Рішення № 44384945, 20.05.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22-ц/790/2288/15 Головуючий І інстанції -

Справа: № 643/11947/14-ц Майстренко О.М.

Категорія: сімейні Доповідач - Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

за участі секретаря Герасимової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,-

в с т а н о в и л а

Позивач звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача аліменти на її користь в розмірі 1500 грн. від всіх видів заробітку на утримання неповнолітньої дитини щомісячно та до її повноліття.

Свій позов мотивувала тим, що вона перебувала в цивільному шлюбі з відповідачем з 2006 по 2010 роки. Від даного шлюбу вони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на її утриманні.

У зв'язку з тим, що дочка знаходиться на її утриманні, відповідач ніякої матеріальної допомоги на її утримання не надає, вона просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року позовні вимоги були задоволені; вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 в розмірі 1500 грн. від всіх видів заробітку щомісячно, але не менш 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.08.2014 року та до її повноліття. Вирішено питання щодо судових витрат.

На зазначене рішення суду ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу, в якій він просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнутих аліментів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд виходив з того, що стягнення з відповідача аліментів в сумі 1500 грн. є достатнім для утримання дитини, оскільки та потребує догляду та витрат на виховання.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в цивільному шлюбі.

Відповідно до свідоцтва про народження, сторони є батьками дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.2 ).

Судом першої інстанції встановлено, а також не заперечується сторонами, що дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року №3 зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не працює, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с.66, 67), тому щомісячні аліменти у сумі 1500 грн. для нього є досить значною сумою.

Окрім того, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що при визначенні суми стягнення аліментів, їх сторона виходила не з можливостей відповідача, а з потреб дитини. Доказів того, що ОСОБА_2 може здійснювати матеріальну допомогу в такому розмірі, позивачка в порушення ст.60 ЦПК України не надала.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визначив аліменти, що підлягають стягненню з відповідача в твердій грошовій сумі, проте виходячи з матеріального становища платника аліментів, інших обставин, що мають істотне значення, розмір стягнення є завищеним.

Таким чином, рішення суду підлягає зміні, розмір аліментів - зменшенню.

Крім того, судова колегія вважає безпідставним посилання районного суду на те, що тверда грошова сума підлягає стягненню від усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки такі правила застосовуються у відповідності до ст.182 СК України і регламентують розмір аліментів, що призначаються у частці від заробітку (доходу).

Аліменти ж, що призначені у твердій грошовій сумі, за правилами ст.184 СК України, підлягають індексації відповідно до закону.

Що стосується апеляційних доводів щодо стягнення з відповідача судового збору, то в цій частині судова колегія погоджується із рішенням районного суду, оскільки зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.1; 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року змінити, визначивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4, аліментів в сумі 800 (вісімсот) гривень щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -