Ухвала суду № 44376825, 29.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2015р. м. Київ К/9991/53447/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Калюжного Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року

у справі № 2а-3185/11/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Турбоатом» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2011 року № 0000180840/0 та № 0000190840.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року позов був задоволений. Скасовано винесені СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податкові повідомлення-рішення № 0000180840/0 від 22 березня 2011 року та № 0000190840 від 22 березня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Турбоатом» понесені ним судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «Турбоатом» з питання правомірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2010 року у сумі 11433932,00 грн. (від 20 січня 2011 року № 9006417645), яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у декларації за листопад 2010 року, за результатами якої був складений акт №687/40-028/05762269 від 18 березня 2011 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року (рядок 18.2 декларації), що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 7054688,00 грн. (рядок 254 декларації) та завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 16196,00 грн. (рядок 18.2 декларації).

Зокрема, в акті перевірки було встановлено, що: позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2010 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Полігон» та ТОВ «Компанія «Істсервіс», оскільки у акті ДПІ у Московському районі м. Харкова від 09 березня 2011 року № 556/23/30883726 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Полігон» в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 липня 2010 року по 31 січня 2011 року та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01 липня 2010 року по 31 січня 2011 року» та у акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 09 березня 2011 року № 603/23-05/36988381 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Істсервіс» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період березень - грудень 2010 року» було вказано про відсутність у вказаних товариств виробничих потужностей, необхідних для здійснення біль-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру; позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника було встановлено, що у другій та третій ланках постачальників контрагентів позивача, перелік яких вказаний на 60-61 аркушах акту перевірки, не встановлено факту сплати податку на додану вартість до державного бюджету.

22 березня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000180840/0, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ВАТ «Турбоатом» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 7054688,00 грн.

22 березня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000190840, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ВАТ «Турбоатом» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на 16196,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року є безпідставним, оскільки ВАТ «Турбоатом» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів, а несплата податку продавцями або іншими особами в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цих осіб та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Полігон» та ТОВ «Компанія «Істсервіс» підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: договорами, специфікаціями, лисами-погодженнями, календарними планами виконання робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, складськими картками-вимогами, актами виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт, банківськими виписками, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.2 арк. справи 11-63).

Також, судами було встановлено, що відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості про ТОВ «Компанія «Істсервіс» мають статус «підтверджено».

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року слугував висновок податкового органу про те, що суб'єкти господарювання по другій та третій ланці постачання мають ознаки фіктивності, не сплачували податок на додану вартість до бюджету, у зв'язку з чим позивачем було безпідставно включено до суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року суму податку на додану вартість, фактично сплачену його безпосереднім постачальникам, у яких по ланцюгу є суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності.

При цьому, факт оплати позивачем вартості придбаних товарів (робіт, послуг), у тому числі податку на додану вартість, податковим органом не заперечувався.

Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Твердження СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент, або інша особа у ланцюгу постачання, не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, або іншою особою у ланцюгу постачання, (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна