Ухвала суду № 44377029, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Київ К/800/29155/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області та Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, третя особа: Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ПАТ "УкрСиббанк" звернувся з позовом до Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, в якому просив:

визнати незаконною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області щодо невиконання платіжного доручення № 3582 від 02 жовтня 2013 року;

зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України Харківській області перерахувати кошти згідно платіжного доручення № 3582 від 02 жовтня 2013 року у розмірі 212 595 грн 00 коп. на користь АТ "УкрСиббаик";

стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області грошові кошти в сумі 2 551 грн 14 коп. на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року, позов задоволено частково: визнано незаконною бездіяльність Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова щодо невиконання платіжного доручення № 3582 від 02 жовтня 2013 року; зобов'язано Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова перерахувати кошти згідно платіжного доручення № 3582 від 02 жовтня 2013 року в сумі 212 595 грн на користь АТ "УкрСиббанк"; в іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції змінити, скасувавши його в частині відмови в позові і ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, провадження у справі закрити, оскільки на час розгляду справи судом апеляційної інстанції кошти позивачу виплачені.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Судами встановлено, що на виконанні в Дзержинському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходилося виконавче провадження з виконання заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2010 року у справі 2-4094/2010 (провадження № ВП 37319621), в межах якого проведено прилюдні торги з реалізації майна, яке належить боржникові. За результатами прилюдних торгів Дзержинським ВДВС 02 жовтня 2013 року відповідачеві подано платіжне доручення № 3582, призначення платежу "кошти від реалізації майна ОСОБА_4 на користь АТ "УкрСиббанк" згідно в/п 2-4094/10 від 15 жовтня 2012 року Дзержинським районним судом м. Харкова за виконавчим провадженням 37319621/24 без ПДВ".

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не перерахування коштів, позивач заявив позов до суду.

Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що кошти на рахунок позивача по платіжному дорученню № 3582 від 02 жовтня 2013 року станом на час прийняття рішення судом першої інстанції перераховані не були, що позбавляє стягувача можливості отримати стягнені за виконавчим документом грошові суми, чим порушено його права та інтереси.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про часткове задоволення позову.

У відповідності до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Частиною 2 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Відповідно до підпункту 12.1 пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках. Згідно із пп. 12.2 п. 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

Згідно із пп. 12.12 п. 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

Підпунктом 12.13 пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні. У разі якщо розпорядження про перерахування коштів за зведеним виконавчим провадженням має розмір більше одного аркуша, його сторінки прошиваються, пронумеровуються, та на зворотному боці останнього аркуша скріплюється печаткою органу ДВС із зазначенням кількості аркушів.

Згідно із пп. 12.15 пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця.

У відповідності до підпункту 12.18 пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень при перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень.

Платіжне доручення підписується керівником органу ДВС та особою, яка уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС.

Згідно до вимог п. 3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29 березня 2004 року за № 377/8976, банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Аналіз наведених норм права свідчить, що на відповідачу лежить обов'язок прийняти платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки.

Між тим, як встановлено судами, станом на час вирішення справи в суді першої інстанції платіжне доручення № 3582 від 02 жовтня 2013 року залишилось відповідачем без виконання протягом 30 календарних днів з дня їх оформлення, тому на час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу кошти від реалізації майна відповідачем не перераховані.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про зобов'язання відповідача перерахувати на користь позивача кошти в сумі 212 595 грн. 00 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 процентів річних та втрат від інфляції, в загальній сумі 2 551 грн 14 коп., то суд касаційної інстанції зазначає таке.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Між тим, згідно із ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

З вказаних положень Закону вбачається, що у даній справі між позивачем та відповідачем не виникли грошові правовідносини, оскільки позивач не є кредитором по відношенню до відповідача, а відтак і вимагати стягнути з останнього 3 % річних та втрат від інфляції за невиконання обов'язку перерахувати кошти за дорученням платника (третьої особи).

Оскільки висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, то касаційні скарги слід залишити без задоволення.

Доводи скаржників, що викладені у касаційних скаргах, не спростовують правильних висновків судів.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційні скарги Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області та Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: