Постанова № 44400957, 14.05.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 року Справа № 904/7636/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Білецької Л.М.

секретар судового зсідання: Малик С.О.

представники сторін:

від позивача: Савицький Г.С. представник, довіреність №14/7 від 27.07.14;

від відповідача: Машошина А.О. представник, довіреність №135 від 15.08.13;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "На Набережній"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року у справі № 904/7636/14

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "На Набережній", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", м. Дніпропетровськ

про стягнення 15 585,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року у справі № 904/7636/14 (суддя Мілєва І.В.) в задоволені позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

Рішення мотивовано тим, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо утримання будинку та прибудинкової території, що є обов'язковим відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Також відсутні докази щодо надання відповідачу рахунків на оплату.

Не погодившись з рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає на неналежну оцінку судом доказів по справі, порушення норм матеріального права.

Просить скасувати оскаржуване рішення, позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач поділяє висновки оскаржуваного рішення, просить вимоги позивача залишити без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

При цьому колегія суддів виходить з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нежитлових приміщень №№ 33, 34, 35 по вул. Героїв Сталінграду, 52 в м.Запоріжжя (а.с.24 - 31, 33 - 35).

За вказаною адресою відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "На Набережній" (а.с.37).

Згідно Акту будинок за вказаною адресою знаходиться на балансі позивача (а.с.112- 116).

Відповідно до ст.4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об'єднання створюється як організація для здійснення функцій, визначених законом.

Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.

Отже, визначені Законом мета і предмет діяльності ОСББ не передбачають провадження об'єднанням господарської діяльності, а тому ОСББ не є суб'єктом господарювання та не може бути і не є виробником або виконавцем, або постачальником житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на положення якого посилався суд.

У розумінні ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку":

- житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком, або його частиною, разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс.

- нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

- управитель - юридична особа, яка здійснює управління неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію.

Звернувшись з позовом до господарського суду, позивач просив стягнути з відповідача 15 585,35 грн. витрат на утримання нежитлових приміщень за період з березня 2012 року по серпень 2014 року.

Відповідний розрахунок та його обґрунтування знаходяться в матеріалах справи (а.с. 197, 224-225, 227-228).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт загального майна та в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (ч.1 ст.13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою (ч.5 ст.13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Право на звернення до суду виникає у об'єднання через 60 днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні договору.

Статтею 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається.

Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав на відсутність між сторонами укладеного належним чином договору на утримання будинку та прибудинкової території, відключення належних відповідачу приміщень від будь-якого споживання комунальних послуг, недоведеність позивачем факту надання послуг та безпідставність вимог.

Дана позиція вбачається з відзиву на позов, апеляційну скаргу та пояснень представника Банку у судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги.

Однак положення ст.13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" прямо зазначають на можливість стягнення заборгованості і за відсутності договору між позивачем та відповідачем.

У зв'язку з цим висновок оскаржуваного рішення про відсутність підстав для задоволення позову є неправомірним.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про дольову участь в утриманні будинку та прибудинкової території .

Крім того, у справі наявні докази про звернення до відповідача з вимогою сплатити заборгованість.

Відповідач не заперечує про відсутність жодних платежів за спірний період, який становить більше, ніж 60 днів.

Таким чином, право позивача на стягнення визначеної в позовній заяві заборгованості передбачено Законом, підтверджено матеріалами справи і підлягає задоволенню.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів вважає, що позивач належними та допустимими доказами спростував висновки оскаржуваного судового рішення.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки суд першої інстанції помилково застосував до правовідносин сторін положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", не надав належну оцінку положенням ст.ст.13, 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскаржуване рішення слід скасувати.

Позов слід задовольнити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати за розгляд позову та апеляційної скарги в розмірі 2 740 грн. 50 коп.

Щодо доводів позивача про стягнення на його користь витрат на оплату допомоги адвоката, колегія суддів поділяє в цій частині висновок оскаржуваного судового рішення і не вбачає підстав для задоволення заявленої вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014року у справі № 904/7636/14 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17, ЄДРПОУ 14352406) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "На Набережній" (69001, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 52, ЄДРПОУ 34407137) витрати на утримання нежитлових приміщень в розмірі 15 585 грн. 35 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 740 грн. 50 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 25..05.2015 року.