Ухвала суду № 44406778, 12.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2015 р. м. Київ К/800/36162/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Поділля-Трансбуд»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014

у справі № 822/1012/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Поділля-Трансбуд»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Поділля-Трансбуд» звернулось до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області № 0004212203 від 27.12.2013.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2014 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову; в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, складено акт № 146/22-09-22-03/33468780 від 11.12.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 192.2 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України та п. б розділу І, п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 розділу II, п. 1 розділу ІІІ, п. 1 розділу IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2013 року на 66 955 грн. за рахунок не відображення в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року в розділі 1 - коригування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 357 грн., в розділі 2 - податкових накладних, виписаних постачальниками на суму 58 709 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 27.12.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004212203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100 432,50 грн., в т.ч.: 66 955 грн. основного платежу та 33 477,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 04.11.2013 позивач подав в електронному вигляді податкову декларацію з ПДВ з додатками за жовтень 2013 року зі статусом «звітна», в якій задеклароване податкове зобов'язання в сумі 73 763 грн. та податковий кредит в сумі 11 508 грн., та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року.

20.11.2013 позивач подав в електронному вигляді податкову декларацію з ПДВ разом з додатками за жовтень 2013 року зі статусом «нова звітна», задекларувавши податкове зобов'язання в сумі 115 701 грн. та податковий кредит в сумі 70 180 грн., та реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року зі статусом «нова звітна» не прийнятий Міністерством доходів та зборів, у зв'язку з допущеними помилками, що підтверджується копією квитанції №1 від 20.11.2013.

Порівнюючи під час камеральної перевірки податкової звітності позивача дані декларації з ПДВ з додатками за жовтень 2013 року від 20.11.2013, уточнюючого розрахунку з ПДВ за листопад 2013 року від 28.11.2013 з даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року від 04.11.2013, відповідач встановив розбіжності в сумі податкового кредиту в розмірі 66 955 грн. Зазначена розбіжність стала фактичною підставою для висновків перевіряючих щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2013 року та, відповідно, заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті за жовтень 2013 року на 66 955 грн.

Таким чином, податковим органом за результатами перевірки встановлено розбіжності в звітності позивача, зокрема між показниками податкової декларації з ПДВ (нова звітна від 20.11.2013) за жовтень 2013 року та копії записів в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (від 04.11.2013) за жовтень 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених накладних та виявлені під час камеральної перевірки розбіжності даних податкової звітності є підставою для складання відповідних висновків про необхідність проведення документальної перевірки платника податків, а не підставою для позбавлення такого платника права на формування податкового кредиту без перевірки факту здійснення господарських операцій, за наслідками яких сформований такий податковий кредит.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що оскільки в копіях записів в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року відсутні номера, дати, контрагенти - постачальники (назви), що надали податкові накладні на суму 58 598 грн., тому у TOB «БК «Поділля-Трансбуд» відсутні підстави для відображення у Податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року ПДВ у відповідній сумі.

Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, Податковий кодекс України право платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість ставить в залежність від отримання таким платником належним чином оформлених податкових накладних за результатами фактично здійснених господарських операцій, а не від правомірності оформлення реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит за жовтень 2013 року на суму 66 955 грн.; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, з документальним підтвердженням.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Поділля-Трансбуд» задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний