Постанова № 44406136, 19.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 травня 2015 року 10:45 №826/7149/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент»

до

міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 10.03.2015 №23-11 та визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2015 №5410/10/28-10-23-26,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 травня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва до міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 10.03.2015 №23-11 та визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2015 №5410/10/28-10-23-26.

Позовні вимоги мотивовано тим, що товариством, у строки, встановлені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України здійснено перерахунок коштів по авансовим внескам з податку на прибуток та податку на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями, однак контролюючим органом винесено оскаржувані податкову вимогу від 10.03.2015 №23-11 та рішення про опис майна від 10.03.2015 №5410/10-28-10-23-26, а відтак, у зв’язку з відсутність порушень позивача, такі рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на його необгрунтованість.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір банківського рахунку від 12.06.2008 №34477, відповідно до якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26000053447701, поточні рахунки в іноземній валюті: 26009053447702, 26008053447703, 26007053447704 та зобов’язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов’язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 16.02.2015 позивачем було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення №356 для сплати податку на прибуток за лютий 2015 року з поточного рахунку №26000053447701 грошових коштів у розмірі 248188,00 грн.

При цьому на зазначеному платіжному дорученні наявна відмітка від 24.02.2015 про «одержання банком на виконання доручення».

Також позивачем було надано до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення від 24.02.2015 №372 для сплати податку на додану вартість за січень 2015 року з поточного рахунку №26000053447701 грошових коштів у розмірі 214875,00

На вказаному платіжному дорученні наявна відмітка від 24.02.2015 про «одержання банком на виконання доручення».

Однак, як встановлено судом, всупереч договору банківських рахунків суб'єкта господарювання від 02.06.2008 №34477 ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно платіжних доручень від 16.02.2015 №356 та від 24.02.2015 №372.

З огляду на те, що кошти на рахунки державного бюджету не надійшли, міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України винесено податкову вимогу від 10.03.2015 №23-11 та рішення про опис майна від 10.03.2015 №5410/10-28-10-23-26.

Вказані рішення контролюючого органу мотивовані несплатою узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість та авансового внеску з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Позивач посилаючись на протиправність оскаржуваних податкової вимоги від 10.03.2015 №23-11 та рішення про опис майна від 10.03.2015 №5410/10-28-10-23-26, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону №2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином, судом встановлено, що позивач сплатив зазначене у оспорюваній вимозі податкове зобов’язання, але на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла.

Однак, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем подано платіжні доручення від 16.02.2015 №356 та від 24.02.2015 №372 на перерахування коштів, що підтверджується відповідною відміткою на зазначених платіжних дорученнях, проте останні залишились без виконання з вини банку. А отже платник податку звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 № К/800/13275/13, від 15.12.2014 № К/800/45490/14.

Під час судового розгляду справи представник відповідач не надав суду доказів щодо застосування певної відповідальності до банку, винного у неперерахуванні коштів до державного бюджету.

З огляду на зазначене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10.03.2015 №23-11 та рішення від 10.03.2015 №5410/10/28-10-23-26.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 25.05.2015