Постанова № 44428460, 26.05.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015 року Справа № 904/10126/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Савченко О.А., адвокат, ордер серії ДП №353/000031 від 30.03.15;

від відповідача-1: Хоменко О.С., представник, довіреність б/н від 24.03.15;

представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце засідання суду відповідач-2 повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства "Весна" с.Микільське Херсонської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 року у справі № 904/10126/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м.Дніпропетровськ

до відповідача-1: фермерського господарства "Весна", с.Микільське Херсонської області

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення 209635 грн. 25 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 року (суддя Мілєва І.В.) стягнуто солідарно з фермерського господарства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 209635 грн. 25 коп. процентів за користування товарним кредитом, нарахованих за період з 23.05.2014 року по 23.10.2014 року. Стягнуто з фермерського господарства "Весна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 4192 грн. 71 коп. судового збору та 6000грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Не погоджуючись з рішенням суду фермерське господарство "Весна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про відсутність підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" відзив на апеляційну скаргу не надало, правом участі у судових засіданнях не скористалось.

30.03.2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/9235/14 за позовом фермерського господарства "Весна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.03.2013 року № 11203. Клопотання мотивоване тим, що у разі задоволення позову та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.03.2013 року № 11203 відпаде підстава для стягнення з відповідача-1 процентів за користування товарним кредитом у даній справі.

Вищезазначене клопотання фермерського господарства "Весна" не підлягає задоволенню, тому що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року у справі № 904/9235/14 апеляційну скаргу фермерського господарства "Весна" залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2015 року, яким у задоволенні позову фермерського господарства "Весна" про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-продажу від 22.02.2013 року № 11203 відмовлено, змінено лише в частині розподілу витрат на послуги адвоката, в решті рішення залишено без змін (т.2, а.с. 9-12).

28.04.2015 року і 26.05.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшли письмові клопотання фермерського господарства "Весна" від 27.04.2015 року та від 26.05.2015 року про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 199/2620/15-ц за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства "Весна" і товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.03.2013 року № 11203.

26.05.2015 року фермерським господарством "Весна" до Дніпропетровського апеляційного господарського суду подано клопотання від 26.05.2015 року про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4049/15 за позовом фермерського господарства "Весна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.03.2013 року № 11203.

Вищеперелічені клопотання фермерського господарства "Весна" колегією суддів відхиляються з огляду на те, що у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.03.2013 року № 11203 скаржник не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.03.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (продавець, позивач) і фермерським господарством "Весна" (покупець, відповідач-1 ) укладено договір купівлі-продажу № 11203 (т.1, а.с. 12-16).

За п.1.1 договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати наведені у специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною договору. Ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата вартості товару (виконання зобов'язання) підлягає у гривні згідно розділу 4 цього договору (п. 3.1 договору).

У відповідності з п.3.2 договору його загальна сума складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб, передбачений п. п. 4.7, 4.8, та суми процентів за користування товарним кредитом.

Умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору (п. 4.1 договору).

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Передача товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та прийняття фермерським господарством "Весна" товару, обумовленого договором купівлі-продажу № 11203 від 23.03.2013 року, а також заборгованість фермерського господарства "Весна" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" за невиконання своїх зобов'язань щодо здійснення повної оплати поставленого позивачем товару доказуванню не підлягають, оскільки дані факти встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року у справі № 904/8847/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до фермерського господарства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 552239 грн. 01 коп., яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з фермерського господарства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 494474 грн. 70 коп. основного боргу, 54114 грн. 45 коп. процентів, 3649 грн. 86 коп. пені, 11044 грн. 78 коп. судового збору; 20000 грн. витрат на послуги адвоката, 110448 грн. судового збору (т.1, а.с. 44-52).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області змінено, викладено резолютивну рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити. Стягнути солідарно з фермерського господарства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 494474 грн. 70 коп. основного боргу, 54114 грн. 45 коп. процентів, 3649 грн. 86 коп. пені, 11044 грн. 78 коп. судового збору. Стягнути з фермерського господарства "Весна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 20000 грн. витрат на послуги адвоката» (т.1, а.с. 156-167).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2014 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року у справі № 904/8847/13 в частині розподілу судового збору та витрат на оплату послуг адвоката скасовано. Справу в цій частині направлено до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в іншому складі суддів. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року у справі № 904/8847/13 залишено без змін (т.1, а.с. 168-176).

У відповідності з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині стягнення основного боргу, процентів та пені набрало законної сили.

За твердженням позивача в провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 904/3910/14 про солідарне стягнення з фермерського господарства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" процентів за користування товарним кредитом та пені по договору купівлю-продажу від 22.03.2013 року № 11203, нарахованих за період з 06.11.2013 року по 22.05.2014 року.

Остаточну оплату заборгованості за договором купівлі-продажу від 22.03.2013 року № 11203 відповідач-1 здійснив лише 23.10.2014 року, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 133-139).

Підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" з позовом до господарського суду у даній справі є стягнення з відповідачів-1,2 процентів за користування товарним кредитом за період з 23.05.2014 року по 23.10.2014 року.

В силу частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит наданий продавцем покупцю в межах строків, визначених Умовами оплати товару у специфікації, є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків, встановлених умовами оплати товару, є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2 (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3 договору (п. 4.2 договору).

Нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період: з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту. Момент фактичного відвантаження товару - дата, вказана у видатковій накладній. Якщо буде мати місце факт, що передбачений п.4.7, 4.8 даного договору, то відповідно і нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється на уже проіндексовану згідно з п.4.7 чи п.4.8 суму вартості товару (боргу) по договору (п.4.3 договору).

Пунктом 4.4. договору визначено, що при розрахунку процентів день надання та погашення товарного кредиту вважається як один день, при цьому надання товарного кредиту не включається до розрахунку, а день погашення - включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році - 365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту проценти нараховуються на суму заборгованості за товарним кредитом і за весь період прострочення до дати його повного фактичного погашення. Дата повного фактичного погашення (оплати заборгованості по товарному кредиту) вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у сумі, яка дорівнює заборгованості покупця по товарному кредиту.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35% річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3 цього договору. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого у кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати на прострочену суму нараховуються 350% річних за користування товарним кредитом (п. 7.2, п. 7.3 договору).

Наданий позивачем розрахунок процентів за користування товарним кредитом за період з 23.05.2014 року по 23.10.2014 року перевірений апеляційним господарським судом, визнаний правильним, отже господарським судом підставно задоволено вимоги позивача у сумі 209635 грн. 25 коп.

В апеляційній скарзі фермерське господарство "Весна" зазначає, що проценти, вказані у п.п. 7.2., 7.3 договору купівлі-продажу від 22.03.2013 року № 11203, за своєю правовою природою, у розумінні ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, підпадають під визначення поняття пені, нарахування якої, в свою чергу, вже передбачено п.7.1 договору, а нарахування ще одних процентів за той самий період суперечить приписам ст.61 Конституції України.

З даним твердженням колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

В укладеному сторонами договорі купівлі-продажу передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до договору.

Як вбачається зі встановлених вище обставин справи, заявлені позивачем до стягнення проценти за користування товарним кредитом в порядку ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України нараховано на підставі пп. 7.2, 7.3 договору.

Слід зазначити, що пеню, як один із видів неустойки, яка стягується за кожен день прострочки, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені пп. 7.2, 7.3 договору проценти не є штрафом та пенею, тобто не є неустойкою, а є саме процентами за користування товарним кредитом за ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою являються боргом, тому зменшення їх розміру є неможливим (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2012 року № 32/5005/3471/2012).

22.03.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (кредитор) і товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (поручитель) укладено договір поруки № 11203-ПОР.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 1.1 договору предметом останнього визначено зобов'язання поручителя перед кредитором відповідати за порушення фермерським господарством "Весна" (боржник) його зобов'язань перед кредитором по основному договору, передбаченому розділом 2 договору поруки, що включає:

- погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору;

- погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару, у зв'язку із застосуванням способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов основного договору;

- сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами;

- сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основного договору.

У відповідності з п. 1.4 договору поруки поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі по зобов'язанням боржника перед кредитором по основному договору. При цьому кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Цим договором поруки забезпечується виконання зобов'язання у повному обсязі.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що під основним договором в цьому договорі поруки розуміють договір купівлі-продажу від 22.03.2013 року № 11203, укладений між кредитором (в основному договорі іменується "продавець") та боржником (в основному договорі іменується "покупець").

Згідно п. 5.1 договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

За ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

12.02.2015 року на адресу господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" надійшов відзив на позов, де зазначено, що оскільки предметом позовних вимог є стягнення процентів за користування товарним кредитом, нарахованих на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2013 року № 11203, за виконання якого товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" поручилося, останнє вважає позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" доведеним і обґрунтованим (а.с. 121).

