Постанова № 44428651, 25.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. Справа№ 911/172/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Заяць Є.П., довіреність № б/н від 25.09.2014;

від першого відповідача - публічного акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Ферокерам" - представник не прибув;

від другого відповідача - спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ" - Верховський О.В., довіреність № б/н від 30.03.2015;

розглянувши апеляційну скаргу спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ" на рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 у справі № 911/172/15 (суддя Щоткін О.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до публічного акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Ферокерам" та спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ" про стягнення 1 701 676,39 доларів США, що еквівалентно 26 669 191,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ""ОТП Банк" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про солідарне стягнення з публічного акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Ферокерам" та спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ" заборгованості за кредитом у розмірі 1 331 130,60 дол. США, що еквівалентно 20 861 884,76 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США), заборгованості по відсоткам у розмірі 370 545,79 дол. США, що еквівалентно 5 807 306,64 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США), пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 162 361,47 дол. США, що еквівалентно 2 544 578,48 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США) та пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 10 207,86 дол. США, що еквівалентно 159 980,70 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США).

Рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2015 у справі № 911/172/15 позов задоволено повністю та вирішено стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 1 331 130,60 дол. США, що еквівалентно 20 861 884,76 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США), заборгованість по відсоткам у розмірі 370 545,79 дол. США, що еквівалентно 5 807 306,64 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США), пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 162 361,47 дол. США, що еквівалентно 2 544 578,48 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США) та пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 10 207,86 дол. США, що еквівалентно 159 980,70 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США).

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги, як до позичальника, так і до поручителя.

Не погодившись з прийнятим рішенням, другий відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 у справі № 911/172/15 змінити в частині задоволення вимог до нього, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вказаних вимог.

Апелянт, в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що непред'явлення кредитором вимоги до нього, як поручителя, протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання є підставою для припинення останнього, а отже, і відповідно припинення обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Представник апелянта - другого відповідача у справі в судовому засіданні 25.05.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Перший відповідач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від першого відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребовував.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині задоволення вимог до другого відповідача, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні вказаних вимог, з наступних підстав.

Між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк"), як кредитором та закритим акціонерним товариством науково виробнича фірма "Ферокерам" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство науково виробнича фірма "Ферокерам"), як позичальником 28.02.2007 укладено Договір про надання кредитної лінії № СR 07-100/28-2, відповідно до умов якого, кредитор зобов'язався надати позичальнику редит у розмірі, що не перевищує Ліміт фінансування, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі (п.1.1 договору).

Згідно п.1.4 договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку відповідну плату від суми Кредиту в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, а саме проценти за кредит в доларах США, проценти за кредит в євро, проценти за кредит в гривнях.

Відповідно до п. 1.4.1 договору (в редакції договору № 11 від 29.12.2010 про внесення змін до Договору про надання кредитної лінії № CR 07- 100/28-2 від 28.02.2007) проценти за кредит в доларах США розраховуються Банком від суми кредиту в доларах США на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR+12,75% річних із розрахунку 360 днів на рік.

Пунктом 4 договору (в редакції договору № 20 від 31.10.2012 про внесення змін до Договору про надання кредитної лінії № CR 07- 100/28-2 від 28.02.2007) передбачено, що повернення кредиту (Траншу), наданого на цілі, вказані в частинах В), Г) та Д) п. 1.2. Договору, має бути здійснене Позичальником Банку в строк, не пізніше 30 квітня 2013 року, включно.

За порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за кредит в обумовлені цим договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення (п. 4.2.1 договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк"), як кредитором та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ", як поручителем 28.02.2007 укладено Договір поруки № SR 07 - 034/28-2.

Згідно п. 1.1 поруки Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором в повному обсязі.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами - 28.02.2007 і діє до повного виконання боргових зобов'язань (п. 4.1 договору).

На виконання умов кредитного договору банк перерахував позичальнику кредитні кошти на загальну суму 2 742 039,69 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами (а.с. 85-86).

Першим відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів виконувались неналежним чином, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість по кредиту в сумі 1 331 130,60 дол. США та по процентам в сумі 245 061,04 дол. США.

З метою повернення вказаної заборгованості позивачем на адреси відповідачів направлено вимоги від 18.04.2014р. про сплату заборгованості за Кредитним договором.

Направлення зазначених вимог боржнику та поручителю підтверджується описами вкладення у цінний лист.

Зазначені вимоги позивача були отримані відповідачами, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 113), проте залишені без задоволення.

Впродовж шести місяців після настання строку повернення кредитних коштів, позичальник не пред'являв вимоги поручителю.

У зв'язку з невиконанням відповідачами своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення солідарно з публічного акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Ферокерам" та спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ" заборгованості за кредитом у розмірі 1 331 130,60 дол. США, що еквівалентно 20 861 884,76 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США), заборгованості по відсоткам у розмірі 370 545,79 дол. США, що еквівалентно 5 807 306,64 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США), пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 162 361,47 дол. США, що еквівалентно 2 544 578,48 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США) та пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 10 207,86 дол. США, що еквівалентно 159 980,70 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США).

Судом першої інстанції зазначені вимоги задоволено повністю та вирішено стягнути солідарно з відповідачів вказані суми заборгованості.

Колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення вимог лише до першого відповідача у справі (позичальник за кредитним договором), з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір № СR 07-100/28-2 з урахуванням додаткових угод до нього, є кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Так, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що першим відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення сум кредиту за кредитним договором не виконано.

Крім цього, першим відповідачем не виконано зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів оплати вищезазначеної заборгованості позичальником до суду не надано.

Враховуючи не виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 1 331 130,60 дол. США, що еквівалентно 20 861 884,76 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США) та заборгованості по відсоткам у розмірі 370 545,79 дол. США, що еквівалентно 5 807 306,64 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США).

Крім суми боргу по кредиту та заборгованості по відсоткам за користування кредитом позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення повернення кредиту у розмірі 162 361,47 дол. США, що еквівалентно 2 544 578,48 грн. (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США) та пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 10 207,86 дол. США, що еквівалентно 159 980,70 (по курсу НБУ 15,672305 грн./1 дол. США).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 4.2.1 договору за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за кредит в обумовлені цим договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

З огляду на те, що перший відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за кредитним договором, вимоги про стягнення з першого відповідача пені за прострочення повернення кредиту у розмірі 162 361,47 дол. США, що еквівалентно 2 544 578,48 грн. та пені за прострочення сплати відсотків у розмірі 10 207,86 дол. США, що еквівалентно 159 980,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За наведених обставин, враховуючи порушення першим відповідачем умов кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, позовні вимоги до першого відповідача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог до другого відповідача - поручителя, то суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про їх задоволення, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України закріплено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 559 Цивільного кодексу України передбачено випадки припинення поруки, зокрема, ч. 4 названої статті закріплено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Правила частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов'язання встановлений не був.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.

За змістом речення першого та третього зазначеної статті кредитор повинен встигнути звернутись до поручителя з вимогою про виконання останнім свого обов'язку за договором поруки, у тому числі в примусовому порядку.

Разом із тим, за змістом другого речення частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить до поручителя вимоги.

У даному випадку, п. 4.1 договору поруки передбачено, що він діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

Умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як встановлення строку дії договору поруки. У цьому випадку відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд України, зокрема, в постановах від 17.09.2014 у справі № 6-170цс13 та від 21.01.2015 у справі № 6-190цс14, а також в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин.

Отже, договором поруки не встановлено строку його дії, а тому згідно ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно умов кредитного договору позичальник мав виконати своє зобов'язання з повернення кредитних коштів до 30.04.2013.

Відповідно, з 01.05.2013 розпочав перебіг шестимісячний строк протягом якого позивач міг звернутися з вимогою до поручителя.

Зазначений строк сплив 01.11.2013.

Вимога до поручителя була направлена позивачем лише 30.04.2014, тобто після спливу шестимісячного строку.

Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання є підставою для припинення останнього, а отже, і відповідно припинення обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

За наведених обставин, враховуючи непред'явлення позивачем другому відповідачу вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, порука є припиненою та підстави для стягнення кредитних коштів з поручителя відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та солідарне стягнення заборгованості.

Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення при прийнятті оскаржуваного рішення, воно підлягає зміні в частині задоволення вимог до другого відповідача, з прийняттям при цьому нового про відмову у задоволенні позову до спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ".

В частині задоволення вимог до першого відповідача рішення залишається без змін.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував обставин припинення договору поруки, що призвело до невірного висновку в частині солідарного стягнення з відповідачів кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині визначення в частині задоволення вимог до другого відповідача, з прийняттям при цьому нового - про відмову у задоволенні позову до спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ". В частині задоволення вимог до першого відповідача рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ" на рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 у справі № 911/172/15 за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до публічного акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Ферокерам" та спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ" про стягнення 1 701 676,39 доларів США, що еквівалентно 26 669 191,40 грн. задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 у справі № 911/172/15 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до публічного акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Ферокерам" та спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ" про стягнення 1 701 676,39 доларів США, що еквівалентно 26 669 191,40 грн. задовольнити частково.

2. Позов публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до публічного акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Ферокерам" про стягнення 1 701 676,39 доларів США, що еквівалентно 26 669 191,40 грн. задовольнити повністю. Стягнути з публічного акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Ферокерам" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська,23, код ЄДРПОУ 14310891) на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) - 1 331 130, 60 дол. США, заборгованості по кредиту, що еквівалентно 20 861 884 грн. 76 коп., 370 545,79 дол. США заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 5 807 306 грн. 64 коп., 162 361,47 дол. США заборгованості по пені, нарахованій на тіло кредиту, що еквівалентно 2 544 578 грн. 48 коп., 10 207,86 дол. США заборгованості по пені, нарахованій на відсотки, що еквівалентно 159 980 грн. 70 коп., а також 73 080 грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ" відмовити.».

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) на користь спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Керос-Київ" (01103, м.Київ, вул. Кіквідзе, 10-А, код ЄДРПОУ 24384778) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 36 540 грн. 00 коп.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 911/172/15 повернути до господарського суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко