Рішення № 44400418, 26.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р.

Справа № 916/1361/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"

до відповідача: Приватного підприємства "СРК Будмарин"

про стягнення 18 965,20 грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення 18 965,20 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "СРК Будмарин" про стягнення 18 965,20 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2015р. порушено провадження у справі № 916/1361/15-г.

16.04.2015р. до матеріалів справи надійшов супровідний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" від 14.04.2015р. (вх. № 9820/15 від 16.04.2015р.) разом із додатками до нього.

Також, 16.04.2015р. позивачем було надано заяву про зменшення суми позовних вимог (вх. № 2-2056/15 від 16.004.2015р.) відповідно до якої позивач просить суд зменшити суму позовних вимог до суми у розмірі 18 946,46 грн. оскільки при первісному розрахунку 3 % річних була допущена механічна помилка, а саме у формулі розрахунку 3 % річних використано невірний залишок заборгованості 16 400,08 грн., замість вірного – 12 000,10 грн., а також невірно зазначено кількість днів прострочення.

Відповідач - Приватне підприємство "СРК Будмарин" був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, однак у судове засідання не з’являвся та відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

04 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (Орендодавець) та Приватним підприємством "СРК Будмарин" (Орендар) було укладено договір оренди обладнання № 4-041113/1 (надалі – договір № 4-041113/1 від 04.11.2013р.) відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, перелік якого визначається Орендарем. Орендар використовує за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог України та положень цього договору.

Відповідно до п. 2.1.3 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. Орендодавець зобов’язаний щомісячно, до 10-го числа наступного за звітним місяця, складати та направляти Орендареві для підписання Акти наданих послуг по всім одиницям обладнання, що знаходиться в оренді.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати та інших платежів, які передбачені цим договором.

Пунктом 3.1.1 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. передбачено, що Орендар зобов’язаний своєчасно проводити оплату оренди обладнання (відповідно до вимог розділу 7 цього договору) та компенсацію вартості транспортування на об’єкт та/або з об’єкту (у разі доставки обладнання силами Орендодавця).

Відповідно до п. 5.2 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. орендна плат за користування кожною одиницею обладнання протягом одного календарного для визначається сторонами в Акті приймання – передачі та Акті надання послуг, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 5.6 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. виставлення рахунків для сплати орендної плати не є обов’язком Орендодавця і використовується останнім виключно для зручності проведення розрахунків за цим договором. У випадку неотримання з будь-яких причин рахунку від Орендодавця, Орендар зобов’язаний самостійно визначити суму передплати на наступний період оренди відповідно до вимог п. 5.4 – 5.6 та здійснити її оплату на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Пунктом 6.2 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання (прострочення) грошових зобов’язань відповідно до п. 5 цього договору, на першу вимогу Орендодавця, Орендар зобов’язаний негайно сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних, пеню від загальної суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу (загальної суми простроченого платежу) на момент пред’явлення вимоги у розмірі подвійної облікової ставки Національно банку України за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20% від загальної суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу (загальної суми простроченого платежу) на момент пред’явлення вимоги.

Відповідно до п. 6.3 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. нарахування пені та 3 % річних відповідно до п. 6.2 цього договору здійснюється на загальний залишок з несплаченого чи несвоєчасно сплаченого (простроченого) платежу. У випадку порушення Орендарем вимог п. 5.4 – 5.6 цього договору, заборгованість з орендної плати виникає на наступний календарний день місяця, що слідує за останнім передплаченим періодом оренди.

Даний договір укладений строком на один календарний рік та вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін. Якщо за 1 календарний місяць дол. Дати закінчення дії договору жодна із сторін не заявила про намір припинити цей договір, дія договору продовжується на наступний календарний рік (п. 8.1 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р.).

Як зазначає позивач у своєму позові, в період дії договору з листопада 2013 року по березень 2014 року позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 42 480,19 грн., що підтверджується підписаними актами наданих послуг № 1489 від 21.11.2013р., № 1494 від 21.11.2013р., № 1787 від 25.12.2013р., № 154 від 28.02.2014р., № 293 від 31.03.2014р. та № 305 від 30.03.2014р.

Проте, за твердженням позивача, відповідачем було лише частково оплачені отримані послуги на суму 30 480,09 грн., при цьому послуги з оренди обладнання за орендний період з 17.03.2014р. по 28.03.2014р., якій закріплено актом надання послуг № 305 від 30.03.2014р. на суму 12 000,10 грн. оплачені не були.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "СРК Будмарин" про стягнення заборгованості у розмірі 18 965,20 грн., яка складається з заборгованості з орендної плати у розмірі 12 000,10 грн., штрафу у розмірі 2 400,02 грн., пені у розмірі 1 245,39 грн., 3 % річних у розмірі 342,25 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 3 790,98 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе за договором оренди обладнання № 4-041113/1 від 04.11.2013р. зобов’язань в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, а також а також положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

В подальшому, під час розгляду позивачем було надано заяву про зменшення суми позовних вимог (вх. № 2-2056/15 від 16.004.2015р.) відповідно до якої позивач просить суд зменшити суму позовних вимог до суми у розмірі 18 946,46 грн. оскільки при первісному розрахунку 3 % річних була допущена механічна помилка, а саме у формулі розрахунку 3 % річних використано невірний залишок заборгованості 16 400,08 грн., замість вірного – 12 000,10 грн., а також невірно зазначено кількість днів прострочення. Отже, 3 % річних за період з 29.03.2014р. по 19.02.2015р. складають 323,51 грн.

Таким чином, з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" про зменшення суми позовних вимог (вх. № 2-2056/15 від 16.004.2015р.) суд розглядає вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 12 000,10 грн., штрафу у розмірі 2 400,02 грн., пені у розмірі 1 245,39 грн., 3 % річних у розмірі 323,51 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 3 790,98 грн.

Відповідач - Приватне підприємство "СРК Будмарин" був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, однак у судове засідання не з’являвся та відзив на позов не надав. Доказів, які б спростовували позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" не надав.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи актів надання послуг № 1494 від 21.11.2013р. на суму 1 600,01 грн., № 1489 від 21.11.2013р. на суму 9 300,02 грн., № 1787 від 25.12.2013р. на суму 9 900 грн., № 154 від 28.02.2014р. на суму 3 840,02 грн., № 293 від 31.03.2014р. на суму 5 840,04 грн. та №305 від 31.03.2014р. на суму 12 000,10 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" були надані послуги Приватному підприємству "СРК Будмарин" з оренди обладнання на загальну суму 42 480,19 грн.

При цьому, відповідно до виписки по рахунку за період з 01.11.2013р. по 10.06.2014р., копія якої також міститься в матеріалах справи, Приватним підприємством "СРК Будмарин" було сплачено заборгованість з оренди обладнання на суму 30 480,09 грн.

Пунктом 3.1.1 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. передбачено, що Орендар зобов’язаний своєчасно проводити оплату оренди обладнання (відповідно до вимог розділу 7 цього договору) та компенсацію вартості транспортування на об’єкт та/або з об’єкту (у разі доставки обладнання силами Орендодавця).

Таким чином, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд доходить висновку про правомірність заявленої позивачем до стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором № 4-041113/1 від 04.11.2013р. у розмірі 12 000,10 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за договором № 4-041113/1 від 04.11.2013р. у розмірі 12 000,10 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 29.03.2014р. по 19.02.2015р. у розмірі 323,51 грн. та інфляційні витрати за період квітень 2014 – лютий 2015 рр. у розмірі 3 790,98 грн. згідно наданого розрахунку.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, орендна плата за обладнання згідно із актом надання послуг № 305 від 31.03.2014р., який в свою чергу не був оплачений відповідачем, склала 12 000,10 грн.

Окремими положеннями пункту 6.2 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання (прострочення) грошових зобов’язань відповідно до п. 5 цього договору, на першу вимогу Орендодавця, Орендар зобов’язаний негайно сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних.

Відповідно до п. 6.3 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. нарахування 3 % річних відповідно до п. 6.2 цього договору здійснюється на загальний залишок з несплаченого чи несвоєчасно сплаченого (простроченого) платежу. У випадку порушення Орендарем вимог п. 5.4 – 5.6 цього договору, заборгованість з орендної плати виникає на наступний календарний день місяця, що слідує за останнім передплаченим періодом оренди.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних за період з 29.03.2014р. по 19.02.2015р. у розмірі 323,51 грн., що нараховані на заборгованість у розмірі 12 000,10, яка залишилась не сплаченою відповідачем за актом надання послуг № 305 від 31.03.2014р.

При цьому, зазначений акт надання послуг № 305 від 31.03.2014р. на суму 12 000,10 грн. містить посилання на рахунок на оплату покупцю № 541 від 28.03.2014р., який в свою чергу відсутній в матеріалах справи, а відповідно до п. 5.6 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. виставлення рахунків для сплати орендної плати не є обов’язком Орендодавця і використовується останнім виключно для зручності проведення розрахунків за цим договором. У випадку неотримання з будь-яких причин рахунку від Орендодавця, Орендар зобов’язаний самостійно визначити суму передплати на наступний період оренди відповідно до вимог п. 5.4 – 5.6 та здійснити її оплату на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних суд зазначає, що оскільки позивачем не надано доказів виставлення рахунку № 541 від 28.03.2014р. на який ідеться посилання у акті надання послуг № 305 від 31.03.2014р., а зазначений акт складений сторонами 31.03.2014р., то період нарахування 3 % річних має бути з 01.04.2014р.

Отже, за наслідком здійсненого судом перерахунку 3 % річних за період з 01.04.2014р. по 19.02.2015р. складають 320,55 грн.

Таким чином, до стягнення підлягають 3 % річних за період з 01.04.2014р. по 19.02.2015р. у сумі 320,55 грн., а позовні вимоги в цій частині – задоволенню частково.

При цьому, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за період квітень 2014 – лютий 2015 рр. у розмірі 3 790,98 грн. проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та таким, що нарахований відповідно до вимог чинного законодавства в зв’язку чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача у розмірі 3 790,98 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача штрафу у розмірі 2 400,02 грн. та пеню за період з 29.03.2014р. по 26.09.2014р. у розмірі 1 245,39 грн. згідно наданого розрахунку.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Окремими положеннями пункту 6.2 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання (прострочення) грошових зобов’язань відповідно до п. 5 цього договору, на першу вимогу Орендодавця, Орендар зобов’язаний негайно сплатити пеню від загальної суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу (загальної суми простроченого платежу) на момент пред’явлення вимоги у розмірі подвійної облікової ставки Національно банку України за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20% від загальної суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу (загальної суми простроченого платежу) на момент пред’явлення вимоги.

Відповідно до п. 6.3 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. нарахування пені відповідно до п. 6.2 цього договору здійснюється на загальний залишок з несплаченого чи несвоєчасно сплаченого (простроченого) платежу. У випадку порушення Орендарем вимог п. 5.4 – 5.6 цього договору, заборгованість з орендної плати виникає на наступний календарний день місяця, що слідує за останнім передплаченим періодом оренди.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 29.03.2014р. по 26.09.2014р. у розмірі 1 245,39 грн., що нараховані на заборгованість у розмірі 12 000,10, яка залишилась не сплаченою відповідачем за актом надання послуг № 305 від 31.03.2014р.

При цьому, як вже зазначалось по тексту рішення вище, зазначений акт надання послуг № 305 від 31.03.2014р. на суму 12 000,10 грн. містить посилання на рахунок на оплату покупцю № 541 від 28.03.2014р., який в свою чергу відсутній в матеріалах справи, а відповідно до п. 5.6 договору № 4-041113/1 від 04.11.2013р. виставлення рахунків для сплати орендної плати не є обов’язком Орендодавця і використовується останнім виключно для зручності проведення розрахунків за цим договором. У випадку неотримання з будь-яких причин рахунку від Орендодавця, Орендар зобов’язаний самостійно визначити суму передплати на наступний період оренди відповідно до вимог п. 5.4 – 5.6 та здійснити її оплату на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені суд зазначає, що оскільки позивачем не надано доказів виставлення рахунку № 541 від 28.03.2014р. на який ідеться посилання у акті надання послуг № 305 від 31.03.2014р., а зазначений акт складений сторонами 31.03.2014р., то період нарахування пені має бути з 01.04.2014р.

Отже, за наслідком здійсненого судом перерахунку, пеня за період з 01.04.2014р. по 26.09.2014р. складає 1 232,56 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня за період з 01.04.2014р. по 26.09.2014р. у розмірі 1 232,56 грн., а позовні вимоги в цій частині – задоволенню частково.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 400,02 грн., проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та таким, що нарахований відповідно до вимог чинного законодавства в зв’язку чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 400,02 грн.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" шляхом присудження до стягнення з Приватного підприємства "СРК Будмарин" заборгованості з орендної плати у розмірі 12 000,10 грн., 3 % річних у розмірі 320,55 грн., інфляційних витрат у розмірі 3 790,98 грн., пені у розмірі 1 232,56 грн. та штрафу у розмірі 2 400,02 грн.

Судові витрати за розгляд позовних вимог покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СРК Будмарин" (65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 11, каб. 9, код ЄДРПОУ 37980590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 11, код ЄДРПОУ 35411500) заборгованість з орендної плати у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 10 коп., 3 % річних у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 55 коп., інфляційні витрати у розмірі 3 790 (три тисячі сімсот дев’яносто) грн. 98 коп., пеню у розмірі 1 232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 56 коп., штраф у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п’ять) грн. 54 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати згідно ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Степанова Л.В.