Ухвала суду № 44401733, 27.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/33/15 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТБС-РУФ» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБС-РУФ» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0004212202 від 22.12.2014 року, прийнятого відповідачем.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 02 березня 2015 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного висновку суду.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заяви, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТБС-РУФ» та ТОВ «Компанія «Арстек» є юридичними особами, які мають ліцензії на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТБС-РУФ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Арстек» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року. За результатами перевірки складено акт від 08.12.2014 року № 2459/10-08-22-01/38016001, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 184 124 грн., в тому числі по періодах: серпень 2014 року - 184 124 грн.

На підставі Акту перевірки №2459/10-08-22-01/38016001 від 08.12.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004212202 від 22.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 276 186 грн., у тому числі за основним платежем - 184 124 грн., за штрафними санкціями - 92 062 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Технобудсервіс 2006» (замовник) та ТОВ «ТБС-РУФ» (підрядник) укладено договори № 30-08-13 від 30.08.2013 року, № 09-04-14 від 09.04.2014 року та № 17-07-14 від 17.07.2014 року про виконання будівельних робіт з додатковими угодами. Факт виконання договорів підтверджується податковими накладними, актами приймання виконаних робіт (КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3), графіками виконання робіт. Оплата по цих операціях здійснювалася позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується банківськими виписками.

З метою виконання вищезазначених договорів ТОВ «ТБС-РУФ» (замовник) укладено з ТОВ «Компанія «Арстек» (підрядник) договори підряду № 140801/1-П, № 140801/2-П від 01.08.2014 року про виконання робіт з поточного та капітального ремонту покрівель, облицювання фасадів будівель та будівельні роботи. Факт виконання договорів підтверджується податковими накладними, актами приймання виконаних робіт (КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3), протоколи погодження договірної ціни, локальними кошторисами щодо виконання робіт. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками по банку та платіжними дорученнями.

На підтвердження відповідності використаних будівельних матеріалів ТОВ «Компанія «Арстек» придбаних позивачем від ТОВ «Альфа-Метал-Компані», ТОВ «Віді-Трейд», ТОВ «Укртрейдпартнер» та інших до суду надано податкові та видаткові накладні, акти надання транспортних послуг, рахунки на оплату по замовленню, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Суму податку на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Так, п.198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як встановлено судом, факт виконання робіт ТОВ «Компанія «Арстек», використання позивачем виконаних послуг та подальша передача отриманих послуг (товару), оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Компанія «Арстек» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка мала право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

Відповідно до статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових та інших рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Компанія «Арстек» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов'язання з ПДВ.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В акті перевірки відповідачем наведено податкові накладні, які було виписано ТОВ «Компанія «Арстек» для позивача, їх копії наявні у матеріалах справи і досліджені судом.

Таким чином, при отриманні податкових накладних ТОВ «Компанія «Арстек», які засвідчують отримання послуг, з урахуванням інших бухгалтерських документів у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та на формування валових витрат у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкову накладну на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкова накладна, яка надавалася для проведення перевірки, є документом, що засвідчує факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання якої, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарської операції між позивачем і ТОВ «Компанія «Арстек» підтверджується дослідженими доказами у справі: підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки та отримання послуг на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що цей акт не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 КАС України.

Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать п.73.5 ст. 73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 170, 195, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.