Рішення № 44427735, 12.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015Справа №910/5394/15-гСуддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич"

про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

Представники сторін:

Від прокуратури: Чистякова Н.О. - службове посвідчення № 031458 від 21.01.2015 року;

від позивача: Баганська Г.В. - представник за довіреністю № 225-КР-1554 від 07.05.2015 року;

від відповідача: Шарахматова Т.В. - представник за довіреністю б/н від 30.03.2015 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до рішень Київради від 18.11.2004 року № 809/2219 та від 17.03.2005 року № 168/2744 Товариству з обмеженою відповідальністю "Славутич" було передано в оренду земельну ділянку площею 9,43 га (у тому числі площею 5,29 га від водною акваторією) для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва.

На підставі зазначених рішень між Київрадою та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки від 20.10.2005 року загальною площею 9,4315 га (кадастровий номер 8000000000:90:109:0009) на 49 років, що був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 20.10.2005 року за № 82-6-00322.

На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2007 року по справі № 30/428 була укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди, якою внесено зміни до п. 8.4. вказана угода зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.12.2007 року за № 82-6-00472.

Так у відповідач існує заборгованість з травня 2014 року по теперішній час з плати за землю, яка станом на 24.02.2015 року становить 1 101 408, 80 грн.

Наявність заборгованості та несплати орендної плати понад 10 місяців свідчить про істотне порушення умов договору та є підставою для розірвання договору в судовому порядку, а земельна ділянка підлягає поверненню Київській міській раді.

На підставі викладеного вище заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.03.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.03.2015 року.

26.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва прокуратура подала документи по справі.

30.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 31.03.2015 року з'явились прокурор та представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали від 10.03.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2015 року розгляд справи відкладено на 12.05.2015 року.

08.05.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі та відзив на позовну заяву.

В судове засідання 12.05.2015 року з'явились прокурор та представники сторін.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі.

Прокурор та представник позивача заперечували проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з необґрунтованістю.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представника позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до рішень Київради від 18.11.2004 року № 809/2219 та від 17.03.2005 року № 168/2744 Товариству з обмеженою відповідальністю "Славутич" було передано в оренду земельну ділянку площею 9,43 га (у тому числі площею 5,29 га від водною акваторією) для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва.

На підставі зазначених рішень між Київрадою та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки від 20.10.2005 року загальною площею 9,4315 га (кадастровий номер 8000000000:90:109:0009) на 49 років, що був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 20.10.2005 року за № 82-6-00322.

На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2007 року по справі № 30/428 була укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди, якою внесено зміни до п. 8.4. вказана угода зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.12.2007 року за № 82-6-00472.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1. ст. 2 ЗУ «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» передбачено істотні умови договору оренди землі.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Розділом 4 договору передбачені умови та розрахунок орендної плати.

Відповідно до п 4.2. річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки

Відповідно до п. 4.3. догоду розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесенням змін до цього договору.

Відповідно до п. 4.5. договору орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно рівними частинами протягом тридцяти календарних днів, наступним за календарним днем звітного (податкового) місяця на вказаний рахунок. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів. Що пов'язані з виконанням договору, вирішуються орендарем у установленому законодавством Україні порядку.

Так у відповідач існує заборгованість з травня 2014 року по теперішній час з плати за землю, яка станом на 24.02.2015 року становить 1 101 408, 80 грн. вказане підтверджується довідкою ДПІ у Печерському району ГУ Міндоходів в м. Києві № 1730/9/26-55-25-01 від 27.02.2015 року та податковими деклараціями відповідача з плати за землю, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до довідки від 26.02.2015 року за № 057026-2967 Департаменту земельних ресурсів Виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нормативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 307 696 555,28 грн.

Відповідачем не заперечується неоплата вказаних платежів. Наявність заборгованості та несплати орендної плати понад 10 місяців свідчить про істотне порушення умов договору.

П. 8.4. договору передбачений обов'язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідо до ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.3 ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Вказане кореспондується з п. 2.20 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин». відповідно до якого у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 ЗУ "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

П. 2.23 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 року зазначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 ЗУ "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Судом враховано наявність доказів заборгованості з орендної плати, зазначених вище. Натомість судом зазначається, що своєчасне внесення орендної плати не залежить від тривалості користування земельною ділянкою та права відповідача на розстрочення заборгованості.

Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року за № 12, вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке: Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Судом враховано, що відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідачем не заперечується неоплата вказаних платежів. Наявність заборгованості та несплати орендної плати понад 10 місяців свідчить про істотне порушення умов договору.

Таким чином, чинним законодавством передбачене право орендодавця на звернення до суду з вимогою про розірвання договору навіть у разі недотримання позасудового порядку відмови наймодавця від договору найму.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Цивільного кодексу України.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому, норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до п. 8.1. договору орендодавець має право вимагати від орендаря дострокового розірвання цього договору.

П. 11.5 договору передбачена можливість дострокового розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків визначених у п. 5.1. та 8.4. (в т.ч. обов'язку орендаря своєчасно вносити орендну плату) договору.

П. 11.4 договору встановлено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця у разі в тому числі систематичної несплати орендної плати (протягом півроку)

Оскільки договором прямо передбачена можливість розірвання договору оренди якщо орендар, зокрема, не вносить орендну плату, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 11.8 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором.

Отже, з розірванням договору оренди відповідач втрачає статус орендаря і вимога про повернення земельної ділянки Київській міській раді є обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, який опублікований 21.01.2014 року, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п.4.46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 2 436,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 9,43 га (у тому числі площею 5,29 га від водною акваторією) на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва, укладений від 20.10.2005 року між Київською міською радою (01044, вул. Хрещатик, 36 м. Київ, код ЄДРПОУ 22883141) та товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич" (03040, пр.-кт 40-річчя Жовтня, буд. 94/1, офіс 37, код ЄДРПОУ 16458439) зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.10.2005 року за № 82-6-00322.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич" (03040, пр.-кт 40-річчя Жовтня, буд. 94/1, офіс 37, код ЄДРПОУ 16458439) повернути Київській міській раді (01044, вул. Хрещатик, 36 м. Київ, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 9,43 га (у тому числі площею 5,29 га від водною акваторією) кадастровий номер 8000000000:90:109:0009, яка розташована на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва,

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (03040, пр.-кт 40-річчя Жовтня, буд. 94/1, офіс 37, код ЄДРПОУ 16458439) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.05.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий