Рішення № 44387028, 05.05.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2533/15-ц

Провадження №2/761/3025/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 травня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Звонцовій О.І., Асановій Л.С., Іовенко М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво», треті особи: ОСОБА_2, Державне підприємство «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить суд визнати незаконним його звільнення з роботи та поновити на посаді провідного юрисконсульта Державної наукової установи «енциклопедичне видавництво»; стягнути з Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2014 р. по дату поновлення на роботі; стягнути з Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» немайнову шкоду здоров'ю у розмірі 30 000,00 грн. та 20 000,00 грн. шкоду заподіяну приниженням честі, гідності та ділової репутації; повернути належне позивачу на праві особистої власності майно, яке знаходиться у приміщенні ДНУ «Енциклопедичне видавництво»; притягнути до відповідальності виконуючого обов'язки директора Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» ОСОБА_4 за порушення законодавства про профспілки та перешкоджання законній діяльності Первинної профспілкової організації працівників ДНУ «енциклопедичне видавництво». Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що з 10.01.2013 р. він працював на посаді юрисконсульта у Державному підприємстві «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» ім.. М.П. Бажана. У зв'язку із ліквідацією підприємства шляхом реорганізації з 01.10.2013 р. позивач працював на посаді провідного юрисконсульта у ДНУ «Енциклопедичне видавництво» та посаді завідуючого архіву за суміщенням. Наприкінці 2014 року позивачу стало відомо про низку звільнень працівників у установі з порушенням вимог чинного законодавства про працю України. З метою захисту трудових та соціально-економічних прав та інтересів працівників 30.12.2014 р. в установі проведено установчі збори засновників Первинної профспілкової організації працівників ДНУ «Енциклопедичне видавництво», на яких у 09 год. 00 хв. Затверджено Статут профспілкової організації, обрано профспілковий комітет та наглядову раду, позивача обрано головою первинної профспілкової організації. Таким чином з 09 години ранку 30 грудня 2014 року первинна профспілка набула статусу юридичної особи. Про початок діяльності профспілки неодноразово було повідомлено директора установи, а також інших працівників шляхом розміщення оголошення на дошці оголошень. Проте керівництво установи відмовилось визнавати існування профспілки, заборонило секретареві реєструвати повідомлення про її створення. Оголошення з відповідної дошки також неодноразово зривали за наказом керівництва. Того ж дня приблизно о 13 год. Позивачу надали на ознайомлення наказ № 27 від 22.12.2014 р. «Про затвердження положень про структурні підрозділи Енциклопедичного видавництва та посадових інструкцій», а також посадову інструкцію провідного юрисконсульта , затверджену директором ОСОБА_2 22.12.2014 р. Позивач ознайомився з документами, проставив час ознайомлення та виклав свої зауваження. Близько 14 год. 30.12.2014 р. позивача було ознайомлено з наказом про звільнення № 85-к з посади провідного юрисконсульта за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України через виявлену невідповідність займаній посаді та наказом № 86-к про звільнення з посади завідувача архіву з тих же підстав. Пізніше позивачу було видано трудову книжку з неправильно внесеними записом про звільнення. Копії наказів про звільнення видані не були, розрахунок з заробітної плати не проведено, вихідну допомогу не виплачено. Крім того, державна установа користується комп'ютером, який належить позивачу і який був переданий безоплатно ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» ім.. М.П. Бажана на підставі договору позички № 003 від 01.04.2013 р. У день звільнення позивач звернувся до адміністрації установи про розірвання договору позички, а 31.12.2014 р. дізнався, що з його робочого кабінету винесено речі і в тому числі і належний на праві власності комп'ютер. Про крадіжку було повідомлено міліцію. Також позивач побачив, що в робочому кабінеті безлад, документи розкидані по підлозі. З сейфу ОСОБА_1 за дозволу працівників правоохоронних органів забрав папку з особистими документами, але в ньому залишились гроші повний набір установчих документів ДНУ «Енциклопедичне видавництво», особисті речі позивача, які він так і не зміг забрати. В подальшому позивачу наказом № 3 від 06.01.2015 р. було заборонено доступ в приміщення Установи у зв'язку із систематичним перешкоджанням її роботі. ОСОБА_4, який на момент подачі позову до суду виконував обов'язки директора ДНУ «Енциклопедичне видавництво» , а також безпосередні його підлеглі під час виконання своїх службових обов'язків розповсюджують серед працівників установи недостовірну інформацію про кваліфікаційну невідповідність позивача посаді провідного юрисконсульта, про те, що його діяльність на посаді призвела до погіршення матеріального становища установи та її працівників, про те, що ніякої первинної профспілкової організації в установі не існує, а позивач не її голова а самозванець. Розповсюдження такої неправдивої інформації призвело до погіршення ставлення до позивача як фахівця у галузі права, а також як до голови первинної профспілкової організації працівників ДНУ «Енциклопедичне видавництво», і що порушує право на особисту недоторканість, повагу до честі та гідності. Через такі події на тлі психоемоційного навантаження в позивача відбулось загострення гіпертонічної хвороби, яке 10.01.2015 р. призвело до гіпертонічного кризу з підвищенням артеріального тиску та до артеріальної гіпертензії, що зафіксовано бригадою швидкої медичної допомоги відділення невідкладної медичної допомоги відділення невідкладної медичної допомоги Центральної районної поліклініки Голосіївського району м. Києва. За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 уточнював свої вимоги та остаточно просив суд визнати звільнення з роботи ОСОБА_1 таким, що не здійснене без законних підстав та поновити ОСОБА_1 на посадах провідного юрисконсульта та завідувача архівом (за суміщенням) Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво»; стягнути з Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату поновлення на роботі на посаді провідного юрисконсульта у розмірі 7 755,05 грн., завідувача архівом - 2 667,00 грн.; стягнути з Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» компенсацію за заподіяну діями адміністрації установи немайнову шкоду здоров'ю у розмірі 30 000,00 грн.; за шкоду, заподіяну адміністрацією установи незаконним звільненням з роботи, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає з дня звільненні до теперішнього часу додаткових зусиль для організації життя стягнути з Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» компенсацію у розмірі 20 000,00 грн.; зобов'язати першого заступника директора ДНУ «Енциклопедичне видавництво» ОСОБА_4 спростувати недостовірну інформацію, яка полягала у приниженні честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 як працівника установи та фахівця в галузі права; зобов'язати виконуючого обов'язки директора ДНУ «Енциклопедичне видавництво» ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 належні йому на праві особистої приватної власності майно, яке знаходиться в приміщенні ДНУ «Енциклопедичне видавництво», а саме: персональний комп'ютер, згідно конфігурації, зазначеної у договорі № 003, мікрохвильову піч «LG», одяг (куртку, джинсові брюки, сорочку), записну книжку, інші особисті речі та документи, які знаходяться у робочому кабінеті.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити в повному обсязі. Також зазначив, що надані представником відповідача письмові заперечення ґрунтуються на підроблених документах. Доповідні записки складені вже після звільнення його з роботи з метою приховування порушень, допущених адміністрацією установи в процесі незаконного звільнення та уникнення відповідальності за власні незаконні дії.

Представник ДНУ «Енциклопедичне видавництво» заперечував щодо задоволення позову. Пояснив, що на виконання Указу Президента України № 1 від 02.01.2013 року «Про Велику українську енциклопедію», на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 року № 172-р та наказу Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 26.04.2013 р. № 82 в червні 2013 р. було зареєстровано Державну наукову установу «Енциклопедичне видавництво». Створення даного підприємства передбачало реорганізацію Державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана» та головної редакції Зводу пам'яток історії та культури України при видавництві «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана шляхом ліквідації останніх. За дорученням директора установи протягом 01.10.2013 р. - 21.12.2014 р. провідний юрисконсульт А.М. ОСОБА_1 працював над підготовкою посадових інструкцій, у травні 2014 р. до їх розробки підключено першого заступника директора та наказ про посадові інструкції директором підписано 22.12.2014 р. При цьому, від підписання посадових інструкцій провідного юрисконсульта ОСОБА_1 відмовився з посиланням на те, що остання не узгоджена з юридичною службою - безпосередньо з ним. Також провідному юрисконсульту було доручено розробку колективного договору , що його було подано на реєстрацію майже через рік - 15.08.2014 року. Результатом же супроводу дій Комісії з припинення ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана» та головної редакції Зводу пам'яток історії та культури України при видавництві «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, членом якої був ОСОБА_1, є відсутність документації комісії як про її діяльність так і про наявність кредиторської та дебіторської заборгованості, передавального балансу активів ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана» до ДНУ «Енциклопедичне видавництво», що затримує процес припинення. Крім того, будучи за сумісництвом завідувачем архіву установи ОСОБА_1 відмовлявся виконувати вказівки свого безпосереднього керівника, роботи по систематизації архіву не проводив. Всі наведені факти підтверджуються відповідними доповідними та службовими записками працівників установи. ОСОБА_1 не має повної вищої освіти, а лише базову вищу освіту, що кваліфікується як формальна невідповідність посаді провідного юрисконсульта. Фактична ж невідповідність підтверджується вищезазначеними обставинами. На момент підписання наказу про звільнення позивача будь - яка інформація про факт заснування первинної профспілкової організації у відповідача була відсутня , інформації про скликання та проведення таких зборів ніде н оголошувалась. 31.12.2014 р. на прохання адміністрації установи надати будь - які документи задекларованої профспілки ОСОБА_1 відмовився. Станом на час судового розгляду адміністрація установи ніякої офіційної інформації про заснування первинної профспілки не отримували. Договір позички, про який згадує позивач, укладався з ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана», яке на день розгляду справи не ліквідоване, права та обов'язки даної установи ДНУ «Енциклопедичне видавництво» не передані. Таким чином вимоги пред'явлені не до сторони договору. Права ж позивача в цій частині відповідачем не порушені. За таких обставин, представник ДНУ «Енциклопедичне видавництво» вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки права ОСОБА_1 під час звільнення не порушувались.

Представник ОСОБА_2 підтримав доводи представника ДНУ «Енциклопедичне видавництво» та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 01.04.2013 року звільнений з посади юрисконсульта за власним бажанням у зв'язку із ліквідацією підприємства та 01.10.2013 р. прийнятий на посаду провідного юрисконсульта ДНУ «Енциклопедичне видавництво» відповідно до наказу № 1-к від 30.09.2013 р.

Також, і це не заперечується сторонами, позивач за сумісництвом працював у відповідача завідуючим архіву.

30.12.2014 р. наказом № 85-к ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного юрисконсульта ДНУ «Енциклопедичне видавництво» згідно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України через виявлену невідповідність займаної посади внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає роботі.

Також на підставі наказу № 86-к позивача звільнено і з посади завідувача архіву адміністративно-господарського відділу ДНУ «Енциклопедичне видавництво»згідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України через невідповідність працівника займаній посаді 30 грудня 2014 р.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки 30.12.2014 р. в установі було створено первинну профспілкову організацію, головою якої його обрано та не від неї отримано дозволу на звільнення та звільнення відбулось на підставі неправдивих документів.

Трудовий договір, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Відповідно до приписів ст. 43 розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

В судовому засіданні позивач пояснив, що 30.12.2014 р. в ДНУ «Енциклопедичне видавництво» було створено первинну профспілкову організацію, що підтверджується протоколом № 1 установчих зборів засновників Первинної профспілкової організації, про що було повідомлено адміністрацію установи.

Зазначені обставини підтвердили в судовому засідання свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були присутні на установчих зборах.

З іншого боку свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11 повідомили суд про те, що їм нічого не відомо про створення в установі первинної профспілкової організації. Оголошень щодо проведення відповідних зборів, документів підтверджуючих існування організації вони не бачили.

За положеннями ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Профспілки, їх об'єднання, згідно до ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу. Для легалізації профспілок, об'єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з'їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об'єднань. На підставі поданих профспілкою, об'єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 цього Закону, включає профспілку, об'єднання профспілок до реєстру об'єднань громадян і видає профспілці, об'єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу. Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об'єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця. Профспілка підприємства, установи, організації, яка діє на підставі власного статуту, легалізується у порядку, визначеному цією статтею. Профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.

За приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд приходить до висновку, що під час звільнення ОСОБА_1 за ініціативою роботодавця, останнім не було порушено вимог ст. 43 КЗпП України.

Також, на думку суду, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні твердження позивача, про те, що у ДНУ «Енциклопедичне видавництво» були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з підстав зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Викладені протягом періоду роботи позивача в доповідних записках працівників установи факти щодо неналежного виконання ОСОБА_1 обов'язків завідувача архівом, провідного юрисконсульта, недостатньої кваліфікації останнього не було спростовано в ході розгляду справи.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недостовірність викладеної інформації або її фальсифікування.

Натомість свідки ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10 зазначили в судовому засіданні, що ОСОБА_1 не виконувались покладені на нього повноваження, що виявилось у відсутності необхідних для установи належним чином укладених договорів на сплату комунальних послуг, оренди, водопостачання; відсутності на підприємстві розроблених посадових інструкцій.

За таких обставин підстави для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

ОСОБА_1 також заявлено вимогу щодо компенсації за заподіяну діями адміністрації установи немайнову шкоду здоров'ю у розмірі 30 000,00 грн. та за шкоду, заподіяну незаконним звільненням з роботи , що призвело до моральних страждань у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

В свою чергу згідно до ст. 237 - 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зважаючи на те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили по порушення прав позивача з боку установи підстави для стягнення немайнової шкоди.

Як свідчать матеріали справи 01.04.2013 р. між ОСОБА_1 та Державним підприємство «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір № 003 безоплатного користування майном (позички), за умовами якого позивач надав підприємству у безоплатне користування належне йому на праві власності комп'ютерне устаткування, що його визначено у акті приймання-передачі комп'ютерної техніки.

Дане комп'ютерне устаткування, а саме персональний комп'ютер, разом із іншим йому належним майном: мікрохвильовою піччю та одягом (курткою, джинсовими брюками, сорочкою) ОСОБА_1 просить суд зобов'язати повернути виконуючого обов'язки директора ДНУ «Енциклопедичне видавництво» ОСОБА_4, а крім того зобов'язати зазначену особу спростувати недостовірну інформацію поширену серед працівників установи , яка полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації як працівника установи та фахівця в галузі права.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 26 ЦПК України у справах позовного провадження особами які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

В розумінні положень Цивільного процесуального кодексу України сторонами у справах позовного провадження є позивач та відповідач.

Зважаючи на те, що відповідачем по даній справі є ДНУ «Енциклопедичне видавництво», а не конкретна фізична особа, яка виконує обов'язки керівника зазначені вимог ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 40,43,237-1, ст. 23 ЦК України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суддя: