Ухвала суду № 44401507, 21.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 705/1220/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Ребрина К.Г. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення, Комісії Черкаського обласного міськвійськомату по встановленню статусу учасників бойових дій в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Організація ветеранів Уманського району Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

26 лютого 2015 року позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просив: визнати бездіяльність відповідачів щодо не вжиття заходів про визнання ОСОБА_2 учасником бойових дій в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 роках, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язати відповідачів вирішити питання щодо визнання ОСОБА_2 учасником бойових дій в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 роках, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2015 року у відкритті адміністративного провадження відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 з метою встановлення учасника бойових дій в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 роках, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», звернувся з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи у відкритті адміністративного провадження суд першої інстанції виходи з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є помилковою, з огляду на наступне.

У відповідності до частини другої ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 названого Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини другої ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин першої та другої ст. 17 Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, в тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Однією з підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, згідно п. 1 частини першої ст. 109 КАС України, є випадок, коли позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України).

Водночас, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частини першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У контексті наведених юридичних норм, колегія суддів зауважує, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та чи звертатися йому до суду з цього приводу, а суд в свою чергу повинен вирішити правомірність його вимог. Суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач не може бути позбавлений гарантованого законом права на судовий захист.

За правилами, встановленими частиною шостої статті 109 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав непідсудності справи адміністративному суду, цей суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Указана правова норма покликана забезпечити можливість позивача захистити порушені, на його думку, права чи інтереси в суді. Натомість, зі змісту оскаржуваного судового рішення випливає, що судом першої інстанції не дотримано вимог згаданої норми та не роз'яснено позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд його позовної заяви.

Синтез закріплених у п. 1 частини першої та частини шостої ст. 109 КАС України правових приписів дає підстави для висновків, що суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише у випадку, коли така безпосередньо підсудна судам іншої спеціалізації.

Отже, підсумовуючи наведені норми та обставини справи, судова колегія приходить до переконання, що оскільки позивач оскаржує бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що могла мати місце під час безпосереднього здійсненням останніми своїх владних управлінських функцій і, що на його думку призвело до порушення його охоронюваних законом прав та інтересів, виникає необхідність скасування оскаржуваної ухвали, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно зі п. 3 частини першої ст. 199, п. 4 частини першої ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції невірно застосовані норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому така ухвала підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 199, 204, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2015 року - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.