Ухвала суду № 44427557, 20.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

20.05.2015Справа № 910/14860/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар"

третя особа Приватне акціонерне товариство "Автомобільна група "Віпос"

про стягнення 48 563 861, 54 грн.

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Борисенко І.І.

Босий В.П.

Представники сторін:

від позивачa: не з'явились;

від відповідача: Боліщук Р.А. - представ. за довір.;

від третьої особи: не з'явились;

від ДВС: не з'явились;

Обставини справи:

Рішенням господарського суду міста Києва №910/14860/13 від 25.06.2014 позовні вимоги задоволено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віпкар" звернулось до господарського суду міста Києва із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 відкладено вирішення питання щодо прийняття скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, до повернення матеріалів справи №910/14860/13 до господарського суду міста Києва.

Після повернення матеріалів справи до господарського суду міста Києва, у зв'язку з відрядженням суддів Ломаки В.С. та Цюкало Ю.В., розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 20.02.2015, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Літвінової М.Є., судді Борисенко І.І. та судді Босого В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2015 справу №910/14860/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючої судді Літвінової М.Є., судді Борисенко І.І. та судді Босого В.П., розгляд скарги призначений на 11.03.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015, на підставі статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 15.04.2015.

Судове засідання 15.04.2015 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Борисенко І.І. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2015, в порядку статтей 69, 86 ГПК України, продовжено строк вирішення спору та призначено розгляд скарги на 22.04.2015.

Судове засідання 22.04.2015 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Босий В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва 23.04.2015, в порядку статті 86 ГПК України, розгляд скарги призначений на 29.04.2015.

Судове засідання 29.04.2015 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Босий В.П. у відпустці.

Ухвалою від 05.05.2015, розгляд скарги призначено на 20.05.2015.

Скаржник звернувся до суду із скаргою для визнання дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. щодо не винесення постанови про повернення виконавчого документа та постанови про закриття виконавчого провадження, незаконними; зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. винести постанову про повернення судового наказу до господарського суду міста Києва та постанову про закриття виконавчого провадження.

В обґрунтування поданої скарги відповідач зазначив, що в порушення ст. 48,49 ЗУ "Про виконавче провадження" замість того, щоб повернути виконавчий документ до суду та закрити виконавче провадження, державний виконавець 13.11.2014 надіслав на адреси банківських установу яких відкриті рахунки ТОВ "Віпкар" платіжні вимоги від 06.11.2014 на суму 53 495 949, 69 грн.

ВДВС у своїх запереченнях на скаргу зазначило, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник, а рішення суду не впливає на права і обоз яки ПАТ "Автомобільна група "Віпос", тобто не є стороною виконавчого провадження, а відтак не наділено у виконавчому провадженні ні правами ні обов'язками. Таким чином, ВДВС вважає свої дії вчинені відповідно до положень ЗУ "Про виконавче провадження".

29.04.2015 ДВС звернулась до господарського суду із клопотанням про заміну їх правонаступником, яке судом задоволено з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 №17 постановлено ліквідувати Державну виконавчу службу України, поклавши на Міністерство юстиції України завідання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про державну виконавчу службу" органом державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Таким чином керуючись вищенаведеним та ст. 25 ГПК України, суд дійшов висновку щодо заміни Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Заслухавши пояснення представників у часників судового процесу та дослідивши подані документи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 п. 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На підставі заяви про примусове виконання рішення поданої 14.08.2014, 19.08.2014 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП № 44435261 про відкриття виконавчого провадження, згідно якої відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду міста Києва № 910/14860/13 від 17.07.2014.

Даною постановою державним виконавцем призначено боржнику строк для добровільного виконання в сім днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також у постанові зазначено про те, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк його виконання відбудеться в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

З матеріалів справи вбачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження отримана боржником 23.08.2014.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Керуючись положеннями ст. 25, 57 Закону, державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.08.2014.

Відповідно до ст. 28 Закону, державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4 863 268,15 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 по справі №910/14860/13 поновлено Приватному акціонерному товариству "Автомобільна група "Віпос" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2014, апеляційну скаргу - прийнято до провадження.

18.11.2014 Представник боржника звернувся до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документа та винесенням постанови про повернення судового наказу та закриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3)смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

3 1)прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

4)скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5)письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

У виконавчому провадженні №44435261 відкритому на підставі наказу №910/14860/13 від 14.07.2014, боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Віпкар", стягувачем - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк". Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Віпкар" не оскаржувалось рішення суду.

Приватне акціонерне товариство "Автомобільна група "Віпос" не є стороною виконавчого провадження №44435261.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 №910/14860/13 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автомобільна група "Віпос" на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2014 залишено без задоволення, рішення - без змін.

Якщо на судове рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили і на виконання якого видано наказ (частина третя статті 85 і стаття 116 ГПК), подано апеляційну скаргу після закінчення встановленого частиною першою статті 93 ГПК строку, і суд апеляційної інстанції відновить цей строк та прийме скаргу до провадження, то копія відповідної ухвали повинна бути надіслана органу Державної виконавчої служби, якою зазначений наказ прийнято до виконання. Такий наказ відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" повертається до суду, який його видав.

У разі коли за результатами апеляційного розгляду оскаржене судове рішення буде залишене без змін, новий наказ на його виконання не видається, а виконується раніше виданий наказ (п. 11 постанови пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом та не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (в редакції, чинній станом на момент оспорюваної дії).

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

З метою примусового стягнення грошових коштів з рахунків боржника до банківських установ направлено платіжні вимоги від 06.11.2014 на підставі яких стягнуто грошові кошти - 855 648,46 грн. з яких: 115,48 грн. направлено на погашення витрат на проведення виконавчих дій (розпорядження державного виконавця від 19.12.2014), 85 553,30 грн. стягнуто як виконавчий збір, а 769 979,68 грн. перераховано на користь стягувача (розпорядження державного виконавця від 16.02.2015).

Крім того, судом взято до уваги, що рішення господарського суду не виконано боржником в добровільному порядку, тому підстави закінчення виконавчого провадження відсутні, стягнуті грошові кошти перераховано у відповідності до вимог ЗУ "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 142 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", що визначено у статті 115 ГПК України.

Таким чином, в діях державного виконавця відсутні порушення ЗУ "Про виконавче провадження", адже він вживав заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. №9 визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи, що примусове виконання полягає у сукупності дій спрямованих на примусове виконання рішення, господарський суд вважає, що скарга є необґрунтованою, а тому слід її відхилити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва, -

У Х В А Л И В:

1.Замінити Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України його правонаступником - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

2.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не винесення постанови про повернення виконавчого документа та постанови про закриття виконавчого провадження, відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Босий В.П.

Борисенко І.І.