Ухвала суду № 44387027, 14.05.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6455/15-ц

Провадження № 4-с/761/86/2015

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Звонцовій О.І., Асановій Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою Приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», заінтересовані особи: державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Білозуб Михайло Ігорович, ОСОБА_2 на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Предстввник ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду і скаргою на дії державного й виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Білозуб М.І. зважаючи на те, що останнім під час проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню щодо стягнення на користь ОСОБА_2 суми боргу у дорогоцінних металах 05.02.2015 р. винесено постанову про накладення арешту на все майно банку. Зазначає, що даними діями порушено права фінансової установи, оскільки 06.02.2015 р. у банку запроваджено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює відповідно до вимог чинного законодавства накладання арешту на майно. Крім того арешт було накладено в межах суми боргу - 70 000 000,00 грн., 500 000 доларів США, 50 000.00 Євро та 50 гр. унцій золота, що значно перевищує борг банку встановлений судовим рішенням перед ОСОБА_2 За таких обставин просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження

від 05.02.2015 р.

В судовому засіданні представник ПАТ «КБ «Надра» підтримав скаргу, просив задовольнити в повному обсязі.

Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Білозуб Михайло Ігорович заперечував щодо задоволення скарги. Повідомив, що на виконанні у Відділі перебуває звердене виконавче провадження щодо примусового стягнення з банку боргу і саме в його рамках внесено оскаржувану постанову. Арешт на майно накладено відповідною постановою до запровадження у боржника тимчасової адміністрації, що відповідає вимогам закону. Проте повідомив, що накладаючи арешт на майно банку не врахував, що на момент винесення постанови сума боргу ПАТ «КБ «Надра» значна менша, чим зазначено у оскаржуваному документі.

Представник заінтересованої особи зважаючи на наявні докази про те, що 05.02.2015 р. державний виконавець наклав арешт на майно боржника в межах значно більших за суму боргу не заперечував щодо можливості скасування оскаржуваної постанови про арешт майна банку в частині, що перевищує суму заборгованості.

Вислухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать надані державним виконавцем матеріали виконавчого провадження, 15.11.2010 року до Відділу надійшов виконавчий лист № 2-6300, виданий 07.05.2010 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ВАТ «Надра» на користь ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в банківському металі: золото в зливках 999,9 проби номіналом 100 грам в кількості 9 штук, золото в зливках 999,9 проби вагою 40 грам в кількості 1 шт., 5 грамів, які в гривневому еквіваленті 1065,00 грн., всього 940 грам, що складає в гривневому еквіваленті 261320,00 грн. та 1065,00 грн., а всього 262 710,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішення суду.

В свою чергу за положеннями ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

18.11.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання зазначеного виконавчого листа.

26.11.2010 р. виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження, за яким ВАТ КБ «Надра» є боржником.

Встановлено, і не заперечується сторонами, що ПАТ «Комерційний банк «Надра» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра».

Як свідчать матеріали справи 06.02.2015 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ «КБ «Надра» запроваджено тимчасову адміністрацію на підставі постанови Правління НБУ № 83 від 05.02.2015 р. «Про віднесення Публічного акціонерного банку «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» та рішення № 26 від 05.02.2015 р. Виконавчої дирекції «про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра».

05.02.2015 р. державним виконавцем у зв'язку із примусовим виконанням виконавчого листа № 2-6300 виданого Шевченківським районним судом м. Києва та в межах зведеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в порядку ст.ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Як свідчить оскаржувана постанова арешт накладено на все майно , що належить боржнику Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» у межах суми звернення стягнення : 70 000 000 грн., 500 000 доларів США; 50 000 євро та 50 тройських унцій золота.

За приписами ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Проте, як свідчать матеріали виконавчого провадження з боку державного виконавця не було порушення норм зазначеного нормативно-правового акта, оскільки запровадження тимчасової адміністрації у скаржника відбулось на наступний день після винесення держаним виконавцем оскаржуваної постанови.

З іншого боку слід зазначити наступне.

За положеннями ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону.

В свою чергу положеннями ч. 3 цієї ж статті Закону, постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Як пояснив в судовому засіданні державний виконавець, при винесені постанови про накладення арешту та заборони відчуження майна боржника, ним не було враховано, що розмір заборгованості банку 05.02.2015 р. перед стягувачами за зведеним виконавчим провадженням був меншим ніж зазначено у постанові.

Заява державного виконавця Білозуба М.І. від 13.05.2015 р. свідчить по те, що загальна сума боргу згідно зведеного виконавчого провадження щодо стягнення з ПАТ «КБ «Надра» на користь фізичних осіб, юридичних осіб а на користь держави з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій станом на 06.02.2015 р. становить 20 348 145,15 грн., 190 844,63 долари США, 37 657,11 євро та 50 ун. золота.

Згідно до вимог ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В свою чергу відповідно до приписів ч. 1 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Зважаючи на встановлені обставини, беручі до уваги те, що при винесені 05.02.2015 р. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем не було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» та накладено арешт на майно скаржника не в межах суми боргу, суд приходить до висновку про порушення прав боржника у виконавчому провадженні та вважає за можливе задовольнити скаргу.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 386-388 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Білозуба Михайла Ігоровича.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Білозуба Михайла Ігоровича про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2015 р. ВП № 22676216.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо її не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: