Постанова № 44428754, 13.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р. Справа № 922/3039/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Квіцінська А.І.

відповідача - Колісніченко П.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2092 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.03.15 р. у справі № 922/3039/13

за позовом Акціонерної Компанії "Харківобленерго", м.Харків

до Комунального підприємства "Харківводоканал", м.Харків

про стягнення 1727633,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерна Компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача - Комунального підприємства "Харківводоканал" 1383848,17 грн. пені, 343784,83 грн. 3% річних за прострочення платежів за поставлену електроенергію, та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2015 р. у справі № 922/3039/13 у позові відмовлено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 25,42 грн. 3% річних та 0,51 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що обставини на які посилається позивач не доведені у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, у зв'язку зі зміною відповідних умов щодо платежів та ін.

З огляду на те, що розгляд позову, слухання справи та прийняття рішення відбулося 19.03.2015 р., про що свідчать протокол судового засідання (т. 2 а. с. 178) та резолютивна частина рішення (т. 2 а. с. 179) останнє враховується за вищезазначеним.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2015 р. у справі № 922/3039/13 частково та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в частині стягнення пені та 3 % річних у повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема, про те, що річні та пеня нараховані на підставі умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 р. № 1.01., а саме п. 4.2.1. договору, згідно з яким споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3 % річних з простроченої суми боргу, та ін.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у запереченні та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 03.01.2008 р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (споживач) укладений договір № 1.01 про постачання електричної енергії (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався постачати споживачу електричну енергію, а споживач, в свою чергу зобов'язався сплачувати вартість спожитої електричної енергії на встановлених договором умовах.

У зв'язку із реорганізацією Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" шляхом приєднання до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (останнє є повним правонаступником відповідача у справі), згідно з рішенням Харківської міської ради Харківської області від 12.01.2011 р. № 132/11 "Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода".

01.10.2011 р. сторонами укладена додаткова угода до договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р. відповідно до якої у договорі № 1.01 та у всіх додатках, які є його невід'ємною частиною, слова "найменування споживача Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" замінено "найменування Споживача Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".

Пунктами 2.3.3., 2.3.4. договору, споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальникові вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків", здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з вимогами ПКЕЕ та додатком № 4а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до умов п. 4.2.1. договору, за порушення умов п. п. 2.3.3.-2.3.4. договору споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, 3 % річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня погашення заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком (ч. 8, 9 п. 8.1 ПКЕЕ).

Пунктом 1 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору, розрахунковий період сторонами встановлено з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору, остаточний розрахунок споживача за спожиту електричну енергію протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюються додаток №20 "Акт про використану електричну енергію".

Відповідно до п. 6 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору, для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Таким чином, розрахунковим періодом вважається період з 1 числа місяця до зазначеного числа наступного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, у період з жовтня 2012 року по травень 2013 року поставив відповідачеві електроенергію на суму 124156824,49 грн.

Проте, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого у період з жовтня 2012 року по травень 2013 року, утворилась заборгованість з оплати вартості електричної енергії (товарної складової) на суму 124156824,49 грн.

Пунктом 4.2.1. зазначеного договору сторонами передбачено відповідальність споживача за порушення ним термінів, визначених додатком до договору "Порядок розрахунків", у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, втрат інфляції та 3 % річних.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати, позивач, в порядку передбаченого п. 4.2.1. договору, за травень 2013 року, нарахував штрафні санкції у розмірі 1727633,00 грн., у тому числі 343784,83 грн. суми 3% річних та 1383848,17 грн. пені.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що обставини на які посилається позивач не доведені у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, у зв'язку із зміною умов щодо платежів, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору, за період з жовтня 2012 року по травень 2013 року поставив відповідачеві електроенергію на суму 124156824,49 гривень, але відповідач свої договірні зобов'язання не виконав належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з п. 4.2.1. договору сторонами передбачена відповідальність споживача за порушення ним термінів, визначених додатком до договору "Порядок розрахунків", у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, індекс інфляції та 3 % річних.

Позивач керуючись п. 4.2.1. договору, за прострочення, зазначеного платежу у травні 2013 р. нарахував споживачу штрафні санкції у розмірі 1727633,00 грн. з яких: 343784,83 грн. 3 % річних та 1383848,17 грн. пені.

Суд першої інстанції провомірно зазначив, що позивачем нарахування пені здійснено у період з 01.05.2013 р. - 31.05.2013 р. тобто - 31 календарний день. При цьому, у розрахунку суми позову позивачем зазначено, що нарахування пені на суму боргу 107184800,05 грн. (за мінусом 14666779,86 гривень) не проводиться з 20.05.2013 р., у зв'язку зі спливом 6-ти місячного строку з посиланням на приписи ст. 232 Господарського кодексу України.

З урахуванням наведеного, спірним періодом, щодо стягнення з відповідача пені є період з 01.05.2013 р. - 19.05.2013 р. (20 календарних днів). Предметом спору є стягнення з відповідача 3 % річних, які є складовою частиною боргу, та пені за порушення останнім грошового зобов'язання у травні 2013 року.

Законами України "Про Державний бюджет України на 2013 р.", "Про Державний бюджет України 2014 р." та відповідними постановами Кабінету Міністрів України № 167 від 20.03.2013 р. та № 30 від 29.01.2014 р. затверджені порядок та умови надання у 2012, 2013, 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості підприємств водопостачання та водовідведення перед енергопостачальниками, як такої, що виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості послуг тарифам, що затверджувалися органами державної влади шляхом проведення заліків за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідними постановами визначено порядок та механізм погашення заборгованості житлово-комунальних підприємств за спожиту електричну енергію за рахунок коштів, які держава заборгувала у зв'язку з невідповідністю тарифів на послуги фактичним затратам на їх виробництво.

Пунктом 1 вищезазначених постанов передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншим учасникам розрахунків з погашення заборгованості.

У відповідності до постанови № 167 від 20.03.2013 р. між учасниками розрахунків у тому числі між сторонами укладені договори про організацію взаєморозрахунків № 167Е/90 від 29 серпня 2013 року, № 167Е/114, № 167Е/115 від 12 вересня 2013 року, № 167Е/117, № 167Е/118, № 167Е/119, № 167Е/120, № 167Е/121 від 17 вересня 2013 року та № 167Е/208 від 13 грудня 2013 року про організацію взаєморозрахунків до предмету яких, у тому числі, увійшли суми вартості електроенергії поставленої за лютий, березень, квітень 2013 року по договору № 1.01. від 03 січня 2008 року, які, зокрема, включені позивачем в структуру консолідованої бази для нарахування 3% річних та пені у цій справі.

У відповідності до постанови № 30 від 29.01.2014 р. між учасниками розрахунків у тому числі між сторонами укладені договори про організацію взаєморозрахунків від 11 та 12 грудня 2014 року за № 1191/30, № 1193/30, № 1194/30, № 1195/30, № 1196/30, № 1351/30 (т. 2 а. с. 105-122).

У пункті 8 (7) зазначених договорів учасники розрахунків правомірно, на законних підставах погодили та зобов'язалися, що за рахунок коштів субвенції із державного бюджету, що надійдуть на виконання зазначених порядків КМУ цільовим платежем на рахунки відповідача, останній перераховує на рахунок позивача кошти на погашення вартості електроенергії за відповідні місяці, на які нараховані заявлені у цій справі суми санкцій згідно із відповідним договором, у тому числі за травень 2013 року.

Відповідно до п. 17, 18, 19 зазначених договорів сторони погодили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відповідно до п. 7 договору № 167-Е/208 від 13.12.2013 р. (т. 2 а. с. 93-94) КП "Харківводоканал" зобов'язалося перераховувати на рахунок Акціонерної компанії "Харківобленерго" кошти в розмірі 77997625,04 грн. для погашення заборгованості за електричну енергію, спожиту у спірний період, у тому числі: у травні 2013 року - 19015233,68 грн., згідно з умовами даного договору.

Як свідчать матеріали справи, а саме платіжне доручення № 10 від 27.12.2013 р. відповідач за укладеним договором про організацію взаєморозрахунків № 167-Е/208 від 13.12.2013 р. перерахував на рахунок позивача 77997625,04 грн. в погашення заборгованості за спожиту електричну енергію за спірний період, у тому числі: у травні 2013 року - 19015233,68 грн. (т. 2 а. с. 103-104).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що в силу укладених договорів про організацію взаєморозрахунків та оплату відповідачем на користь позивача за рахунок коштів субвенції з державного бюджету вартості електричної енергії за договором № 1.01 від 03.01.2008 р., сторони припинили зобов'язання зі сплаті коштів за період, визначений позивачем для нарахування пені та 3 % річних, зокрема, за травень 2013 року.

Розрахунок за електричну енергію відбувся у змінені порядки та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 2 а. с. 95-103).

У зв'язку з чим нарахування спірних санкцій є безпідставним.

Крім того, договорами про організацію взаєморозрахунків сторони домовились, що після виконання цього договору не будуть мати одна до одної жодної претензій стосовно предмету договору.

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, вбачається, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за електричну енергію, що підтверджує відсутність вини з боку відповідача, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій у вигляді стягнення пені в силу статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, за заборгованість, погашену на виконання вищезазначених договорів у новопогоджені строки.

Крім того, відсутність вини з боку Комунального підприємства "Харківводоканал" підтверджується вжиттям останнім всіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання в частині погашення заборгованості перед Акціонерною компанією "Харківобленерго" за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03 січня 2008 року, з урахуванням змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також відсутні підстави в даному випадку для застосування до відповідача наслідків (відповідальності) за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з відсутністю прострочення оплати за отриману електричну енергію за спірним договором за травень 2013 року.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 343759,41 грн. 3% річних та 1383848,17 грн. пені за травень 2013 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено факт добровільної сплати відповідачем 10000,00 грн. (платіжне доручення № 18253 від 30.05.2014 р.) за березень 2011 року, відповідний платіж не враховано під час зустрічних взаєморозрахунків сторін. Таким чином позивачем нараховані 3% річних також на суму 10000,00 грн.

З урахуванням цього, колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 25,42 грн. суми 3% річних.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 18.03.15 р. у справі № 922/3039/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин, матеріалів справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 18.03.15 р. у справі № 922/3039/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 18.05.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.