З огляду на те, що згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, дії відповідача-2 не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято визнання товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" позову.

З приводу доводів відповідача-1, наведених в апеляційній скарзі, щодо покладення на останнього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката, яка буда навмисно завищена позивачем та адвокатом з метою отримання неправомірної вигоди, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

У п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності із ч.1,5 ст. 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

У статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору (ч.7 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

В силу п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

04.09.2014 року між виконавцем - адвокатським бо'єднання "Адвокатське бюро "Баррістер" в особі директора адвоката Савченко О.А. та замовником - товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" в особі директора Мудрака С.В., що діє на підставі Статуту, було укладено договір про надання послуг адвоката у сфері права №75/14 (т.1, а.с. 78).

Право Савченко О.А. на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва від 18.06.2007 року № 1695, яке видане на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12.06.2007 року № 4 (т.1, а.с. 76).

Пунктом 2.1 договору про надання послуг адвоката у сфері права встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги адвоката щодо захисту порушених майнових прав і законних інтересів замовника та представництва інтересів останнього у господарському суді Дніпропетровської області з питання стягнення з фермерського господарства "Весна" - покупця і боржника та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" - поручителя процентів за наступний період користування товарним кредитом з 23.10.2014 року по договору купівлі-продажу від 22.03.2013 року № 11203.

Вартість послуг (гонорару), передбачених у п. 2.1 цього договору, замовник і виконавець погоджують у додатку до цього договору (п. 6.1 договору про надання послуг адвоката у сфері права).

У додатку № 1 до договору про надання послуг адвоката у сфері права сторони погодили, що вартість послуг адвоката (гонорару) складає 10000 грн. (т.1, а.с. 117)

Закінчення виконання виконавцем зобов'язань по цьому договору визначається датою підписання акту наданих послуг адвоката в сфері права (п. 3.2 договору про надання послуг адвоката у сфері права).

На виконання вищезазначених умов договору між замовником і виконавцем складено акт приймання-передачі наданих послуг адвоката в сфері права від 12.02.2015 року, який підписано з обох сторін без претензій замовника до виконаних послуг (т.1, а.с. 120).

Ці послуги сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 12.02.2015 року № 1957 (т.1, а.с. 119).

За ст. 30 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивач у клопотанні від 12.02.2015 року № 11203-4 просив стягнути з відповідача-1 витрати на послуги адвоката в сумі 10000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки заборгованість фермерського господарства "Весна" доведена рішенням суду по іншій справі, а по даній справі адвокат здійснював підготовку позовної заяви, надавав клопотання про долучення до матеріалів справи документів та проводив лише розрахунок процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що гонорар у сумі 10000 грн. є завищеним та підлягає стягненню у сумі 6000 грн.

Рішенням господарського суду у даній справі з фермерського господарства "Весна" на користь на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" стягнуто 6000 грн. витрат на послуги адвоката та 4192 грн. 71 коп. судового збору.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про віднесення судових витрат лише на фермерське господарство "Весна" виходячи з наступного.

У відповідності із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України (п. 6.3 постанови пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

В апеляційній скарзі фермерське господарство "Весна" зазначило, що судові витрати повинні стягуватися з боржника та його поручителя в рівних частинах.

У п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (п.4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України").

Отже, витрати позивача на оплату послуг адвоката є однією зі складових частин судових витрат, а тому їх розподіл між сторонами у справі повинен визначатися судом відповідно до загальних правил, встановлених ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а розмір судового збору може покладатися судом на винну сторону.

Оскільки фермерське господарство "Весна" та товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" відповідають по зобов'язанням за договором купівлі-продажу від 22.03.2013 року № 11203 солідарно та в повному обсязі, то обов'язок по сплаті судових витрат слід покласти на відповідачів порівну.

За таких обставин рішення господарського суду в частині стягнення судового збору та витрат на послуги адвоката підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Весна" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 року у справі № 904/10126/14 скасувати в частині розподілу судового збору та витрат на послуги адвоката, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути солідарно з фермерського господарства "Весна", с.Микільське Херсонської області і товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ 209635 грн. 25 коп. процентів за користування товарним кредитом.

Стягнути з фермерського господарства "Весна", с.Микільське Херсонської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ 2096 грн. 36 коп. судового збору та 3000 грн. витрат на послуги адвоката.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ 2096 грн. 36 коп. судового збору та 3000 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати накази".

Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 28.05.15р.