Постанова № 44428690, 20.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 925/453/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченка Юрія Володимировича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2015р. (підписано - 06.04.2015р.)

у справі №925/453/15 (суддя: Грачов В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченка Юрія Володимировича

про стягнення 62 684 грн. 11 коп.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченка Юрія Володимировича (надалі - відповідач) про стягнення 50000 грн. заборгованості по дозволеному овердрафту, 12409 грн. 50 коп. заборгованості по недозволеному овердрафту, 274 грн. 61 коп. заборгованості за відсотками.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав про те, що в порушення умов додаткового договору (на встановлення кредитної лінії) №1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки №011/3705/70380 від 18.02.2012 року, відповідач совоєчасно не здійснював повернення кредиту визначеним у договорі способом, тому станом на 21.01.2015р. прострочена заборгованість за дозволеним овердрафтом становила 50000 грн., заборгованість по недозволеному овердрафту -12409 грн. 50 коп,а заборгованість за відсотками -274 грн. 61 коп. Спираючись на положення ст. 1050 ЦК Укрїани та на ст. 8 Кредитного договору, Банк, направививши на адресу відповідача вимогу, зажадав дострокового повернення кредиту та процентів за користування ним. Невиконання відповідачем цієї вимоги стало підставою звернення до суду з вимогою примусового виконання відповідачем зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №925/453/15.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченко Юрій Володимирович відзиву на позовну заяву суду першої інстанції не надав, своїх повноважних представників для участі у судових засіданнях не направив.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.04.2015р. у справі №925/453/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченка Юрія Володимировича, місце проживання: 18000, м.Черкаси, вул.Волкова, 75, кв. 34, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків 2514310516 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909 - 50000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) заборгованості по дозволеному овердрафту, 12409 грн. 50 коп. (дванадцять тисяч гривень чотириста дев'ять гривень 50 коп.) заборгованості по недозволеному овердрафту, 274 грн. 61 коп. (двісті сімдесят чотири гривні 61 коп.) заборгованості за відсотками, 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судових витрат.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови додаткового договору (на встановлення кредитної лінії) № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операцій за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/3705/70380 від 18.02.2012 року, і дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченко Юрій Володимирович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2015р. у справі №925/453/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуальнго права в частині розгляду спору без участі відповідача не повідомленого належним чином.

Серед інших доводів, відповідач вказував, що направлена йому Банком вимога про дострокове повернення кредитних коштів, відповідачем не отримана. Апелянт не погоджувався з достроковим повернення кредитних коштів, вважаючи, що обов'язок по поверненню кредиту був продовжений сторонами до 18.04.2016р. за мовчазною згодою обох сторін.

Згідно Протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 20.04.2015р., апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченка Юрія Володимировича на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2015р. у справі №925/453/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді: Смірнова Л.Г., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. у справі №925/453/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Пашкіна С.А.) апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченка Юрія Володимировича на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2015р. у справі №925/453/15 прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 20.05.2015р.

У судове засідання 20.05.2015р. представники сторін не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням (вх.№09-33/16864/15 від 30.04.2015р.) - Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль».

Щодо повідомлення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченка Юрія Володимировича слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. про порушення провадження у справі було направлено судом апеляційної інстанції Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченку Юрію Володимировичу (відповідачу) на адресу: 18000, м. Черкаси, вул. Благовісна, 354, яка зазначена в апеляційній скарзі, тобто повідомлена самим апелянтом. Згідно довідки про причини повернення, що міститься на конверті, в якому повернулась ухвала Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. значиться відмітка - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Крім того, відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, відповідач також був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про час та місце розгляду справи, проте останній своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 20.05.2015р. за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як підтверджується матеріалами справи, 18.04.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - кредитор, позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Рясоченком Юрієм Володимировичем (надалі - позичальник, відповідач) був укладений додатковий договір (на встановлення кредитної лінії) № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операцій за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/3705/70380 від 18.02.2012 року з додатками (далі-Договір) (а.с.14-24, т. 1).

За умовами Договору на встановлення кредитної лінії до поточного рахунку кредитор встановлює позичальнику кредитну лінію (надалі - кредит) до поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, у розмірі 47000 грн. 00 коп. (п.1.1. Договору).

У відповідності до пункту 1.2. Договору строк дії кредиту - з дня підписання Договору страхування у відповідності до статті 4 цього Договору, по 18 квітня 2014р. включно (може змінюватися в порядку, передбаченому цим Договором).

Відповідно до пункту 2.1. Договору протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30% річних.

Згідно з пунктом 5.2. Договору позичальник зобов'язаний до 10 числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення цього Договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 відсотків від залишку заборгованості за кредитом на день розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами кредитора, або суми залишку заборгованості, якщо вона менше за зазначену фіксовану суму. При цьому, залишок заборгованості, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та неустойок за всіма видами заборгованості та не включає суму не внесеного позичальником щомісячного обов'язкового платежу попередніх періодів.

Пунктом 5.4. Договору позичальник зобов'язаний здійснити остаточне погашення кредиту та процентів за користування ним не пізніше кінцевого терміну строку дії кредиту, зазначеного в п.1.2 цього Договору, - 18 квітня 2014р.

Так у період з 23.04.2012 року по 21.01.2015 року відповідач використовував надану йому кредитну лінію, проте не забезпечував наявності залишку коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу. Заборгованість, станом на 21.01.2015 року, складала в загальній сумі 62624 грн. 11 коп., у тому числі: 50000 грн. заборгованості по дозволеному овердрафту, 12409 грн. 50 коп. заборгованості по недозволеному овердрафту, 274 грн. 61 коп. заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.10-13, т. 1).

До відносин сторін, як правильно вказав суд першої інстанцнії, підлягали застосуванню норми Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини кредиту, позики та банківського рахунку.

Кредитування банківського рахунку передбачено ст. 1069 Цивільного кодексу України, відповідно до якої банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 1066, 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Спір, як вірно встановлено судом першої інстанції, виник внаслідок неповернення відповідачем позивачу заборгованості за додатковим договором (на встановлення кредитної лінії) № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку.

В силу частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного Кодексу України.

З матеріалів справи випливає, що Позивач на адресу відповідача направив вимогу про дострокове повернення частини позики, яка залишилася та наявної заборгованості, допущеної відповідачем. Відповідно до вимоги Банк вимагав від боржника протягом не більш ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору, а саме 55942 грн. 43 коп. (а.с.25, т. 1).

Вказана вимога залишена відповідачем без реагування, заборгованість не сплачена.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт вважав, що Банк неправомірно вимагає від нього повернення сплати усієї суми кредиту, вважаючи, що строк повернення кредиту продовжено за мовчазною згодою сторін до 18.04.2016р.

З такою думкою апелянта погодитися не можна, оскільки ним не враховані положення ч. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України. Незалежно від кінцевого строку користування позикою, якщо допущено порушення повернення її частини, позикодавець вправі вимагати від позичальника достроково повернення усієї суми позики, а не лише простроченої частини.

Доводи апелянта з приводу того, що ним не була отримана направлена Банком вимога і на цій підставі задоволення позову Банку є передчасним, судом апеляційної інстанції відхиляються, адже у відповідності до п. 8 Кредитного договору направлення письмової вимоги боржнику може здійнюватися як простою кореспонденцією, так і врученням йому під розписку.

Відсутність доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором та вимогою станом на день прийняття судом першої інстанції рішення, було підставою для примусового стягнення з відповідача 50000 грн. заборгованості по дозволеному овердрафту, 12409 грн. 50 коп. заборгованості по недозволеному овердрафту, 274 грн. 61 коп. заборгованості за відсотками та судові витрати по справі.

Умотивовуючи наявність підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, скаржник вказував на порушення судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, зазначає, що такі доводи скаржника не знаходять свого документального підтвердження.

З матеріалів справи слідує, що Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 02.04.2015р. На звороті останньої сторінки ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015р. про порушення провадження у справі міститься відмітка про відправку копій цієї ухвали сторонам у справі. Отже, ухвалу від 16.03.2015р. надіслано судом відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. №28.

Так відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Так відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). У визначенні місця проживання інших фізичних осіб господарському суду слід враховувати приписи частини першої статті 29 та статті 379 Цивільного кодексу України, за якими відповідним місцем є житло, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово, а таким житлом є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Частиною шостою згаданої статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання. Водночас громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України (частина перша статті 128 названого Кодексу).

Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, судова кореспонденція направлялася на адресу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченка Юрія Володимировича: 18005, м. Черкаси, вул. Волкова, буд. 75, кв. 34, тобто на адресу, яка взята з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.42, т. 1), який міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», так і зазначена у позовній заяві.

Водночас, як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 35-37 т. 1) причиною неотримання відповідачем процесуального документу місцевого господарського суду є обставини, які перебували під впливом відповідача, адже, згідно довідки поштового відділення про причини повернення, що міститься на конверті, в якому повернулась ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015р. значиться - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а такі його посилання спростовуються матеріалами справи та є неспроможними.

Також, колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з абз. 3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Встановивши, що відповідач був повідомлений належним чином, а неявка його представника у судові засідання не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки відповідач був повідомлений належним чином, а в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний відкладати розгляд справи на іншу дату.

Встановивши такі обставини, колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного розгляду справи та при прийнятті господарським судом оскаржуваного рішення не припустився порушень Господарського процесуального кодексу України; відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, але не скористався своїм правом на участь у ньому, а тому доводи апелянта про розгляд справи місцевим господарським судом за відсутності відповідача підлягають відхиленню.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Рясоченка Юрія Володимировича на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2015р. у справі №925/453/15 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 02.04.2015р. у справі №925/453/15 без змін.

2.Матеріали справи №925/453/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

С.А. Пашкіна