Постанова № 44401108, 19.05.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа № 907/1196/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого- судді Галушко Н.А.

суддів Кузь В.Л.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваго",

с. Оноківці Ужгородського району б/н від 20.03.2015 р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2015р.

у справі № 907/1196/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Кристалбанк", м. Київ (правонаступника Публічного акціонерного товариства „Перехідний Банк „Кристалбанк", який є правонаступником Публічного акціонерного товариства „Терра Банк")

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваго", с. Оноківці Ужгородського району

про стягнення суми 446438 грн. 27 коп., в т.ч. 340000 грн. простроченої заборгованості згідно кредитного договору № КЛ/14/01-39 від 17.01.2014 року, 36645 грн. 48 коп. прострочених відсотків, 29677 грн. 81 коп. пені за прострочення повернення кредиту, 2002 грн. 28 коп. пені за прострочення сплати процентів, 3323 грн. 23 коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, 1243 грн. 92 коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення процентів, 922 грн. 19 коп. 3% річних за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, 140 грн. 14 коп. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів та 3400 грн. штрафу.

За участю представників:

від позивача: Миронюк Д.С. - представник;

від відповідача: не з'явилися;

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.03.2015р. у справі №907/1196/14 (суддя Мокану В.В.) позов задоволено частково: стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваго" на користь Публічного акціонерного товариства „Перехідний Банк „Кристалбанк" суму 444 165 грн. 92 коп., в т.ч. 340 000 грн. заборгованості за кредитом, 36 552 грн. 33 коп. процентів за користування кредитом, 29 435 грн. 62 коп. пені за несвоєчасну сплату основного боргу, 1 980 грн. 89 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 30609 грн.32 коп. 3% річних та втрат від інфляції в зв'язку з простроченням сплати основного боргу, 2 187 грн. 76 коп. 3% річних та втрат від інфляції в зв'язку з простроченням сплати процентів, а також 3 400 грн. штрафу; в інший частині позову відмовлено; стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваго" в доход державного бюджету України суму 8 883 грн. 32 коп. судового збору.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Ваго" подано апеляційну скаргу б/н від 20.03.2015р., в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 04.03.2015р. у справі № 907/1196/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, скаржник зазначає про те, що у позивача немає правових підстав для покладення обов'язку на боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання по кредитному договору, щодо сплати трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки кредитним договором встановлений конкретний розмір процентів за користування кредитними коштами, при цьому скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано неналежного та подвійного застосування позивачем штрафних санкцій.

ПАТ «Кристалбанк» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством „Терра Банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ваго" (Позичальник) було укладено кредитний договір № КЛ/14/01-39 від 17.01.2014 року (а.с. 7-16) (надалі - Договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 340 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3. цього Договору (з 17 січня 2014 року по 17 липня 2015 року) в розмірі 24% річних, сплатити комісійну винагороду за надання (управління) кредиту (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.4. Договору передбачено, зокрема, що Банк надає кредит частинами (траншами). Обіговість кожного траншу становить не більше 60 календарних днів. У випадку непогашення траншу протягом 60 днів транш вважається простроченим з наступного робочого дня.

Згідно з п. 3.1. Договору кредитні кошти надаються Банком Позичальнику окремими траншами шляхом:

- оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених в п. 1.3. цього Договору, розрахункових документів Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку;

- перерахування на поточний рахунок Позичальника, відкритий в ПАТ „Терра Банк".

У відповідності до п. 3.2. Договору у разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим Договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.

Умовами пунктів 3.3., 3.4. Договору сторони передбачили порядок нарахування процентів та строки їх сплати (щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день повного погашення заборгованості по кредиту або в день дострокового погашення заборгованості по кредиту).

За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, передбачені договором, процентна ставка встановлена в розмірі 34% річних (п. 3.6. Договору).

Розділом 4 Договору визначено, що Позичальник зобов'язується забезпечити щомісячне спрямування грошових коштів (виручки від реалізації продукції) в національній валюті на свої рахунки, відкриті в банку, в обсягах пропорційних питомій вазі кредитної заборгованості Позичальника перед Банком в загальному обсязі заборгованості Позичальника за кредитними операціями (п. 4.1. Договору).

При цьому, відповідно до п. 4.4. Договору, ненадання Позичальником до Банку довідок про рух коштів по поточних рахунках Позичальника в інших банках та/або про відсутність/наявність заборгованості Позичальника за кредитами в інших банках та/або бухгалтерської та статистичної звітності згідно з умовами п. 5.2.3. цього Договору, вважається невиконанням зобов'язань, викладених в п. 4.1. цього Договору.

Згідно з п. 4.5. Договору у випадку невиконання Позичальником вимог, зазначених у п. 4.1. цього Договору, Банк має право вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов'язань по цьому Договору, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій та штрафних санкцій.

Відповідно до п. 5.2.3. Договору передбачено, що позичальник зобов'язується протягом дії цього Договору щоквартально самостійно надавати Банку інформацію про свою фінансово - господарську діяльність, а сааме:

- банківські довідки (та/або довідку від Позичальника) про рух грошових коштів по поточним рахункам Позичальника в інших банках за звітний період та стан заборгованості Позичальника за кредитами в інших банках, де у Позичальника відкриті поточні рахунки;

- бухгалтерську та статистичну звітність;

- розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості.

Пунктами 5.2.14. - 5.2.18. Договору передбачено обов'язок Позичальника здійснювати страхування заставного майна протягом всього строку кредитування, підтримувати розмір страхової суми та надавати банку докази сплати страхових платежів.

Умовами п. 5.3.4. Договору передбачено право Банку вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, та/або суму неустойки, передбачених договором, у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких умов та/або зобов'язань, в тому числі, у разі, якщо Позичальник не здійснив погашення частини кредиту відповідно до графіку, передбаченого додатком 1 до договору, та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або по сплаті комісійної винагороди та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору Позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню Банку сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за понадстрокове користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Згідно з п. 6.3. Договору за порушення визначених в цьому Договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Пунктом 6.5. Договору строни погодили, що за кожний випадок невиконання прийнятих на себе зобов'язань, передбачених п. 5.2. цього Договору, Позичальник сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми кредитної лінії.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору, Банк надав, а Позичальник одержав у період з 17.01.2014 року по 10.02.2014 року транші по кредиту на загальну суму 460 000,00 грн., а також встановлено, що Позичальник повернув Банку частину кредиту в сумі 120 000,00 грн. Отже, заборгованість за кредитом складає 340 000,00 грн. і являється сумою неповернутих у 60-денний строк траншів.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у результаті неналежного виконання ТзОВ „Ваго" умов Кредитного договору № КЛ/14/01-39 від 17 січня 2014 року.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

При цьому ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Водночас ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, кредитні відносини виникають на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

З'ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальнику кредит на загальну суму 460 000,00 грн. Проте, Позичальник взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту належним чином не виконали, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 340 000,00 грн., доказів погашення якої сторонами суду не подано.

З огляду на наведене та з врахуванням документальних доказів у справі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 340 000,00 грн. за Кредитним договором № КЛ/14/01-39 від 17 січня 2014 року.

Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що за домовленістю сторін на підставі звернення ТзОВ „Ваго" кредитним комітетом ПАТ „Терра Банк" 14.07.2014 року внесено зміни в умови кредитування, проведено обнулення виниклої заборгованості та зобов'язано Позичальника забезпечувати обіговість кожного траншу не більше 60 календарних днів, починаючи з 01.08.2014 року.

Як вже зазначалося вище, пунктом 5.3.4. Договору передбачено право Банку вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, та/або суму неустойки, передбачених договором, у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких умов та/або зобов'язань, в тому числі, у разі, якщо Позичальник не здійснив погашення частини кредиту відповідно до графіку, передбаченого додатком 1 до договору, та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або по сплаті комісійної винагороди та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи обнулення заборгованості по траншам 31.07.2014 року, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно нараховано відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у період з 17.01.2014 року по 31.07.2014 року в розмірі 24%, та у період з 01.08.2014 року по 27.11.2014 року в розмірі 34%, що складає 81 872 грн. 89 коп. При цьому, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості по кредиту, заборгованість по процентах за користування кредитом складає 36 452 грн. 59 коп. (в межах заявлених позовних вимог).

Одночасно, перевіривши доводи позивача встановлено, що позивач у позовній заяві просить, зокрема, стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення суми основного боргу за період з 01.08.2014р. по 02.12.2014р. в сумі 29 435,62 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів за період з 02.06.2014р. по 02.12.2014р. у сумі 1 980,89 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦКУкраїни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, згідно з п. 6.3. Кредитного договору за порушення визначених в цьому Договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені за несвоєчасне повернення суми основного боргу за період з 01.08.2014р. по 02.12.2014р. в сумі 29 435,62 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 02.06.2014р. по 02.12.2014р. у сумі 1 980,89 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та втрат від інфляції у зв'язку з простроченням сплати основного боргу та у зв'язку з простроченням сплати процентів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, колегія суддів зазначає про те, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відтак, провівши перерахунок нарахування інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з простроченням сплати основного боргу судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог

в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30 609,32 грн. Одночасно, провівши перерахунок нарахування інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з простроченням сплати процентів, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача суми 2 187,73 грн.

Поряд з цим, дослідивши правильність та підставність нарахування позивачем відповідачу суми штрафу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі п. 6.5. Кредитного договору, штрафу у розмірі 3 400,00 грн., оскільки відповідачем прострочено повернення кредиту, неподано бухгалтерської та статистичної звітності, банківських виписок про рух коштів по рахунках та розшифровок дебіторської і кредиторської заборгованості, а також прострочено сплату процентів, незабезпечено на 2014 рік наявність страхового покриття заставного майна.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування 34% річних за користування кредитом, встановлені Кредитним договором № КЛ/14/01-39 від 17.01.2014р. та 3% річних передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України мають різний правовий характер. При цьому, нарахування 3% річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України є платою за користування грошовими коштами і стягуються у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 04.03.2015р. у справі №907/1196/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.05.2015р..

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.