Рішення № 44427577, 25.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015Справа №910/7883/15-г

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" про стягнення коштів

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Яковенко Д.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: Власюк К.П. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" заборгованості за Договором №КІ209002364/12/2021 від 24.10.2012 в розмірі 140239,85 грн., з якої: 122126,21 грн. - основний борг, 10915,32 грн. - пеня, 725,63 грн. - 3% річних та 6472,69 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору, не виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати за товар, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 порушено провадження у справі №910/7883/15-г та призначено до розгляду на 27.04.2015.

15.04.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що позивач в порушення умов Додаткової угоди №1 від 24.10.2012 не надав знижку і не попередив про її зменшення, в зв'язку з чим ТОВ "Рентал груп" прийняло рішення припинити співпрацю з Підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна". При цьому, відповідач визнає позов в частині сплати основного боргу в розмірі 122126,21 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2015 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 122126,21 грн. основного боргу, 17339,50 грн. пені, 1046,84 грн. 3% річних та 20361,37 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 27.04.2015 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.05.2015.

18.05.2015 позивач через відділ діловодства суду подав клопотання, в якому повідомив суд, що згідно з рішенням власника №29/04/15 найменування Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" змінено на нове - Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна».

22.05.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також додаткові пояснення, в яких наголосив на тому, що згідно з п. 1 Додаткової угоди №1 до Договору №КІ209002364/12/2021 від 24.10.2012 відповідач прийняв на себе зобов'язання перераховувати кожен місяць на поточний рахунок позивача грошові кошти в розмірі 400000,00 грн., а ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна" в свою чергу зобов'язалося надавати знижку в розмірі 0,40 грн. Втім, протягом грудня 2014 року та січня 2015 року відповідач здійснював перерахування грошових коштів в розмірі меншому, ніж 400000,00 грн., в зв'язку з чим знижка йому не надавалася.

Також, 22.05.2015 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 122126,21 грн. основного боргу, 22157,63 грн. пені, 1287,73 грн. 3% річних та 43906,54 грн. інфляційних втрат.

25.05.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав уточнення на позовну заяву, в якому наголосив на тому, що позивач безпідставно не надав гарантованої знижки відповідачу та не повідомив про зміну цього положення чим порушив умови договору.

Розглянувши в судовому засіданні 25.05.2015 клопотання позивача про заміну найменування Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" на Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна», суд дійшов висновку про його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Отже, належним найменуванням позивача є Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна».

Крім того, за результатами розгляду в судовому засіданні заяв позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяви про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відтак, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмових заявах, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 189478,11 грн., з якої: 122126,21 грн. - основний борг, 22157,63 грн. - пеня, 1287,73 грн. - 3% річних та 43906,54 грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2015 свої позовні вимоги підтримав, з урахуванням поданих заяв про збільшення розміру позовних вимог, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 25.05.2015 також з'явився, позов в частині сплати основного боргу в розмірі 117389,59 грн. визнав, в задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.05.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2012 між Підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" (нова назва - Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна») (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" (покупець) укладено Договір №КІ209002364/12/2021, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в обсязі, розрахованому виходячи з Добового ліміту Карти (покупця), а покупець прийняти і оплатити товар (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 1.3. Договору асортимент і кількість товару, що підлягає передачі за даним договором, визначається покупцем самостійно в рамках добових лімітів з урахуванням здійсненої покупцем попередньої оплати вартості товару.

Оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% передплати. Сторони допускають, що в ході виконання даного договору, постачальник має право здійснити відпуск товару за відсутності передплати. При цьому покупець зобов'язується здійснювати оплату придбаного товару не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку на його оплату (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору загальна кількість товару, що передається у власність покупця в рамках і на підставі цього договору, визначається виходячи з кількості товару, фактично переданого у власність постачальником покупцю протягом строку дії цього договору, і відображених сторонами в Актах вибірки (інформаційних звітах), складених на підставі даних Термінальних і фіскальних чеків, а у окремих випадках в спеціальних відомостях.

Відповідно до п.п 5.4., 5.5. Договору право власності на товар переходить до покупця в момент його фактичного отримання на АЗС, а підтвердженням отримання покупцем товару на АЗС є видача покупцю Термінального і фіскального чеків.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом одного календарного року, а в разі, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення дії договору не заявить про свою відмову від продовження дії даного договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік. І так з року в рік (п.п. 8.1., 8.2. Договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії договору сторонами не надано, а отже він є діючим та приймається судом до уваги.

В подальшому, 01.06.2013 між Підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" (нова назва - Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна») (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" (покупець) укладено Додаткову угоду до Договору №КІ209002364/12/2021, відповідно до умов якої покупець зобов'язується перераховувати на поточний рахунок постачальника в оплату за товар щомісячно (з 01 по 30/31 число) одним або кількома платежами суму грошових коштів в розмірі від 400000,00 грн. (п. 1 Додаткової угоди).

У свою чергу постачальник в п. 2 Додаткової угоди зобов'язується здійснити відпуск товару зі знижкою в розмірі 0,60 грн. на один літр товару, що придбавається з використанням Паливних карт. Відпуск товару зі знижкою здійснюється на автозаправних станціях, перелік яких визначений на сайті http://lukoil.ua/rus/business/corporate/2013-03/01/1. В розмірі 0,10 грн. на один літр товару, що придбавається з використанням Паливних карт, на автозаправних станціях, перелік яких визначений в Додатку №2 до Додаткової угоди від 23.10.2012.

В разі порушення покупцем п. 1 даної Додаткової угоди, що виражатиметься в перерахуванні на поточний рахунок постачальника грошової суми меншої ніж 400001,00 грн., постачальник має право, починаючи з 1 числа місяця, наступного за звітним, здійснити заблокування всіх або частини Паливних карт, за допомогою яких здійснюється відпуск товару зі знижкою (п. 4 Додаткової угоди).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу визначений договором товар та 21.02.2015 направив останньому Акт вибірки (інформаційний звіт) за січень 2015 року з рахунком-фактурою №КВ-0000373 від 20.02.2015 на суму 222126,21 грн. з ПДВ.

Пунктом 6.3.5. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний затвердити акт вибірки товару (інформаційний звіт) за звітний місяць, наданий постачальником. В разі незгоди з даними , відображеними в акті вибірки (інформаційному звіті), надати свої заперечення протягом 3 робочих днів. В разі неотримання постачальником заперечень по інформаційному звіту, останній вважається затвердженим покупцем. Актом вибірки товару (інформаційним звітом) підтверджується кількість придбаного покупцем товару за звітний місяць.

В якості доказу надіслання відповідачу акту вибірки (інформаційного звіту) за січень 2015 року з рахунком-фактурою №КВ-0000373 від 20.02.2015 та актом звірки станом на 20.02.2015, позивач надав суду опис вкладень в поштовий конверт, касовий чек та витяг з пошукової системи відстеження пересилання поштових відправлень ДП «Укрпошта» з відміткою про вручення 03.03.2015.

При цьому, відповідач не подав суду доказів надання позивачу заперечень по інформаційному звіту.

З огляду на викладене, оскільки доказів обґрунтованих заперечень від підписання акту вибірки (інформаційного звіту) за січень 2015 року матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що товар за січень 2015 року на суму 222126,21 грн. прийнятий відповідачем у відповідності до п. 6.3.5. Договору.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання товару.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 222126,21 грн.

При цьому, 02.03.2015 сторони підписали Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" є боржником, а Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" є кредитором за Договором №КІ209002364/12/2021 від 24.102012 на суму 222126,21 грн. Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" є боржником, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" є кредитором за Договором №673/12/1 761 від 30.10.2012 на суму 100000,00 грн. (п.п. 2.3. Угоди).

За змістом п.п. 4, 5 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог розмір взаємних вимог, що погашаються по вищезазначеним документам, складає 100000,00 грн. та з моменту вступу в силу даної угоди сторони не мають одна до одної будь-яких взаємних претензій і частині розміру зобов'язань, які зараховані даною угодою.

Дана Угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами (п. 6 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог).

Таким чином, у відповідача існує борг перед позивачем за Договором №КІ209002364/12/2021 від 24.10.2012 в сумі 122126,21 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2. Договору сторони допустили, що в ході виконання даного договору, постачальник має право здійснити відпуск товару за відсутності передплати. При цьому покупець зобов'язується здійснювати оплату придбаного товару не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку на його оплату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 122126,21 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4. Договору сторони визначили, що у разі порушення строків оплати товару, передбачених п. 3.2. даного Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення від вартості несплаченого товару за даним договором.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.4. Договору, позивачем нараховано за період з 04.02.2015 по 21.05.2015 та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 22157,63 грн.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 1287,73 грн. та інфляційні втрати в сумі 43906,54 грн. за період з 04.02.2015 по 21.05.2015.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач визначаючи початок періоду прострочення заборгованості, не врахував положення п. 3.2. Договору, за якими при відпуску товару за відсутності передплати покупець зобов'язується здійснювати оплату придбаного товару не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку на його оплату. Отже, з урахуванням того, що рахунок на оплату отриманий покупцем 03.03.2015, початок періоду прострочення заборгованості починається з 06.03.2015, а не з 04.02.2015, як зазначає позивач.

Таким чином, за розрахунком суду, підлягає стягненню з відповідача пеня в розмірі 15458,17 грн., 3% річних в розмірі 772,91 грн. та інфляційні втрати в розмірі 32133,85 грн.

Пеня: 122126,21 грн. х 60/100/365 х 77 (з 06.03.2015 по 21.05.2015) = 15458,17 грн.;

3%: 122126,21 грн. х 3/100/365 х 77 (з 06.03.2015 по 21.05.2015) = 772,91 грн.;

Інфляційні втрати: 122126,21 грн. х 126,312 (сукупний індекс інфляції за період з березня по травень 2015) грн. /100-122126,21 = 32133,85 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а його доводи щодо того, що позивач в порушення умов Додаткової угоди не надав знижку і не попередив про її зменшення, спростовується наступним.

Так, за умовами п. 1 Додаткової угоди від 01.06.2013 покупець зобов'язується перераховувати на поточний рахунок постачальника в оплату за товар щомісячно (з 01 по 30/31 число) одним або кількома платежами суму грошових коштів в розмірі від 400000,00 грн. та в разі порушення покупцем даного пункту, що виражатиметься в перерахуванні на поточний рахунок постачальника грошової суми меншої ніж 400001,00 грн., постачальник має право, починаючи з 1 числа місяця, наступного за звітним, здійснити заблокування всіх або частини Паливних карт, за допомогою яких здійснюється відпуск товару зі знижкою (п. 3 Додаткової угоди від 01.06.2013).

Як вбачається з актів вибірки (інформаційних звітів), Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" перерахувало на поточний рахунок постачальника за грудень 2014 року - 366343,48 грн., а за січень 2015 року - 81578,87 грн.

Таким чином, в зв'язку з порушенням ТОВ "Рентал груп" п. 1 Додаткової угоди, позивач скористався своїм правом на заблокування Паливних карт, за допомогою яких здійснюється відпуск товару зі знижкою. До того ж, в Додатковій угоді обов'язок постачальника попередити покупця передбачений лише у разі зменшення розміру знижки, а не в разі її заблокування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, позивач при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами, з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, повинен був сплатити судовий збір в розмірі 3789,56 грн., втім сплатив 4503,73 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 6 822 (#31257359) від 16.03.2015.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 714,17 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 35081565) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572) 122126 (сто двадцять дві тисячі сто двадцять шість) грн. 21 коп. основного боргу, 15458 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 17 коп. пені, 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 91 коп. 3% річних, 32133 (тридцять дві тисячі сто тридцять три) грн. 85 коп. інфляційних втрат та 3409 (три тисячі чотириста дев'ять) грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути Підприємству з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572) з Державного бюджету України 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 17 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням № 6 822 (#31257359) від 16.03.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 27.05.2015

Суддя О.А. Грєхова