Ухвала суду № 44433103, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/16182/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 по справі №2а-8838/11/2070 за позовом Публічного акціонерного товариства «Стома» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляд суду передано вимоги Публічного акціонерного товариства «Стома» (далі - ПАТ «Стома») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 30.03.2011 №0000070844, №0000060844, №0000050844.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 30.03.2011 №0000070844. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові 27.02.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.04.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 7, 9, 11, 69, 86, 138 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено позапланову невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ «Стома» з питання правомірності декларування відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №878/44-016/00481318 від 30.03.2011 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 406059,00грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2010 року на 25622,70грн.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011 №0000050844, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року на 25622,70грн.; №0000060844, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 18789,98грн. та №0000070844, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 387269,02грн.

Після завершення процедури адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області від 20.04.2011 №1768/10/25-103, прийнятим за результатом розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 №0000070844 залишено без змін, та зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011 №0000050844 та №0000060844, прийняті із застосуванням звичайних цін, вважаються відкликаними. Рішенням Державної податкової адміністрації України податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 №0000070844 та рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області від 20.04.2011 №1768/10/25-103 прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Відтак, предметом спору у даній страві є правомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 387269,02грн. визначеного податковим повідомленням-рішенням від 30.03.2011 №0000070844.

Правовою підставою для зменшення ПАТ «Стома» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість став висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за результатом господарських операцій з контрагентами, оскільки укладені правочини не спрямовані на настання реальних правових наслідків та не підтверджені документально.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

На підставі належних та допустимих доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність та товарність спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Шторм-Груп», ТОВ «БМП СХІДБУД», ТОВ «Мілленіум фінансові послуги», ТОВ «Дарніка», ТОВ «Рубежанський картонно-тарний комбінат», ТОВ ПП Консалтинговий центр «РАЙДЕР», ТГ «Союз», ТОВ «Бісквіт і Ко», ТОВ «Полімерград», ВАТ «Автогенний завод», ТОВ «Технопотторг-Трейд», ТОВ «Сервісоптторг», ТОВ «Унія» та ТОВ «Алтрейд» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами поставки товарів, договором на виконання робіт, договором суборенди, договором на виробництво та постачання продукції, договорами купівлі-продажу, видатковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, подорожними листами, путьовими листами, актами здачі-прийняття виконаних робіт, актами надання послуг, податковими накладними, копіями фіскальних (касових) чеків; факт оплати придбаних товарів (робіт, послуг) підтверджено рахунками на оплату та банківськими виписками. Дослідженні в процесі розгляду справи документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Окрім того, придбані у контрагентів товари (роботи, послуги) було використано позивачем у власній господарській діяльності саме з метою прибутку, що підтверджується матеріалами справи.

Судами також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій вказані контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту в результаті господарських операцій з його контрагентами.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

За встановлених судами обставин щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та фактичної сплати сум податку на додану вартість в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) в повному обсязі, висновок податкового органу про завищення ПАТ «Стома» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість листопад 2010 року є необґрунтованим.

До того ж, право ПАТ «Стома» на бюджетне відшкодування за листопад 2010 року було підтверджено довідкою від 18.02.2011 №479/44-016/00481318 складеної за результатами проведення перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в жовтні 2010 року та не заперечувалось податковим органом.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 30.03.2011 №0000070844, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 387269,02грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 по справі №2а-8838/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв