Постанова № 44402113, 20.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р. Справа № 820/792/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Голіус А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. по справі № 820/792/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Харківській області), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у проведенні перерахунку заробітної плати, яка нарахована та отримана ОСОБА_1 за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 23.05.1986 року та видачі довідки про заробітну плату;

- зобов'язати Головне Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок заробітної плати та видати довідку ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 23.05.1986 року згідно розпорядження Ради міністрів СРСР "Про оплату праці військовослужбовців учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС" №1031 від 23.05.1986 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року по справі № 820/792/15 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно зроблено висновок про те, що з ОСОБА_1 не укладався трудовий договір, оскільки він перебував на службі в органах внутрішніх справ. Стверджує, що військовослужбовці у питаннях видачі довідки стосовно грошового забезпечення керуються тими самими нормативними актами як і працівники. Таким чином, вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню.

У надісланих додаткових поясненнях, а також в судовому засіданні, просив задовольнити вимоги апеляційної скарги. Стверджує, що під час перебування його у відрядженні у зв'язку з виконанням робіт пов'язаних з ліквідацією аварії на ЧАЕС на позивача поширювалися розпорядження Ради міністрів СРСР від 17.05.1986 р. №964 рс, постанова Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. №665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, установ, організацій, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова РМ УРСР та Української республіканської ради професійних союзів від 10 червня 1986 р. №207- 7), що було урегульовано розпорядженням Ради міністрів СРСР від 23.05.1986 р. №1031 та наказом МВС СРСР від 26.05.1986 р. №0149. Звертає увагу на те, що він був відряджений на ліквідацію аварії на ЧАЕС та 23 травня 1986 р. його посадовий оклад складав 145 руб., він перебував у ІІ зоні Чорнобиля, при цьому у травні 1986 року було 19-ть робочих днів та 144 робочих годин (при 6-годинному робочому дні). Таким чином, вважає невірним розрахунок середнього заробітку позивача за день роботи в зоні відчуження та протиправною бездіяльність ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Харківській області, щодо відмови перерахувати ОСОБА_1 заробітну плату згідно законодавства на підставі листа Мінпраці, Мінчорнобиля, Мінфіна України від 29.10.1992 р. № 09-3751.

Відповідач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. З викладених підстав вважає, що довідка від 19.01.2012 р. №91 щодо заробітної плати ОСОБА_1 за роботу в населеному пункті зони відчуження за 23.05.1986 року, складена вірно, з додержанням норм законодавства, а дії відповідача у спірних відносинах є правомірними. Таким чином, вказав на безпідставність вимог апелянта та законність рішення суду першої інстанції, яке винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у 1986 році з 04.05 по 27.05 як співробітник УМВСУ в Харківській області був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 1-ї категорії та виконував службові завдання, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого Уряд м. Армянськ АР Крим 14.11.96р. та інвалідом війни 2-ї групи по захворюванням, пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, виданого УТСЗН м. Армянськ АР Крим 13.03.07р.(безтермінове).

З січня 2012р. пенсія нараховувалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів №10-12, який передбачає надання до органів Пенсійного Фонду довідки про заробітну плату нарахованої за участь з ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.

19.01. 2012 році позивач отримав довідку ДСНС України та надав її до управління Пенсійного Фонду Московського району м. Харкова.

14.08. 2014 році позивачу стало відомо, що заробітна плата (грошовий зміст) нарахована йому за участь по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС у 1986р. (без урахування деяких законодавчих актів діючих у той час) позивач звернувся з позовом до ДСНС України з заявою в якій просив надати йому нову довідку з перерахунком заробітної плати.

26.08.2014р. ДСНС України у Харківській області надав відповідь на заяву позивача від 14.08.2014 року у якій відмовив позивачу у наданні довідки у зв'язку з тим, що згідно листа Міністерства соціальної політики від 07.07.2012 року № 7975/0/14-12/20 "Про оплату праці (грошове забезпечення) в зоні відчуження 1986-1990 роках) норми Кодексу законів про працю Української РСР на працівників органів внутрішніх справ не поширюються, в тому числі й щодо режиму робочого часу та додаткової оплати за роботу у вихідні, святкові і неробочі дні, надурочні і нічні години не оплачувалися.

Не погодившись з відмовою відповідача у проведенні перерахунку заробітної плати, яка нарахована та отримана ОСОБА_1 за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 23.05.1986 року та видачі довідки про заробітну плату, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання такої відмови протиправною та зобов'язання ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок заробітної плати та видати довідку ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 23.05.1986 року згідно розпорядження Ради міністрів СРСР "Про оплату праці військовослужбовців учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС" №1031 від 23.05.1986 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у видачі нової довідки за період з січня 2012 року по серпень 2014 року, оскільки ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ і трудовий договір з ним не укладався, зокрема, позивач отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату та його робота у надурочний і нічний час, у вихідні і святкові дні за нормами Кодексу законів про працю Української РСР та інших законодавчих і нормативно-правових актів з трудового законодавства не оплачувалася. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII. ( далі - Закон № 796-ХІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).

Згідно з п. 1 № 1210, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до п.7 вказаного Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Розпорядженням Ради міністрів СРСР від 23.05.1986 р. №1031 було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці передбачені розпорядженням Ради міністрів СРСР від 17.05.1986 р. №964 рс (доручено встановити зони небезпеки з оплатою ІІІ зона - п'ятикратна, ІІ зона - чотирьохкратна, І зона -трикратна) на військових та на працівників органів внутрішніх справ, які зайняті на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. №665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, установ, організацій, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова РМ УРСР та Української республіканської ради професійних союзів від 10 червня 1986 р. №207-7) оплата праці повинна проводитись з дня аварії з врахуванням 6-годинного робочого дня (36 годин робочого тижня) з врахуванням кратності та погодинної оплати.

Особам, оплата праці яких провадилась виходячи з місячних тарифних ставок (окладів) годинна тарифна ставка при 6-годинному робочому дні визначалась діленням місячної тарифної ставки на норму робочих годин по календарю у даному місяці при 6-годинному робочому дні відповідно з роз'ясненням Держкомпраці СРСР і секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 року №12/35, яке затверджене постановою Держкомпраці СРСР і секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 р. №383/35. Денний середній заробіток визначався діленням останнього місячного окладу на кількість робочих днів за основним місцем роботи у відповідному місяці на підставі Основних положень по обліку праці та заробітної плати у промисловості та будівництві", які затверджено Держкомпраці СРСР, Мінфіном СРСР, ЦСУ СРСР 27 квітня 1973 р.

Наказом МВС СРСР від 26.05.1986 року №0149 на виконання постанов РМ СРСР від 17.05.1986 р. №964 та від 23.05.1986 р. №1031 було поширено порядок та розміри оплати праці на начальницький та рядовий склад МВС. Вказаний наказ діяв з дня аварії до 01.07.1988 р. та був засекречений. Секретність було знято 05.07.2004 року

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом II групи, захворювання пов'язано з виконання робіт в зоні відчуження, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами по справі.

На підставі наданої до Фінансового відділу ГУ МНС України у Харківській області довідки УМВС в Харківській області №7/86 від 02.02.1999 р. ОСОБА_1 була видана довідка №91 від 19.01.2012 року з розрахунком кількості фактично відпрацьованих днів та з урахуванням коефіцієнта 4 відповідно до Постанови Кабінета Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (а.с.15).

Оплата за підвищеними тарифними ставками (посадовими окладами) з урахуванням зони безпечності провадиться виходячи з установленого у зоні відчуження 6- ти годинного робочого дня та 6-денного (36-го динного) робочого тижня.

Колегія суддів вказує на те, що сума фактичної заробітної плати в зоні відчуження, з якої визначається пенсія обліковується шляхом приєднання збереженої середньої заробітної плати за дні роботи в зоні відчуження з оплатою праці за дні роботи в зоні.

Збережений середній заробіток за один робочий день в зоні відчуження є денною тарифною ставкою, яка розраховується наступним чином: посадовий оклад підлягає діленню на кількість робочих днів.

Оплата праці за день роботи в зоні відчуження розраховується шляхом помноження денної тарифної ставки із кратністю.

Згідно вказаної довідки №91 від 19.01.2012 року, оплата праці позивача 23.05.1986 року за роботу в зоні відчуження, з якої визначається пенсія, складається з наступного:

Дата - 23.05.1986 р., зона - 2, кількість днів -1, денна тарифна ставка 4,68, кратність 3, сума 18,72.

В ході апеляційного розгляду було встановлено, що денна тарифна ставка за даною довідкою була розрахована виходячи з того, що у травні 1986 року кількість робочих днів складала 31.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у травні 1986 року кількість робочих днів складала 24, а кількість робочих годин при 6-ти годинному робочому дні складала 144.

Таким чином, денна тарифна ставка, в даному випадку, повинна складати 6,04, що підтверджується таким розрахунком: 145 (розмір посадового окладу) : 24 (кількість робочих днів).

Оплата праці за день роботи в зоні відчуження має складати 18,12 із розрахунку денної тарифної ставки (6,04) помноженої на кратність (3).

Таким чином, в даному випадку, фактична заробітна плата позивача за роботу в зоні відчуження 23.05.1986 року повинна розраховуватись таким чином: 6,04 (збережений середній заробіток за день роботи в зоні відчуження) + 18,12 (оплата праці за день роботи в зоні) та складати 24,16.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає невірним розрахунок фактичної заробітної плати позивача за роботу в зоні відчуження 23.05.1986 року за виданою ОСОБА_1 довідкою №91 від 19.01.2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має право на перерахунок заробітної плати та одержання довідки, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 23.05.1986 року згідно розпорядження Ради міністрів СРСР "Про оплату праці військовослужбовців учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС" №1031 від 23.05.1986 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що Головне Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, відмовляючи у проведенні перерахунку заробітної плати, яка нарахована та отримана ОСОБА_1 за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 23.05.1986 року та видачі довідки про заробітну плату, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені пенсійним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, правомірність своїх дій у спірних правовідносинах належним чином не довів.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, враховуючи протиправність відмови Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у проведенні перерахунку заробітної плати, яка нарахована та отримана ОСОБА_1 за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 23.05.1986 року та видачі довідки про заробітну плату, колегія суддів вважає необхідним зобов'язати Головне Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок заробітної плати та видати довідку ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 23.05.1986 року згідно розпорядження Ради міністрів СРСР "Про оплату праці військовослужбовців учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС" №1031 від 23.05.1986 року.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Харківського Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року по справі № 820/792/15 не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. по справі № 820/792/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у проведенні перерахунку заробітної плати, яка нарахована та отримана ОСОБА_1 за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 23.05.1986 року та видачі довідки про заробітну плату.

Зобов'язати Головне Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок заробітної плати та видати довідку ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 23.05.1986 року згідно розпорядження Ради міністрів СРСР "Про оплату праці військовослужбовців учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС" №1031 від 23.05.1986 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 25.05.2015 р.