Рішення № 44425354, 28.05.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/13088/14

Провадження № 2/750/489/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого - судді Коверзнева В. О.,

при секретарі - Мачачі І. П.,

за участю: представника позивача - Давиденка О. Л., відповідачів, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кушнеренка Є. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними,

в с т а н о в и в:

18.12.2014 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідачі) про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11163917000 від 07.06.2007 року (далі по тексту - Договір), що виникла станом на 02.12.2014 року, в розмірі 26539.65 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ на день розрахунку заборгованості становило 415052 грн 92 коп. В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачами умов Договору в частині дотримання строків сплати кредиту і нарахованих відсотків.

25.02.2015 року відповідачі подали до суду зустрічний позов до позивача про захист їхніх прав як споживачів фінансових послуг і визнання недійсними укладених ними 07.06.2007 року: Договору про надання споживчого кредиту № 11163917000 та додаткових угод до нього, а також Іпотечного договору № 31107Z14. Зустрічний позов мотивують тим, що Договір суперечить положенням Цивільного кодексу та Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки:

1) на момент укладення Договору позивач не мав у своєму розпорядженні швейцарських франків і фактично надав кредит у національній валюті України - гривні, чим застосував обман щодо валюти зобов'язання;

2) Договір містить несправедливі умови, при цьому укладений із застосуванням позивачем нечесної підприємницької практики;

3) Договір не містить інформації про сукупну вартість кредиту;

4) Договір містить дискримінаційні умови щодо методики нарахування процентів за користування кредитом.

28.04.2015 року позивач надіслав суду заяву про збільшення ціни позову і просив стягнути з відповідачів заборгованість за Договором, що виникла станом на 23.04.2015 року, в розмірі 661728 грн 64 коп.

У судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав і наполягав на задоволенні. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити, в зв'язку з його безпідставністю та за пропуском відповідачами трирічного строку позовної давності.

Відповідачі позов не визнали, при цьому наполягали на задоволенні зустрічного позову.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

07.06.2007 року позивач ОСОБА_2 уклала з Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - Банк), правонаступником якого є відповідач, Договір. Умовами Договору передбачено надання Банком відповідачеві кредиту в сумі 30620 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ на день видачі кредиту складало 127007 грн 57 коп., строком до 06.06.2028 року включно (а. с. 5 - 9).

З метою забезпечення належного виконання відповідачем ОСОБА_2 умов Договору, того ж дня Банк уклав зі співвідповідачем ОСОБА_4 Іпотечний договір № 31107Z14 за яким співвідповідач передав в іпотеку Банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 122 - 127).

У процесі виконання Договору Банк уклав з відповідачем ОСОБА_2 Додаткову угоду № 11163917000/1 від 13.02.2009 року, якою змінено графік погашення кредиту (а. с. 106 - 111) та Додаткову угоду № 2 від 22.07.2010 року, якою змінено схему погашення кредиту шляхом застосування ануїтетних платежів (а. с. 112 - 121).

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів та механізм їх захисту визначено Законом України "Про захист прав споживачів" N 1023-XII від 12 травня 1991 року, в редакції Закону N 3161-IV від 1 грудня 2005 року (далі - Закон).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 11 Закону, в редакції, що діяла на час укладення Договору, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1) сума кредиту;

2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;

3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

4) право дострокового повернення кредиту;

5) річна відсоткова ставка за кредитом;

6) інші умови, визначені законодавством.

До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою - сьомою статті 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах не зазначених у договорі.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні, або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі - Правила).

Правилами на банки покладено наступні обов'язки:

а) перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо).

Інформація про платежі споживача надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо);

б) у разі, якщо окремі умови кредитування діятимуть протягом не всього строку користування кредитом, - ознайомити споживача з умовами, а також зі строком, протягом якого діятимуть такі умови, та з порядком інформування споживача про їх зміну;

в) отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

г) в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке:

- значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;

- перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо;

- перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом;

д) зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:

- реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту;

- абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

є) зазначити в кредитному договорі:

- вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу;

- обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо);

- про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням;

- правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо);

ж) під час укладення кредитного договору про надання кредиту в іноземній валюті попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач;

з) надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним (пункти 2.1 - 2.4, 3.1 - 3.8 Правил).

Оскільки Правила мають нормативний характер, укладаючи з відповідачем Договір, Банк був зобов'язаний дотримуватися не лише вимог статей 11,18 Закону, але й вимог Правил.

Статтею 19 Закону забороняється нечесна підприємницька практика, яка в тому числі включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною (частина 1).

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (частина 2).

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (частина 6).

З аналізу положень Договору вбачаються наступні висновки:

1. Договір не містить орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з його оформлення (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Як слідує з матеріалів справи (а. с. 137), відповідач після укладення Договору отримала грошовий еквівалент суми кредиту в розмірі 120949 грн, що на 6058 грн 57 коп. менше суми кредиту, визначеної в пункті 1.1 Договору.

В судовому засіданні представник позивача пояснював, що для надання відповідачу кредиту Банк придбав необхідну суму швейцарських франків в іншій фінансовій установі. При цьому, позивач не виконав вимогу суду та не надав переконливі докази наявності в Банку на момент видачі кредиту 30620 швейцарських франків, що дає підстави для висновку про застосування Банком обману щодо валюти кредиту та фактично виплаченого відповідачу еквіваленту суми кредиту в національній валюті України.

2. Договір і графік платежів взагалі не містять розпису загальної вартості кредиту для відповідача як споживача послуг Банку. Підписаний сторонами в момент укладення Договору Графік погашення боргу (а. с. 100 - 105) складається лише з двох колонок: у першій колонці проставлено дати щомісячного погашення відповідачем кредиту, а в другій - залишок суми боргу на день його погашення. Таким чином, Графік погашення боргу не містить навіть розміру місячної суми платежу, який повинна періодично сплачувати відповідач.

3. Пунктом 3.5.4 Договору на відповідача ОСОБА_2 покладено обов'язок укладення за власний рахунок договору страхування предмету застави, проте лише в тій страховій компанії, яка буде рекомендована Банком.

Пунктами 4.1, 5.2 Договору передбачено, що в разі порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань, Банк має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і водночас - в односторонньому порядку має право збільшувати розмір процентної ставки. Таким чином, Договором встановлено подвійну юридичну відповідальність за вчинення відповідачем одного й того самого порушення, що суперечить статті 61 Конституції України.

В силу проаналізованих вище вимог Закону і Правил, наведені умови Договору є несправедливими.

4. Пунктом 5.2.(в) Договору для відповідача ОСОБА_2 встановлено дискримінаційні правила зміни відсоткової ставки, оскільки вони передбачають лише можливість її збільшення, при цьому як у випадку ревальвації так і у випадку девальвації гривні по відношенню до курсу долара, який не є валютою зобов'язання.

Крім того, за цим пунктом Договору фактором збільшення відсоткової ставки може бути і зміна грошово-кредитної політики НБУ.

5. Передбачений Договором порядок розрахунку суми плати за користування кредитними коштами є таким, що вводить відповідачів в оману, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1.3.3 Договору нарахування процентів здійснюється за методом "факт/360". Втім, загальновідомим є те, що календарний рік складається з 365 днів, і лише високосний рік складається з 366 днів. Отже, для визначення суми плати за користування кредитними коштами необхідно застосовувати метод "факт/365", а у високосний рік - метод "факт/366". Застосування відповідачем для визначення суми плати за користування кредитними коштами методу "факт/360" призводить до прихованого збільшення відсоткової ставки з 8.99% річних до 9.11% річних [365/360 х 8.99], а у високосний рік до 9.13% річних [366/360 х 8.99].

Отже, перелічені в пунктах 1 - 5 мотивувальної частини рішення невідповідності умов Договору вимогам статей 11, 18, 19 Закону і Правил є безумовною підставою для визнання його недійсним як такого, що є несправедливим і укладений з використанням позивачем нечесної підприємницької практики.

Зазначене тягне за собою недійсність усіх додаткових угод до Договору, а також укладеного співвідповідачем ОСОБА_4 з Банком Іпотечного договору № 31107Z14.

Суд констатує, що оскільки за Договором у відповідача існує обов'язок по сплаті кредиту до 06.06.2028 року, виявлені невідповідності умов Договору вимогам закону мають триваючий характер, а тому відповідачами не порушено трирічний строк позовної давності для звернення до суду із зустрічним позовом, що є підставою для захисту їх порушених прав.

Таким чином, зустрічний позов підлягає задоволенню, що виключає можливість задоволення первісного позову.

Керуючись статтями 10, 79, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними задовольнити.

Визнати недійсними:

а) Договір про надання споживчого кредиту від № 11163917000 від 07.06.2007 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" і ОСОБА_2, а також Додаткову угоду № 11163917000/1 від 13.02.2009 року та Додаткову угоду № 2 від 22.07.2010 року до Договору про надання споживчого кредиту від № 11163917000;

б) Іпотечний договір № 31107Z14 від 07.06.2007 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" і ОСОБА_4.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_4 243 грн 60 коп. у відшкодування судових витрат.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь держави 243 грн 60 коп. у відшкодування судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, встановленому статтею 294 ЦПК України.

Суддя В. О. Коверзнев