Постанова № 44428784, 27.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа № 922/3496/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя

Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Курченко В.А.,

за участю представників:

позивача - Єфременко О.О. за довіреністю від 18.04.2014р. №14-88,

відповідача - Сухокобила В.І. за довіреністю від 20.05.2015р. №547,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, (вх. 2486 Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2015р. у справі № 922/3496/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача Первомайського комунального підприємства "Тепломережі",

м. Первомайський Харківської області,

про стягнення 179185,48 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2015р. (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 44863,32 грн. пені.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 ГПК України мотивоване тим, що відповідач не є комерційною організацію, інших джерел крім платежів від наданих послуг населенню, підприємствам, організаціям за надані послуги з транспортування газу для відповідача не існує; існує не значний період прострочення оплати за переданий природний газ, що є підставою для зменшення пені на 50% (разом з уже стягненою частиною пені).

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі №922/3496/14 від 31.03.2015р. в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 56079,16грн., прийняти нове рішення, за яким стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 56079,16грн. пені, у стягненні яких було відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2015р. залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що виняткові обставини у відповідача відсутні, крім того позивач не здійснює видобуток природного газу самостійно, тому місцевий господарський суд не врахував особливі обставини щодо діяльності позивача.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 8185 від 25.05.2015р.), в якому він просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення у зв'язку з важким фінансовим станом комунального підприємства.

У судовому засіданні 27.05.2015р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 56079,16грн. Представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

11.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" (покупець) укладено договір № 13/2682-БО-32 про закупівлю природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезеного на митну територію України, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Як встановлено господарським судом першої інстанції на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв у 2013 році природний газ в обсязі 1846,659 тис. куб. м. на загальну суму 8556667,09 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу (т. 1, а.с. 20-26).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами пункту 7.3. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, на момент закінчення строку дії договору відповідач свої зобов'язання виконав в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наявних копій примірників платіжних доручень (т. 1 а.с. 71-163) вбачається, що відповідач здійснював нерегулярні платежі за отриманий у відповідності до договору № 13/2682-БО-32 від 11.01.2013р. природний газ.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом, в якому звертає увагу на те, що відповідач періодично прострочував оплату за поставлений у січні-квітні 2013 року, жовтні-грудні 2013 року природний газ за договором № 13/2682-БО-32 від 11.01.2013р. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання за укладеними договором, а саме, порушення строків оплати спожитого природного газу в січні-квітні 2013 року та жовтні-грудні 2013 року, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 112158,32 грн., 3 % річних у розмірі 23742,47 грн. та індекс інфляції в розмірі 43284,69 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2014р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р., позов задоволено частково; стягнуто з Первомайського КП "Тепломережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 11215,83 грн. пені, 43284,69 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 23742,47 грн. В частині позовних вимог про стягнення 100942,49 грн. пені відмовлено з мотивів зменшення на підставі п.3 ст.83 ГПК України заявленої до стягнення суми пені на 90%.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2015р. касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. у справі №922/3496/14 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 100942,49 грн. пені з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2015р. (при новому розгляді з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України) позов задоволено частково, з підстав зазначених вище.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а висновки місцевого господарського суду є обґрунтованими та законними, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 7.3. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позов та просив суд про зменшення розміру пені на 90%, посилаючись на те, основним споживачем газу є населення, тому основним джерелом доходів відповідача є грошові кошти, які надходять від населення, яке через низькі доходи тв. Високий рівень безробіття не в змозі своєчасно оплачувати надані послуги з теплопостачання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З вищевикладеного вбачається, що дані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тому, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, беручи до уваги майновий стан відповідача, а також зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим, а також враховуючи у всій сукупності доводи відповідача щодо зменшення розміру пені, колегія суддів вважає, що з врахуванням обставин справи судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір пені, належної до сплати, до суми 44863,32 грн.

А також колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про те, що Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі" не є комерційною організацією, інших джерел прибутку, крім платежів від наданих послуг населенню, підприємствам, організаціям за надані послуги з транспортування газу для для Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" не існує (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики затверджується наступне: алгоритм (порядок) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів, та нормативи перерахування коштів із зазначених поточних рахунків на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам (Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу"; Постанова Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" №247 від 26 березня 2008 року з наступними змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України);

- заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який використовувався виключно для подальшої реалізації послуг із теплопостачання населенню та підприємствам, установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, та виникла в зв'язку з тим, що останні несвоєчасно розраховуються за використаний газ;

- станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ сплачена повністю;

- незначний період прострочення оплати за переданий природний газ.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2015р. у справі № 922/3496/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2015р. у справі № 922/3496/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 28.05.2015р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко