Постанова № 44428518, 29.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. Справа № 910/28405/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Цою Д.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Колесник В.М. (довіреність від 19.03.2015 № 05.1-7/2565);

відповідача: не з'явилися,

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК»на рішеннягосподарського суду міста Києва від 18.02.2015у справі№ 910/28405/14 (суддя Літвінова М.Є.)за позовомдержавного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР РАДІОЧАСТОТ»допублічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК»прозобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 910/28405/13 позовні вимоги ДП «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР РАДІОЧАСТОТ» задоволено повністю та зобов'язано ПАТ «ЗЛАТОБАНК» вчинити на користь позивача дії з виконання його вимоги про перерахування залишку коштів в сумі 14157566,00 грн за реквізитами платіжного доручення від 16.12.2014 № 6. Також вказаним рішенням вирішено стягнути з ПАТ «ЗЛАТОБАНК» на користь ДП «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР РАДІОЧАСТОТ» 73080,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 910/28405/13 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт мотивує свою скаргу тим, що місцевим господарським судом невірно застосовано норми матеріального права та зроблено невірні висновки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2015 у справі № 910/28405/13 прийнято апеляційну скаргу ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 06 квітня 2015 року надав колегії суддів апеляційної інстанції усні пояснення, згідно з якими заперечив проти доводів, викладених в скарзі, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник відповідача в судових засіданнях надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі, і просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 29 квітня 2015 року не з'явився, в той час як був повідомлений судом належним, про що свідчить відповідна розписка від 06.04.2015.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 12 листопада 2014 року між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» (далі - банк) та ДП «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР РАДІОЧАСТОТ» (далі - клієнт) укладено договір банківського рахунку № 8506-ЮР (далі - Договір), відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний/і рахунок/ки у національній та/або іноземній валюті (далі - Рахунок/Рахунки) на підставі окремої/их заяви/заяв Клієнта, з метою надання послуг щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування Клієнта з використанням платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього договору, а клієнт здійснює оплату наданих банком за цим договором послуг згідно з тарифами на послуги на розрахунково - касове обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців АТ «ЗЛАТОБАНК».

Відповідно до п. 2.5 Договору розрахункові документи приймаються до виконання банком в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України. Банк виконує операції за рахунком за дорученням клієнта, в порядку договірного списання або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів, в порядку, строки та на умовах, передбачених законодавством України, цим договором та іншими договорами, укладеними між банком та клієнтом.

Пунктом 2.8 Договору передбачено, що операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюється банком в день надходження документів, при умові належного оформлення документів, необхідних для здійснення операцій відповідно до законодавства України та вимог Банку, і наявності достатніх коштів на рахунку. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня. Банк також може виконувати платіжні доручення клієнта, що надійшли до банку у період після закінчення операційного дня банку, в день їх надходження з урахуванням сум, що надходять на рахунок клієнта протягом операційного дня (поточні надходження), зі стягнення з клієнта плати за надані послуги у відповідності з тарифами банку.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Так, як слідує із матеріалів справи, 16 грудня 2014 року позивач надав відповідачеві платіжне доручення № 6 на суму 20160000,00 грн з призначенням платежу: «на здійснення заходів із забезпечення бойової, мобілізаційної готовності та функціонування Збройних сил України».

Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з тим, що позивач звернувся до банку з платіжним дорученням про перерахування коштів, проте відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав та кошти у встановлений договором строк не перерахував. Так, з урахуванням заяви позивача від 19.01.2015 (а.с. 97-99) останній просить зобов'язати відповідача перерахувати залишок коштів у сумі 14157566,00 грн, оскільки кошти у сумі 6000000,00 грн перераховані відповідно до наданих позивачем платіжних доручень від 30.12.2014 № 24508 на суму 5000000,00 грн. та від 29.12.2014 № 24359 на суму 1000000,00 грн.

З виписки банку по особовим рахункам позивача (а.с. 100) вбачається, що станом на 08 січня 2015 року залишок коштів позивача становив 14157566,00 грн.

Так, виходячи з викладених вище обставин та з урахуванням приписів, встановлених частинами 1 і 3 ст. 1066, ст. 1074, ст. 1089 та ч. 3 ст. 1068 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та зобов'язання відповідача перерахувати залишок коштів в сумі 14157566,00 грн, з огляду на те, що позивачем було надано банку розрахунковий документ в межах договору та закону і на рахунках позивача містилася достатня кількість грошових коштів для виконання платіжного доручення.

Щодо твердження апелянта про те, що платіжне доручення від 16.12.2014 № 6 було відкликане позивачем, то вказані твердження судова колегія вважає такими, що правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 3.2.3 Договору, клієнт має право відкликати платіжне доручення в національній валюті в повній сумі до списання платежу з рахунку в порядку, визначеному банком. Відкликати платіжне доручення в іноземній валюті, заяву про купівлю або продаж іноземної валюти з банку в повній сумі шляхом подання листа про відкликання, складеного за довільною формою та засвідченого підписами уповноважених осіб клієнта та відбитком печатки. Лист відкликання подається до банку у будь-який час, але до настання дати валютування для платіжного доручення в іноземній валюті та до кінця операційного часу дня, що передує дню торгів на МВРУ, для заяв про купівлю або продаж іноземної валюти.

Положеннями ст. 23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Платіжна вимога на примусове списання коштів може бути відкликана стягувачем у будь-який час до списання коштів з рахунка платника шляхом подання до банку, що обслуговує цього стягувача, документа на відкликання.

Проте відповідачем не надано жодного належного доказу в розумінні ст. 33 ГПК України на підтвердження факту відкликання платіжного доручення від 16.12.2014 № 6, а тому вказане твердження не може бути прийняте до уваги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт також посилається на те, що рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ЗЛАТОБАНК» запроваджено строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 тимчасову адміністрацію, а тому, в силу обмежень, встановлених п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не можуть бути задоволені вимоги позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає вказане твердження необґрунтованим, оскільки зобов'язання відповідача щодо виконання платіжного доручення та перерахування грошових коштів виникли до введення в ПАТ «ЗЛАТОБАНК» тимчасової адміністрації. Так, платіжне доручення від 16.12.2014 № 6 було одержане банком 16 грудня 2014 року. З урахуванням положень Договору (п. 2.8), зазначене платіжне доручення мало бути виконане банком не пізніше 17 грудня 2014 року, тобто до введення в ПАТ «ЗЛАТОБАНК» тимчасової адміністрації.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 910/28405/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 910/28405/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 910/28405/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/28405/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич

Повний текст постанови складено 20 травня 2015 року.