Рішення № 44422327, 26.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4833/15

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 лютого 2015року по справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття права власності, -

встановила:

29 січня 2015року представник ПАТ "Дельта Банк" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, в обґрунтування якого послався на те, що 14 лютого 2006р. між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний Договір №10606623000, згідно умов якого остання отримала кредит у сумі 11900 доларів США, з розрахунку 10% річних на строк з 14 лютого 2006р. по 14 лютого 2013р.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту відповідач ОСОБА_2 за договором іпотеки №б/н від 14.02.2006р. передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73,10кв.м., жилою площею 39,60кв.м. Згодом 08 грудня 2011р. між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі і по кредитному договору з ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, виникла заборгованість станом на 12 листопада 2014р. у розмірі 149016грн.95коп., з яких сума заборгованості за кредитом складає 74161грн.20коп., сума заборгованості за відсотками - 74855грн.75коп.

На підставі наведеного представник банку просив суд в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 149016грн.95коп. за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №б/н від 14 лютого 2006р. з ОСОБА_2, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом передачі ПАТ "Дельта Банк" предмета іпотеки у власність та визнання за банком права власності на предмет іпотеки та стягнути з ОСОБА_2 на користь банку судовий збір у розмірі 1490грн.17коп.(а.с.2-7).

Справа розглянута у заочному порядку.

Заочним рішенням суду від 25 лютого 2015р. в задоволені позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено повністю (а.с.60-63).

В апеляційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття нового рішення про задоволення вимог банку в повному обсязі, при цьому апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а рішення суду є необґрунтованим, та судом не вірно застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014р. (а.с.67-71).

Справа розглянута у відсутності сторін, які були належним чином сповіщені про слухання справи в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18 грудня 2009р. №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується не на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи банку у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 містять всі умови, передбачені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014., який підлягає застосуванню і є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції були встановлені факти і відповідні їм правовідносини, які виникли між сторонами.

14 лютого 2006р. між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 119000 доларів США під 10% річних на строк з 14.02.2006року по 14.02.2013 року (а.с.8-14).

Зазначений договір сторони підписали.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту ОСОБА_2 за договором іпотеки №б/н від 14.02.2006р. передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 73,10кв.м., жилою площею 39,60кв.м. (а.с.22-27).

Пунктом 1.5 договору іпотеки встановлено, що предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області 05 серпня 2003р., за реєстром №3590, зареєстрованого КП Одеським МБТІ та реєстрації об'єктів нерухомості в реєстровій книзі №8-пр-168, номер запису: 1142 від 18.11.2004р. (а.с.24).

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору у забезпечення виконання зобов'язань за даним договором банком прийнято заставу нерухомого майна (вищезазначена квартира) та поруку фізичної особи ОСОБА_2

Судом встановлено, що на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009р. АКІБ "УкрСиббанк" змінило назву на ПАТ "УкрСиббанк", яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань АКІБ "УкрСиббанк".

З договору купівлі-продажу від 08.12.2011р. та акту прийому-передачі від 17.02.2012р. вбачається, що ПАТ "УкрСиббанк" продало, а ПАТ "Дельта Банк" купило право вимоги за кредитним договором №87-173ДОУ 1К ОСОБА_3 та договором іпотеки (а.с.36,37-38).

На підставі ст.514 ЦК України та вказаного Договору до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 не були виконанні належним чином умови кредитного договору по поверненню кредитних грошових коштів, внаслідок чого перед банком за договором кредитування у неї виникла заборгованість по кредиту станом на 12листопада 2014р. у розмірі 9461,62 доларів США, що еквівалентно 149016грн.95коп., з яких:

- заборгованості за тілом кредиту - 4708,76 доларів США, що еквівалентно 74161грн.20коп.;

- заборгованості за відсотками в сумі 4752,86 доларів США, що еквівалентно 74855грн.75коп.(а.с.32).

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для подальшої реалізації.

Відповідно до положень ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення.

Листом від 30 жовтня 2014р. ПАТ "Дельта Банк" попереджало ОСОБА_2 про наявність боргів по сплаті коштів за кредитним договором, надавався строк для погашення боргів та був попереджений про те, що у разі невиконання вимоги банку, банк буде вимушений захищати свої майнові права шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або зверненням до суду з вимогою про примусове стягнення боргу та роз'яснено способи задоволення вимог іпотекодержателя: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання та/або право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій спосіб на підставі договору купівлі-продажу (а.с.33,34-35).

З п.1.1. договору іпотеки, укладеного між банком та ОСОБА_2, вбачається, що за домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 100410грн.16коп., а п.1.10 зазначеного договору встановлено, що експертна вартість предмета іпотеки згідно звіту про незалежну оцінку вартості квартири виданого ЧП "Дельта-Консалтинг" станом на 15.12.2005р. складала 127358грн. (а.с.22-26).

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпеченуіпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до умов іпотечного договору, укладеного між сторонами, іпотекодержатель набуває право стягнення на предмет іпотеки в таких випадках: в разі невиконання боржником основного зобов'язання; у разі виконання або неналежного виконання іпотекодацем умов іпотечного договору; в інших випадках, передбачених договором (підпункт 4.1 іпотечного договору).

Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснене іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання, яким вважатиметься застереження ( пункт 4.2. іпотечного договору).

Пунктом 5 договору іпотеки передбачено, що у разі настання обставин, зазначених в п.4.1 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Боржнику (іпотекодавцю) повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

У разі застосування передачі Премету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення (п.5.3 договору іпотеки).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальнихсправ, викладених в п. 38 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012р. № 5 (надалі Постанова) у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Пунктом 39 зазначеної Постанови судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Таким чином, Банк набув право на задоволення вимог по поверненню грошових коштів шляхом звернення стягнення на квартиру, що була передана в іпотеку.

07 червня 2014р. набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з пунктом 1 статті 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140кв.м. для квартири та 250кв.м. для житлового будинку.

За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999р. №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 3 Закону № 1304-VII передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Встановлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015р. у справі за №6-46цс15.

Отже, чинність вказаного Закону на час ухвалення рішення є підставою, у разі задоволення позову за наявності для цього підстав, для визначення порядку його виконання. Тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про неможливість ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в період чинності цього Закону.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано те, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме, визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Таким чином, враховуючи наявність в справі підстав для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, висновок суду першої інстанції про відмову у зверненні стягнення з посиланням на норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є помилковим та безпідставним, а рішення суду в цій частині - таким, що підлягає скасуванню з ухваленням рішення про задоволення вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015р. у справі №44цс15.

Щодо способу звернення стягнення предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, то відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 грудня 2013р. у справі № 6-124цс13.

Аналогічні висновки зроблено і пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 39 постанови № 5 від 30 березня 2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Як вбачається з розділу 5 договору іпотеки, одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки сторони визначили право іпотекодержателя набути у власність предмет іпотеки за правилами ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині способу звернення стягнення шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки підлягає задоволенню.

Отже, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне або заставлене майно, суд, ухвалюючи відповідне судове рішення, мав відповідно до вимог ст.217 ЦПК України вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону про мораторій, а не відмовляти в позові.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права слід скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ "ДельтаБанк" задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України на користь банку підлягають стягненню з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору за подачу позовної заяви, в сумі 3654грн.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" - задовольнити.

Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 лютого 2015року - скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття права власності - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ "ДельтаБанк" за кредитним договором від 14 лютого 2006р. в розмірі станом на 12листопада 2014р. - 149016грн.95коп., з яких сума заборгованості за кредитом - складає 74161грн.20коп., сума заборгованості за відсотками - 74855грн.75коп., звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 та передана ним в іпотеку на підставі договору від 14 лютого 2006р., укладеному між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 і посвідченому державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Зезик В.А., шляхом передачі предмету іпотеки у власність ПАТ "Дельта Банк" .

Визнати право власності Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73,10кв.м., жилою площею 39,60кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" судові витрати в сумі 3654 грн.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014р. "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В.Цюра

С.О.Погорєлова