТ "Волинь-Цемент" (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки № 250, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупцю цемент у кількості та асортименті, в строки та на умовах, визначених договором, в покупець зобов'язується прийняти цемент і сплатити за нього визначену цим договором ціну.

04.02.2013 Приватне підприємство "МТІ" (поручитель) та ПАТ Волинь-Цемент" (кредитор) уклали договір поруки № 1/02-П, згідно якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором - ПАТ "Волинь-Цемент" за виконання зобов'язання ТОВ "Компанія "Галнафтоінвест" (боржника) щодо оплати за договором поставки № 250 від 24.12.2012.

За договором поруки № 1/02-ВП від 04.02.2013, укладеним ПП "МТІ" (поручитель) та ТОВ "Компанія "Галнафтоінвест" (боржник), боржник зобов'язався сплатити поручителеві плату за надану поруку відповідно до договору поруки № 1/02-П від 04.02.2013 в розмірі 25% від вартості всіх марок отриманого цементу (ураховуючи ПДВ) згідно договору поставки № 250 від 24.12.2012.

21.06.2013 ПП "МТІ" (поручитель) та ТОВ "Компанія "Галнафтоінвест" (боржник) уклали додаткову угоду № 4 до договору поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013, якою змінено плату за надану поруку відповідно до договору поруки № 1/02-П від 04.02.2013 - 27,5% від вартості всіх марок отриманого цементу (ураховуючи ПДВ) згідно договору поставки № 250 від 24.12.2012 на основі звітів боржника про фактично отриману кількість цементу.

Також, матеріали справи містять копію звіту боржника № 1 від 28.02.2013 про хід виконання договору № 1/02-ФП від 04.02.2013, відповідно до якого ТОВ "Компанія "Галнафтоінвест" отримано в лютому 2013 року цемент від ПАТ "Волинь-Цемент" на загальну суму 3 709 193,35 грн., а заборгованість за поставлений цемент ТОВ Компанія "Галнафтоінвест" перед ПАТ "Волинь-Цемент" станом на 01.02.2013 становить 6 718 371,30 грн., а станом на 28.02.2013 - 4 264 506,65 грн.

На виконання взятих зобов'язань за договором поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013 щодо оплати послуг з надання поруки, 28.02.2013 між ПП "МТІ" та позивачем підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 36, згідно з яким вартість платної поруки за лютий 2013 року становить 927 298,34 грн. (з ПДВ), про що свідчить податкова накладна № 36 від 28.02.2013 на загальну суму 927 298,34 грн., в тому числі: 154 549,72 грн. податку на додану вартість, видана ПП "МТІ" позивачу. На підставі цієї податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за лютий 2013 року 154 549,72 грн. податку на додану вартість, сплаченого у вартості отриманих від ПП "МТІ" послуг поручительства.

Відповідно до звіту боржника № 3 від 30.04.2013 про хід виконання договору №1/02 ФП від 04.02.2013, ТОВ "Компанія "Галнафтоінвест" отримано в квітні 2013 року від ПАТ "Волинь-Цемент" цемент на загальну суму 4 830 229,55 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 03.04.2013 по 30.04.2013.

Відповідно до умов договору поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013 року щодо оплати послуг з надання поруки, ПП "МТІ" та позивач підписали акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 53 від 30.04.2013, згідно з яким вартість наданої ПП "МТІ" платної поруки за квітень 2013 року становить 1 449 068,86 грн. (з ПДВ).

На підтвердження надання послуг платної поруки, на підставі договору № 1/02-ФП від 04.02.2013 ПП "МТІ" видано ТОВ "Компанія "Галнафтоінвест" податкову накладну № 53 від 30.04.2013 на загальну суму 1 449 068,86 грн. На підставі цієї податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2013 року 241 511,48 грн. податку на додану вартість, сплаченого у вартості отриманих від ПП "МТІ" послуг поручительства.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний товар (цемент) позивачем було використано у своїй господарській діяльності, а саме: реалізовано контрагентам-покупцям - ТОВ "Енергопромгруп", ПАТ "Коростенський завод залізобетонних шпал", ПАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" та ПП "Вензель".

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП "МТІ", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль