Ухвала суду № 44433127, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/10812/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції, Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк", ОСОБА_4, про зняття арешту з майна, скасування постанов, зобов'язання вчинити дії та утриматись від вчинення певних дій,

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року,

встановив:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулось з позовом до Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції (далі - ВДВС Полтавського РУЮ) і Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції (далі - ВДВС Карлівського РУЮ), в якому просило:

- зняти арешт з нерухомого майна - нежитлової будівлі (районної дирекції кіновідеомережі), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_4 (далі - спірне нерухоме майно);

- скасувати постанову ВДВС Полтавського РУЮ від 09.07.2010 р. про відкриття виконавчого провадження № 20191744 в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно;

- зобов'язати ВДВС Полтавського РУЮ зняти арешт, накладений на спірне нерухоме майно;

- заборонити ВДВС Полтавського РУЮ в ході виконавчого провадження вчиняти будь-які дії, включаючи арешт, заборону відчуження та примусову реалізацію, стосовно спірного нерухомого майна, не пов'язаних з реалізацією ПАТ "ВТБ Банк" своїх прав іпотекодержателя цього майна;

- скасувати постанову ВДВС Карлівського РУЮ від 07.10.2011 р. про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 26659470;

- скасувати постанову ВДВС Карлівського РУЮ від 07.10.2011 р. про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №26659470 в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно;

- зобов'язати ВДВС Карлівського РУЮ зняти арешти (реєстраційний номер обтяження 11702732 та 11702755), накладені на спірне нерухоме майно;

- заборонити ВДВС Карлівського РУЮ в ході виконавчого провадження вчиняти будь-які дії, включаючи арешт, заборону відчуження та примусову реалізацію, стосовно спірного нерухомого майна, не пов'язаних з реалізацією ПАТ "ВТБ Банк" своїх прав іпотекодержателя цього майна.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем без поважних причин строку звернення до адміністративного суду.

У касаційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк" просить скасувати судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на безпідставність застосування судами встановленого статтею 181 КАС України десятиденного строку оскарження дій і рішень державної виконавчої служби, оскільки ПАТ "ВТБ Банк" не є учасником виконавчого провадження. Зазначає також про поважність причини пропуску строку, враховуючи, що про оскаржені рішення відповідачів банку стало відомо з листа боржника ОСОБА_4 від 18.11.2014 р.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є законність постанов державного виконавця від 09.07.2010 р. і від 07.10.2011 р., прийнятих в межах виконавчих проваджень з примусового стягнення з ОСОБА_4 заборгованості на користь ВАТ "АКБ "Автокразбанк", про накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4 і за кредитним договором від 25.01.2008 р. № 22.53/08-СК було передано в іпотеку ПАТ "ВТБ Банк".

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Одним із таких спеціальних строків є встановлений частиною другою статті 181 КАС України десятиденний строк на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби учасниками виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Судами встановлено, що про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_4, яке перебуває в іпотеці, позивачу стало відомо з адресованого йому листа ВДВС Карлівського РУЮ від 12.05.2014 р. № 5867/03-46, в якому також роз'яснювалось право банку звернутись до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту та запитувалась його згода на реалізацію майна боржника.

У письмовій відповіді від 21.05.2014 р. № 1823/400-2 ПАТ "ВТБ Банк" повідомило державного виконавця про отримання запиту 20.05.2014 р. та зазначило про відсутність правових підстав для звернення стягнення на заставлене майно.

Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що про порушення своїх прав йому вперше стало відомо з листа боржника від 18.11.2014 р., яким останній повідомляв банк про накладений на його майно арешт.

У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звернувшись з даним позовом до суду 11.12.2014 р., позивач без поважних причин пропустив як спеціальний десятиденний строк, так і загальний шестимісячний строк звернення до суду.

Виходячи з приписів статті 100 КАС України, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, мотивовано залишив позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.