Ухвала суду № 44407285, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2015 р. м. Київ К/800/14949/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився,

від відповідача - Слєпухіна К.А.

від третьої особи - не з'явився,

прокурор - Чубенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 р.

у справі № 2а-12427/12/2670

за позовом приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

за участю прокуратури Подільського району м. Києва

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (далі - позивач, ПрАТ «НФСК «Добробут») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - третя особа, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси), в якому просило суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 р. №0005117509.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Також, відповідач подав до суду клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на її правонаступника, - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25.06.2012 р. по 23.07.2012 р., на підставі направлень від 18.06.2012 р. № 522/22-0, № 523/22-7, №524/22-7, № 520/22-4, № 521/22-4, № 526/17-5, № 525/19-0, згідно із статтею 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 08.06.2012 р. № 517 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2012 року, посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка Відокремленого підрозділу ПрАТ «НФСК «Добробут» «Південна філія в місті Одеса ПрАТ «НФСК «Добробут» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.03.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 05.03.2010 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 09.08.2012 р. № 1851/22-4/37038532 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11, пункту 16.9 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - заниження задекларованого податку на доходи із джерел інших, ніж доходи від страхової діяльності, на загальну суму 2 877 грн.; - підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України - неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, донараховано податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 252 грн.; - пункту 176.2 «б» статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 3.2, 3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них» - встановлено подання з помилками податкового розрахунку про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за ІІІ квартал 2011 року; - підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.18 (підпункту 164.2.19 з 01.01.2012 р.) пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України - не надано документального підтвердження законності підстав здійснення плати за послуги у сфері страхового посередництва на користь фізичних осіб-підприємців на загальну суму 27 613 665,08 грн., а також не надано для перевірки первинних документів , які б підтверджували фактичне надання страховими агентами посередницьких послуг у сфері страхування, у зв'язку з чим позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 4 498 396,56 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 30.08.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0005117509, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 285 028,17 грн., з яких 4 498 648,56 грн. - за основним платежем та 786 379,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 09.08.2012 р. № 1851/22-4/37038532, підставою для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про обов'язок позивача, як податкового агента, нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб з доходів фізичних осіб-підприємців, отриманих внаслідок надання відокремленому підрозділу послуг за агентськими договорами.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині нараховування, утримування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Як слідує з матеріалів справи, між позивачем та фізичними особами-підприємцями укладено низку агентських договорів та договорів про інформаційний супровід договорів страхування, які за змістом є ідентичними. На підставі вказаних угод було здійснено нарахування та виплату доходів фізичним особам-підприємцям шляхом видачі готівки з каси за видатковими касовими ордерами та/або перераховано з розрахункового рахунку з призначенням платежу «за агентські та інформаційні (інші комерційні) послуги».

На вимогу податкового органу при перевірці надати завірені копії документів, які б підтвердили фактичне надання послуг у сфері страхування позивач зазначив про відсутність такої можливості у зв'язку з їх великим обсягом та відсутністю копіювальної техніки.

Виходячи з вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт здійснення господарської операції за вищезазначеними агентськими договорами та договорами про інформаційний супровід договорів страхування позивачем первинними документами не підтверджено.

Таким чином, в даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та фізичними особами-підприємцями (агентами), не розглянуто належним чином докази, що містяться в матеріалах справи.

Висновки про нереальність здійснених позивачем господарських операцій за договорами та договорами про інформаційний супровід договорів страхування судами попередніх інстанцій було зроблено лише на підставі обставин встановлених у акті податкової перевірки позивача.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що фізичні особи-підприємці, із якими відокремленим підрозділом підприємства позивача укладено агентські договори та договори про інформаційний супровід договорів страхування, є платниками єдиного податку та відносяться до третьої групи спрощеної системи оподаткування.

За таких обставин, для правильного вирішення даного спору необхідно з'ясувати чи відображали фізичні особи-підприємці дохід отриманий від позивача за умовами укладених між ними агентських договорів та договорів про інформаційний супровід договорів страхування у своїй податковій звітності, і якщо відображали, то яким чином.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на її правонаступника, Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 р. у справі № 2а-12427/12/2670 - скасувати.

Справу № 2а-12427/12/2670 направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко